Берегівська міліція — «в руках» Миколи Куриці

Ця хороша для більшості мешканців Берегівського району Закарпаття кадрова новина для декого, можливо, є неприємною – тож одних вона порадує й потішить, а інших, найімовірніше, розчарує та отверезить. Адже чимало впливових осіб краю хотіли бачити на посаді начальника Берегівського РВВС «свою» людину – керовану, безпринципну, м‘якотілу, яка під впливом тих чи інших обставин може міняти свої погляди, позицію, яку можна перехитрити, ошукати тощо...

Знаючі особи кажуть: цей совісний, справедливий і фаховий підполковник прийшов не «за черговою зіркою на погонах», а сумлінно працювати – забезпечувати порядок, спокій, наводити лад, формувати право та законність в одному окремо взятому прикордонному районі.

ХОДІННЯ ЗА НАЧАЛЬНИЦЬКИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ

Уперше після нині вже покійного полковника Юлія Ороса, який берегівськими правоохоронцями керував майже десять років, райвідділ внутрішніх справ цього найзахіднішого на теренах незалежної України району очолив «місцевий» 42-річний Микола Куриця (перед тим тут управляли мукачівці Олександр Работинський, Олександр Яцканич, який двічі сидів у «начальницькому» кріслі, а також ужгородці Василь Довгомеля, Юрій Пеца, Ладислав Бобич). Приїхавши щойно з Києва у статусі повноправного керівника районної міліції (дотепер він працював із приставкою «т. в. о»), пан підполковник розповів про своє «ходіння» по високих кабінетах і затвердження на кадровій комісії у МВС, яку очолює заступник міністра – керівник апарату Сергій Чеботар. Останній, займаючи відповідальні посади в Адміністрації Президента, працюючи радником прем‘єр-міністра, заступником міністра КМУ, добре обізнаний із суспільно-політичною ситуацією в нашому районі, де компактно мешкає угорська нацменшина. Він не тільки цікавився специфікою роботи в багатонаціональному краї, але дав низку ділових, конкретних, змістовних порад і рекомендацій стосовно того, як мають діяти правоохоронці в таких умовах, як боротися з контрабандою, виявляти хабарників тощо. А ще М. Куриця наголосив: чимало пропозицій одного з очільників МВС є вкрай актуальними і він неодмінно врахує їх у щоденній практичній міліцейській діяльності. Важливо не залишати поза увагою боротьбу з корупцією – найганебнішим явищем сьогодення, з економічною злочинністю, яку ніяк не вдається покласти на лопатки, з іншими негативними фактами, тіньовими схемами, які заважають чесним людям спокійно жити й творити на благо держави.

ХОТІЛИ «СВОЮ» ЛЮДИНУ…

Звісно, ця хороша для більшості берегівчан кадрова новина для декого, можливо, є неприємною –  тож одних вона порадує й потішить, а інших, найімовірніше, розчарує та отверезить. Адже чимало впливових осіб краю хотіли бачити на посаді начальника Берегівського РВВС «свою» людину – керовану, безпринципну, м‘якотілу, яка під впливом тих чи інших обставин може міняти свої погляди, позицію, яку можна перехитрити, ошукати тощо. Знаючі особи кажуть, що з окремими офіцерами вже велися перемовини, було влаштовано своєрідні тест-оглядини. Місцеві вожді хотіли перевернути, як казав один політик, увесь світ. Але не так сталося, як гадалося. Очевидно, через різні інтриги, каверзи та підступні дії й затримувалося це кадрове призначення підполковника Миколи Куриці на посаду головного міськрайонного правоохоронця. Тим паче, що сюди, на свою малу батьківщину, де понад два десятки літ тому (у 1993 р.) починала писатися його службова кар‘єра, пана Миколу у травні ц. р. було переведено з Іршавського РВВС (на керівній посаді у сусідньому районі берегівчанин працював із січня 2013 року). Там він зарекомендував себе добре, а відгуки як колег-правоохоронців, так і мешканців населених пунктів про роботу міліції за цей час – позитивні. До того ж, у непрості революційні часи тут вдалося зберегти спокій, мир і стабільність. До речі, Микола Миколайович свого часу понюхав пороху в гарячому Придністров‘ї, він нагороджений відзнаками МВС, має навіть медаль «За відвагу». І зараз, як тільки прийде відповідна вказівка, він не тільки готовий спорядити міліціонерів на Схід, але й ладен очолити загін мужніх добровольців та повести їх туди, де патріоти боронять рідну землю від агресора, захищають від росіян мирних людей.
 

ЩО КАЖУТЬ ПРО КУРИЦЮ?

