Скромний «герой» Луценко не проти очолити …Генеральну прокуратуру!

Навіщо Юрію Віталійовичу силове відомство, здогадатися неважко. Справа не в службовому садо-мазохізмі, а швидше, у помсті...

Ініціатор Третьої української республіки (ТУР) стає передбачуваним. Навесні поточного року світ побачили «квітневі тези», де один із його соратників натякнув про створення партії. Звісно, потім Луценко все спростовував, мовляв, він не конкуруватиме з опозицією. А щойно знову заперечив ту саму тезу, сказавши, що партія таки буде.

Чого хоче Луценко

Причина таких викрутасів з’явилася недарма, і вона дуже вагома. Власне, сам Луценко повідомив про неї досить відверто, що теж багато про що свідчить.

Одкровення зійшло на Юрія Віталійовича 15 вересня під час круглого столу в Івано-Франківську та було ретельно передруковане на сайті ТУР. Стаття являє собою начерк плану дій, розділений на три блоки. Перші два утопічні, хоча й цікаві польотом фантазії автора. Третій теж відображає дисторсії свідомості, проте тут Луценко гранично щирий із послідовниками. Так що в даному випадку йому можна вірити.

Отож, йому вже мало єдиного кандидата в президенти від опозиції. Він мусить ще на старті спитати в союзників про наявність команди виконавців. Далі Луценко зізнається, що вів переговори з Кличком, Яценюком і Тягнибоком. Юрій Віталійович надуває щоки, майже стверджуючи, що дуже їм потрібен: «Чи не всі мені кажуть: «Ти маєш підтримати, стати агітатором». Проте у кожного з трьох він запитував: «Хто твій прем’єр, прокурор, міністри?» Але ніхто не дав йому відповіді на такі запитання.

Якщо простіше, під час переговорів із лідерами опозиції в обмін за роботу віп-агітатором Луценко просив посаду. Власне, того ж дня він про це зізнався центру «Політика»: «У разі перемоги опозиційного кандидата я міг би бути членом команди. Можливо, радником, можливо, в якійсь службі, можливо, щось інше».

Схоже, Луценко хоче повторення історії, коли після перемоги помаранчевих отримав міністерство за польове командирування. Звісно, наш скромний герой розуміє, що прем’єра йому не дадуть. Але ж Генпрокурора, керівника МВС – чом би й ні? Дарма, що очільником Генпрокуратури може стати лише прокурор зі стажем. Пам’ятаєте, після отримання МВС Луценком усі здивувалися, як нефахівцю дали таке специфічне відомство? Власне, чи не половина уряду Тимошенко в 2005-му складалася з «непрофільних» міністрів-бізнесменів. Мабуть, Луценко вважає, що після другого Майдану (про який він багато каже), як і першого, такі дрібниці несуттєві.

Навіщо Юрію Віталійовичу силове відомство, здогадатися неважко. Справа не в службовому садо-мазохізмі, а швидше, у помсті. Хоча, як відомо, вирок Луценку виніс суддя Печерського суду Сергій Вовк, він був безсловесним виконавцем. Насправді Юрія Віталійовича (як, до речі, Юлію Володимирівну та ще кількох людей з її оточення) посадив перший зам Генпрокурора Ренат Кузьмін.

Сьогодні стосунки в обох усе ще не безхмарні: Кузьмін із насолодою шліфує почуття гумору об Луценка . Тож уявляється, як солодко було б Термінатору повернути боржок – за себе та за Юлю. Може, обоє навіть домовлялися між собою таке провернути.

Батіг і пряник для опозиції

У тому ж таки одкровенні Луценко називає себе Гудеріаном і Жуковим. Не подумайте, що ми намовляємо – просто в такий спосіб він надуває щоки, бо знає, що його читатиме Кличко. Цитата: «Більшість генералів завжди готуються до колишньої війни, і дуже рідко знаходяться гудеріани та жукови, які знають, як воювати в наступній. Я здогадуюся про те, яким буде наступний Майдан, але сьогодні про це ще не розкажу».

Великі полководці, бувало, воювали з кількома супротивниками водночас. Юрій Віталійович – не виключення. Він битиметься на два фронти: з режимом, а також… з опозицією. Щодо другого – не жарт, хоча «війна» поки що ведеться аргументами. Луценко заглядає в 2017 рік і бачить там реванш сил режиму. «Великий кулак», у якому є «міліціонер, чиновник, суддя, бандит і фінансист», на думку Луценка, об’єднається з «фактором Москви, Медведчука» і тоді стане надзвичайно небезпечним.

Щоб цього не сталося, знадобиться колосальний успіх реформ, вважає Луценко. Звичайно, до них треба буде провести другий Майдан, який Юрій Віталійович знає, як провести, але нічого поки що не розповість. Потім будуть уже реформи – також за планом Луценка, щодо якого, цитуємо, «ТУР вже провів низку круглих столів по всій Україні». Логічно, що реформи мають провести реформатори, яким для цього потрібні відповідні посади (про це читайте трохи вище).

Як бачимо, Юрій Віталійович напік опозиції смачні пряники. Він і сам, як пиріжечок, – усе передбачає, все знає, як зробити. Одним словом, незамінний. А щоб стимулювати у лідерів опозиції апетит, натякає на батога. Як підкреслив Луценко в інтервʼю «Політиці», якщо опозиція не прислухається до його плану та в 2015 році знову переможе Янукович, він матиме не право, а обовʼязок створити реальну опозиційну партію. І тоді здійсняться таємні сподівання Банкової, задля чого Термінатора й звільнили.

Чи клюнуть старші партнери на пряники та чи злякаються батога – побачимо далі. Та поки що переговорні зусилля Луценка ні до чого не привели. Це стосується і Кличка, якого, ймовірно, відлякали нинішні соратники Луценка – «любі друзі» Порошенко, Третьяков і Безсмертний. Інакше не з’явилися б вищезгадані апокаліптичні заяви лідера ТУР.

ПІК

 

18 вересня 2013, 9:02
Karpatnews.in.ua — Новини Ужгорода, Мукачева, Закарпаття та України

Сподобалась новина? Підтримай KarpatNews натиснувши "Подобається"!