Ольвія — місто щастя на березі лиману (Фото)

#Суспільство

Тут ви відчуєте неповторну атмосферу стародавнього поселення, його вулиць, будівель, що давали притулок філософам і виноробам, святилищ, які пам'ятають дихання грецьких богів

Білосніжні кам'яні стіни над водою. Блиск шоломів вартових. Крики торговців з агори. Галас чайок. Плескіт хвиль. Скрип корабельних канатів. Таку картину побачив би мандрівник, коли б опинився на березі Бузького лиману в період з 4 століття до н. е. по 4 століття н. е.

Він би побачив найщасливіше місто у Причорномор'ї. Ольвію. З тих пір кануло у віки не одне століття. Давно зруйноване прекрасне місто, але ми все одно можемо побачити шматочок його історичної краси. Завдяки археологам – людям, які повернули нам давню історію.

Історія Ольвії

«Ольбія» (дослівний переклад з грецької – «Щаслива») була заснована вихідцями з Мілета (Мала Азія) у першій половині 6 століття до н. е. під час Великої грецької колонізації. Спершу на острові Березань виникла Борисфеніда, а через століття почалося заснування Ольвії.

Засновники знали, де споруджувати місто. Високі пагорби, повноводні Дніпро і Південний Буг, наявність природних перешкод – балок і ярів, що перегороджують шлях степовикам, сила-силенна риби, родюча земля, мало аборигенів.

Дві тераси, Верхнє і Нижнє місто. Міцна стіна. Цитадель. Водопровід.

І для торгівлі місце було – краще не придумаєш. Ольвіополіти осідлали один з найбільш зручних шляхів з Греції у Європу і скористалися цими перевагами з розумом.

З часом, на піку своєї могутності, населення Ольвії сягає 20 тисяч мешканців, що живуть на території близько 50–55 га. Не забуваємо і про безліч сільських поселень, що забезпечують місто зерном і вирощують його на продаж.

Потім відбулося багато подій, включаючи візит Отця Історії, облога македонським полководцем Зопіріоном, скіфський протекторат, підпорядкування Мітірідату Понтійському, розгром військами гето-даків, включення до складу Римської імперії, руйнівна навала готів.

У третій чверті 4 століття, проіснувавши майже тисячу років, життя в Ольвії згасає.

І лише у кінці 18 століття нащадки знаходять розташування міста, яке справило неабиякий культурний вплив на долю регіону. А у середині наступного століття тут відбулися перші археологічні розкопки, що тривають до наших днів.

До цих пір розкопана лише третина стародавньої Ольвії. Роботи, як кажуть археологи, ще мінімум років на 200.

На жаль, ніколи не можна було назвати фінансування заповідника щедрим, незважаючи на присвоєння ще у 2002 році йому статусу Національного. Годі казати і про археологічні експедиції, серце і кров Ольвії, що дають нам змогу познайомитися із чарівними старожитностями. В останні роки державні дотації на розкопки Ольвії майже не виділяються.

Виручають волонтери та студенти, які приїжджають на практику. Свою справу роблять і «чорні археологи», які прагнуть випередити своїх офіційних колег, перехопивши у них всі гідні уваги артефакти для продажу у приватні колекції. Довелося навіть наймати збройну охорону. Як бачимо, проблем у заповідника доволі.

Проте сьогодні ми можемо познайомитися з плодами зусиль ентузіастів, охопивши оком хоча б шматочок древнього міста.

Що можна побачити у заповіднику «Ольвія»

Ольвійський заповідник знаходиться у селі Парутине Очаківського району Миколаївської області за 40 км від Миколаєва і за 30 км від Очакова.

Дістатися можна або рейсовим автобусом з цих міст, або з організованою групою, яка збирається на турбазах або санаторіях все тих же Очакова/Миколаєва/Рибаковки.

Екскурсія по Ольвії займає близько двох годин і коштує 20 грн. Це якщо у групі не менше 10 осіб. Ви відвідаєте музеї з надзвичайно цікавими археологічними знахідками.

Побачите фундаменти, підвали, залишки стін житлових будинків, тераси Верхнього міста, агори, святилища-теменосу, гідросистеми, гімназії, оборонні стіни, гончарні майстерні, судна-дикастерії.

Також побачите античні склепи «Евресівія і Арети», це рідкісний випадок, коли збереглися реальні імена тих, для кого будувався склеп – і «Зевсів курган».

Але найголовніше – відчуєте неповторну атмосферу стародавнього поселення, його вулиць, що поперемінно овіваються то степовим, то морським вітром. Атмосферу будівель, що давали притулок філософам і виноробам. Святилищ, які пам'ятають дихання грецьких богів. Площ, що бачили товари з усього світу. Стін, що закривали шлях ворожим воїнам.

Атмосферу поліса, що з'єднав Античність і Степ. І, відвідавши Щасливе Місто, можливо, самі станете трішки щасливішими.