Босі мандрівники на Житомирщині. Тут мруть собаки (фото)

В Житомирі просто неймовірно. На 12:30 біля фонтану зібрались усміхнені у вишиванках люди, зняли взуття і пішли прогулюватись центром міста, ввімкнувши дуже цікавий босий вимір сприйняття дійсності. Зайшли в Михайлівський собор. Там неймовірно красиво розписані стіни. В жодному іншому храмі я не бачив настільки позитивних зображень. Тут більше передається атмосфера райської краси, ніж страждань чи мук. Після собору десятки босих ніг продовжили крокування центром. Мер Житомира, Сергій, запросив усіх в кафе. Дрескодом (а точніше - шузкодом) була відсутність взуття.

Було дуже приємно, що така кількість людей приєдналась хоча б на один день до #PROSTOBOSO. Дехто йшов з нами до самого виходу з міста. До села Левків дійшли з нами ще Сашко та Валя.

Сашко всю дорогу фоткав і знімав відео. Коли я дивився, як він йде босоніж, то згадував себе в перші дні подорожі. Сашко - людина, з настільки ж ніжною шкірою, як у мене. Тому я дуже добре розумів його переживання при контакті з камінчиками.

А от Валя, хоч і дівчина і стереотипно мала би бути з ніжними стопами, йшла доволі впевнено і всю дорогу заряджала нас своїм позитивом.

В селі Левків зайшло сонце. Сашко поїхав в Житомир, а Валя приєдналась до пошуків нічлігу. Ми звернулись до Саші. Саша в своїй хаті місця для нас не мав, зате мав бажання допомогти. Спочатку радив, до кого можемо звернутись. Подзвонив голові сільської ради. Кілька варіантів розглянули. Домовились зі сторожем Андрієм. В телефонній розмові Саша кілька разів запевняв, що ми не куримо і не п'ємо.

Андрій нас зустрів на дорозі. Поки підходили до будівлі, я запитав чи з ним сторожують ще якісь собаки. Бо ж не хочеться, щоб Боса з кимось конфліктувала.

Андрій відповів, що три собаки померли сьогодні, а ще одна помре завтра.

Що?! Чому тут помирають собаки? А що ж буде з Босою?! Я не хочу, щоб вона померла.

Photo by zhytomyr.info