Одразу ж після отримання такого знакового повідомлення, ми поцікавилися, а що ж із цього приводу кажуть ті особи, які знають М. М. Курицю по роботі, себто контактують із ним, спілкуються, аналізують стиль його діяльності. У ці непрості для кожного українця дні важливо знати думки тих, хто уважно слідкує за політичними подіями, хто переймається іміджем правоохоронної системи, кому не байдуже, чи буде завтра спокій, мир і благодать на нашій землі.  
Ось що сказав про новопризначеного начальника Берегівського РВВС колишній перший заступник керманича УМВС у Закарпатській області, ветеран міліцейської служби, полковник Іван Клим: «Я також свого часу очолював райвідділи міліції, Іршавський у тому числі, тож цікаво було спостерігати за діями молодшого колеги на керівній посаді, а відтак кілька разів навідувався у РВВС й спілкувався з М. Курицею. Скажу відверто: враження про керівний стиль молодого офіцера у рідному мені районі – непогані. Він ніде себе не заплямував, зумів знайти спільну мову як із простим народом (довжанська історія), так і з керівниками сіл й селищ, громадою міста та району. Гадаю, що на посаді очільника берегівської міліції він готовий прийняти сьогочасні складні, суворі виклики, його авторитет ще більше зросте, а правоохоронці за командою свого «шефа» із честю виконуватимуть покладені на них завдання».
Про те, що ветеранська організація правоохоронців Берегівщини також підтримала кандидатуру М. Куриці та сповістила з цього приводу телеграмою міністра А. Б. Авакова, розказав її голова Іван Паук. Наголосивши, що райвідділ очолила порядна, привітна, вихована, знаюча, розважлива, вдумлива, скромна, хоробра та, що важливо, не мстива людина, уже не кажучи про його плідні знання й навики на оперативних теренах (М. Куриця майже всю свою міліцейську роботу присвятив карному розшуку – починаючи із 1995 року, а свою фаховість «кував» і як рядовий оперативник, і як начальник цього «убойного» підрозділу). Патрон берегівських ветеранів наголошує: новий начальник не прийшов ані за погонами, ані за квартирою, він хоча й народився у Н. Бистрому, але в дитинстві з батьками – простими трудівниками – переїхав на Берегівщину, де у Яношах чудово опанував угорську мову, знає місцеві традиції, звички, що є важливою умовою роботи на «капітанському місточку» у такій непростій службі, як правоохоронні органи.    
Важливі думки з приводу цього кадрового призначення висловив полковник Юрій Плиска, який також у досить складні часи, коли було засилля злочинності, тягнув правоохоронного воза на Берегівщині. Знає М. Курицю відтоді, коли був його начальником, тож порекомендував і надалі залишатися самим собою, з честю нести прапор міліцейської звитяги, діяти так, аби його шанувала громада, поважали підлеглі, та щоби не падав їх дух. А зараз, коли триває війна на наших східних теренах, коли зі зброєю в руках доводиться боротися з ворогом, коли ллється кров побратимів, необхідно бути взірцем у служінні народу, істинним і чесним патріотом України.  

НАЧАЛЬНИК ТЕЖ МАЄ ПЛАНИ…

На чому насамперед зосередить свою роботу берегівський начальник міліції Микола Куриця? Авторитетно заявив: найперше винесе зі свого службового кабінету модерні лаковані меблі – така розкіш, що залишилася від попередників, ганьбить чесних правоохоронців. Аналогічно зробити закликає інших чиновників і держслужбовців. І це не піар і не данина моді – у житті має домінувати скромність і чесність.
До речі, за словами пана Миколи, отримає кабінет ветеранська організація, бо її керівник навіть немає де сісти попрацювати:
– Прикро, що наші старші товариші на чолі з вимогливим, критичним, прискіпливим і енергійним І. В. Пауком туляться де попало, – зауважує він і додає: «До виховної роботи з молоддю буде залучено таких колишніх авторитетних правоохоронців, як В. Ф. Матей, І. Ф. Попович, І. С. Кенийз, Ю. Ю. Бота, О. О. Попович, Ю. Ю. Плиска, Ю. Ю. Пилип та ін. Далі. Слід зцементувати колектив однодумців, адже останніми роками серед працівників райвідділу не було згуртованості, своєрідного осердя, поламано такі одвічні чоловічі та офіцерські поняття, як дружба, співпраця, плече допомоги, і це нерідко шкодило спільним діям та ефективним результатам. Прикро констатувати, але в одному з ключових міліцейських підрозділів співробітники розділилися на три групи – по троє-четверо в кожній. Не розумію, як можна було працювати? Щодо моїх першого і заступників, які, крім Е. Сіладі, котрому до пенсії залишилося лічені тижні, уже звільнені, начальників інших підрозділів, то вони будуть з числа місцевих, призначатимуться на три місяці. Упораються, покажуть себе у ділі, подужають поставлені перед ними задачі – будемо працювати. Не зуміють освоїтися – на цьому, скоріше за все, припиниться їх службове сходження. І, безперечно, нанесемо гучний удар по наркоманах, понищимо їхні хитромудрі схеми з купівлі та продажу, а ще – призупинимо контрабанду сигарет через кордон тощо. Сенсаційні розкриття обіцяю – вони вже на підході. Словом, роботи вистачить усім: і дільничному, і оперуповноваженому служби карного розшуку, і співробітнику державтоінспекції, і «білим комірцям» із ВБЕЗу, не кажучи про слідчих, робота яких мене турбує чи не найбільше, а також для працівників чергової частини – їхня діяльність стане ще прозорішою, відкритішою. Натомість легкого життя не обіцяю нікому, міліція подолає летаргічний стан, в якому перебуває нині, деморалізація органів внутрішніх справ стане днем учорашнім.  

НЕСТОР АДАМЧУК, м. Берегове