4 причини, чому буває нудно на роботі
Коли робота не до душі, ви прокидаєтеся зранку лише з однією думкою: нехай цей день швидше закінчиться. Якщо ввечері ви не перебуваєте у приємному передчутті нового робочого дня і радієте, коли робочий день добігає кінця, працюєте на «автопілоті», не бачите перспектив своєї діяльності, — це перші ознаки професійного та емоційного вигорання.
Але не варто впадати у відчай. Навіть ті, хто обожнює свою роботу, іноді впадають у нудьгу. Звичайно, робота – це не суцільні розваги, але інтерес до робочих процесів – це одна із запорук психологічного благополуччя. Експерти
Міжнародного кадрового порталу hh.ua у своєму матеріалі розбиралися, чому буває нудно на роботі.
Ось 4 основних проблем і можливі шляхи їх вирішення.
Ви не розумієте, куди рухаєтесь
Коли у людини немає чіткої цілі, вона не розуміє, чого прагне досягнути і до чого прийти, працюючи на конкретній посаді, у конкретній компанії і у конкретній сфері, тоді робота не викликає у неї особливого ентузіазму, стає монотонною та нецікавою.
Потрібно чітко сформулювати свої прагнення і бажання. Поставте собі запитання: чого ви хочете від життя? Неважливо, чого ви прагнете: відкрити власну пекарню, стати директором компанії, у якій зараз працюєте, або просто виховати своїх дітей. Людині необхідно чітко розуміти — що саме нею рухає і до чого її це може привести.
Якщо у вас досі нема загального бачення, – ніколи не пізно його сформувати. Подумайте, ким ви бачите себе через 5-10-20 років? Що потрібно зробити, щоб цього досягти? Складіть план і слідуйте йому. Нагадуйте собі щодня про свої цілі і прагнення. Разом із тим пам’ятайте про баланс – велика мета і маленькі кроки тут і зараз, а ще плани можуть змінюватися.
І якщо так склалося, що зараз ви працюєте у компанії із туманними для себе перспективами, то туман потрібно розсіювати. Які кроки треба зробити?
Прояснити свої потреби в розвитку
Якщо компанія не розвиває вас «зверху», не чекайте вказівок. Важливо зрозуміти, чого саме ви хочете. Наприклад, змінити посаду, працювати за іншим графіком, підвищити кваліфікацію – те, що, як вам здається, дозволить відчувати себе на роботі добре.
Зіставити свої потреби з можливостями компанії
Чи може компанія надати можливості для реалізації кар'єрних устремлінь? Саме час звернутися до керівництва або до відділу по роботі із персоналом. Сучасним компаніям вигідніше розвивати співробітників, ніж платити зарплату тим, хто сумує.
Робота не дає вам можливість розвиватися
Ви працюєте кілька років на одній і тій же посаді у тій самій корпорації. І розумієте, що на перспективу нічого не зміниться: ті ж самі обов’язки, завдання і т.п. Коли люди тривалий час перебувають на одному рівні, то втрачають відчуття руху і розвитку. Їх затягує одноманітність. Вам все давно відомо, ви не очікуєте нічого нового, знаєте, що вас тут уже нічого не здивує. Ви знаєте свою роботу з усіх боків та ракурсів.
У такі моменти ви перестаєте орієнтуватися в тому, що хочете далі отримати в контексті розвитку своєї кар’єри і себе як фахівця, звикаєте до алгоритму дня, який щоразу повторюється. Через те, що нічого нового не відбувається, — ви поступово можете втрачати азарт і інтерес до своєї справи.
Австрійський психолог Віктор Франкл, знаменитий своїми роботами про сенс життя, писав про тих людей, які, не бачачи у своїй діяльності високої мети, вважають своє життя безглуздим. Франкл заявляє, що в цій ситуації важливо зрозуміти: сама професія нічого не означає, а вирішальним є те, як людина працює, чи відповідає вона місцю, в якому опинилася. Іншими словами, озирніться: як вам насправді компанія, яка вас найняла? Можливо, тут ви ще можете проявити себе? Або за три перші місяці ефект новизни пройшов – і завдання почали здаватися безглуздими?
Ті, хто справляється із робочими завданнями надто легко, можуть почати нудьгувати. Варто переглянути звичні схеми роботи і не соромитися говорити про це з керівництвом:
- запропонувати допомогу з іншими проектами;
- озвучити нові ідеї для реалізації;
- попросити давати вам нові завдання.
Ви зможете зберігати робочий драйв. І при цьому ще й кар'єрно зростати.
Регулярно переосмислюйте свою роботу. Урізноманітніть свою діяльність. Постійно вивчайте щось нове, пов'язане з вашою проф. сферою. Ставте собі нові цілі.
Ви не бачите сенсу у тому, чим займаєтесь
Коли робота, якою ви займаєтеся, – це не те, що ви хотіли, не те, про що мріяли, вона дуже швидко стає нудною і ви перестаєте бачити сенс у тому, що робите. Переконані, якщо тиждень не вводити ті цифри в Excel, – ніхто цього не помітить і світ не зникне. Звідси починаються інертність та небажання працювати.
Коли ви не любите те, чим займаєтесь, і головне – не розумієте, для чого, робота стає для вас ненависною і ви просто втрачаєте до неї інтерес. Щодня у вас день бабака – усе повторюється з 100-відсотковою точністю: прийшов, заповнив ті ж самі форми, розставив їх у одному і тому ж порядку, у ті ж самі папки — і так щодня. Робота настільки рутинна й одноманітна, що ви можете виконувати її «на автоматі», бо знаєте вздовж і впоперек.
Уже через декілька місяців такої одноманітної роботи людина починає лізти на стіну, ненавидіти все, чим займається.
Подумайте, можливо, варто просто змінити погляд на ситуацію? Цей метод у психології називається — рефреймінг. Подумайте, «якщо я роблю цю роботу, значить, вона повинна мати сенс і комусь це дійсно потрібно». Знайдіть позитив у тому, що і як ви робите. Наприклад, «у мене вільний графік і я можу почитати улюблену книгу або мати час на власні проекти».
Відсутність мотивації
Часто співробітник проявляє ініціативу, намагається вчасно виконувати свої завдання, бере додаткові, працює понаднормово, але не отримує ні фінансового, ні професійного заохочення. Або ж знає, що його ініціативу, нові ідеї або пропозиції ніхто не сприйме. Саме тому не поспішає виходити із зони комфорту, фонтанувати ідеями, а працює в півсили.
Іноді видимість роботи виконує важливу захисну функцію: коли можна прийти в офіс і «сховатися» від життя, вичікуючи «кращих часів». Заручіться підтримкою близьких, щоб зрозуміти, на якому етапі особистого шляху ви зараз перебуваєте, і після цього вже задавайтеся кар'єрними питаннями.
Коли ми змушені робити те, що не хочемо, або хочемо робити щось конкретне, але нам забороняють, настає нудьга. Такої думки дотримується німецький психоаналітик Отто Феніхель. Не варто думати, що нудьгою страждають тільки нероби – насправді нудьга приходить як емоційний тривожний сигнал, покликаний звернути увагу на сформовані в житті обставини. Тому нудно на роботі може стати навіть працьовитій людині, і найгірше, що можна зробити в цій ситуації, – скотитися в осуд: «Так у мене ж все добре, чого сумувати?». Засудженням і підбадьорюванням нудьгу не подолати. Найконструктивніше, що ви можете зробити, це розібратися із причинами такого свого стану, щоб повернути інтерес до роботи й отримувати від неї задоволення.