У дворі хатинки також із плитки вимурувані клумби, є фундамент для басейну. Господар цього домогосподарства Василь Карпов родом із Росії (м.Волгоград). Василь Іванович — колишній військовий, полковник у відставці. 15 років тому приїхав на Закарпаття, тож до переїздів йому не звикати. Нині хазяйнує сам, бо його дружина та донька живуть окремо у Волгограді...
У дитинстві багато хто з нас мріяв жити у казкових будиночках. Навіть пробували будувати їх зі старих непотрібних коробок, різних конструкторів, домашнього начиння. Минають роки, й від цих бажань нічого не залишається. Але деяким людям, будучи вже далеко не дітьми, вдається реалізувати свою дитячу мрію. Вони споруджують чи оздоблюють будинки, які вражають своєю неординарністю та оригінальністю.
На такий натрапила в с.Сторожниця, що на Ужгородщині. Видно, що сама будівля старенька, побудована ще у минулому столітті, однак мозаїчне оздоблення плиткою додає їй неординарності. Спереду на балконі викладена мозаїка із звичайної плитки. Сама хатинка викрашена у рожевих тонах, навіть дах і той рожевий. Спочатку гадала, що тут дитячий садочок або щось пов’язане із дітьми, бо саме такі яскраві кольори полюбляють дітлахи.
Але згодом дізналася, тут живе 80-річний дідусь Василь Карпов. Сам він родом із сусідньої Росії (м.Волгоград). Василь Іванович — колишній військовий, полковник у відставці. 15 років тому приїхав на Закарпаття, тож до переїздів йому не звикати. Нині хазяйнує сам, бо його дружина та донька живуть окремо у Волгограді.
♦ Той самий будинок-казка…
Гостям дід Василь завжди радіє. Ось і зараз, дізнавшись, що в гості навідалася журналістка, зустрів надзвичайно привітно, ніби якусь родичку. Тож показував своє ґаздівство залюбки. Спочатку похвалився садом, де росте чимало карликових фруктових дерев, та пригостив смачнющими грушами і малиною.
Ще на самому початку запримітила огорожу, яка, чесно кажучи, мене також здивувала. Оздоблена різнокольоровими шматочками плитки та поєднана із дерев’яною, мала досить незвичний вигляд. На великій головній огорожі красуються витесані з дерева леви. Сам дід каже, що ця краса дісталася йому від колишнього господаря. А окрасою та гордістю усього обійстя є пасіка, яку зробив сам.
У дворі також із плитки вимурувані клумби, є фундамент для басейну. Ясна річ, каже старенький, він також буде у плитці. Вбиральня на подвір’ї і та викладена нею. Звідки ж береться цей оздоблювальний матеріал, поцікавилась я в діда. Виявляється, на одному із складів в Ужгороді він купує чи обмінює на домашню городину залишки або відбраковану для продажу плитку. Ось тому і виходить, що все у нього різнокольорове.
Ніби, що тут такого — плитка! Але чи кожен наважиться оздобити будинок таким чином. Це ми вже просто звикли до класичних сірих хат, як кажуть, «на коцку», що дісталися нам у спадок від батьків. Звичайно, ті що будуються зараз за новими архітектурними планами, відрізняються багато в чому і перевершують старі, насамперед своєю вишуканістю. Але це для тих, хто має можливості. А додати веселої нотки старому помешканню таким чином, гадаю, великих фінансових затрат не потрібно буде. Єдине, що треба, — трохи фантазії і роботи.
До речі, навіть у великій кімнаті господаря також не обійшлося без тієї самої плитки. У центрі красується камін, обкладений нею. Але з усього видно, що власнику такого будиночка явно не вистачає жіночої руки, аби все привести до ладу, поприбирати. Щоправда, дружина пана Василя час від часу приїздить та допомагає, але цього замало, коли тут весь час щось вирізається, точиться.
Однак і в цій оселі не все так веселково, як здалося на перший погляд. Старенький розповів досить неприємну історію. Кілька місяців тому невідомі хулігани побили скло на теплиці та на вікнах будинку. Навіть правоохоронців викликали, склали протокол, але на тому все «заглохло». Сусіди Василя Івановича про це чули, але про причини та винуватців навіть не здогадуються. Однак про діда відгукуються дуже тепло.
Надія САРАНА
04 серпня 2013, 9:32 Karpatnews.in.ua — Новини Ужгорода, Мукачева, Закарпаття та України