Шанси на лідерство залишаються, а от права на помилку не маємо, — Ірина Яблонська

Невдовзі ужгородські "Карпати" зустрінуться зі своїм головним суперником. Якщо здобудуть перемогу, то матимуть більше шансів на утримання лідерства

Після третього з’їзного туру чемпіонату України з гандболу в жіночій суперлізі ужгородські «Карпати», поступившись в одному з шести матчів — херсонському ГК «Університет-Дніпрянка», ускладнили собі завдання в боротьбі за чемпіонство. Тож про цьогорічну боротьбу за «золото» та особистий шлях у великий гандбол довідувався у капітана та воротаря команди Ірини Яблонської. 

Ірино, як розпочинали свій шлях у гандбол?

– До занять спортом підштовхнули батьки. Спочатку тато хотів віддати мене до секції волейболу, але я вирішила займатися гандболом. Вийшло так, що наш учитель фізкультури паралельно працював тренером у гандбольній секції, тож він помітив, що маю хороші задатки, й запропонував зайнятися цим спортом. Це вже потім знайшла своє місце на останньому рубежі й стала воротарем. 

А тепер про поточну ситуацію в «Карпатах». Поразка від «Університету-Дніпрянки» у Броварах ще не позбавила інтриги в боротьбі за чемпіонство зі львівською «Галичанкою»?

– Ця невдача ускладнила нам завдання, але шанси на лідерство в нас залишаються. Поразка стала для нас хорошим уроком, з якого будемо робити висновки й виправляти помилки. Попереду ще багато матчів, але всі розуміють, що вже не маємо права на подібну осічку.

Найближчий тур для «Карпат» може стати визначальним…

– Так. У груповому турі, який пройде в Тернополі з 27 березня по 1 квітня, окрім інших матчів, зіграємо з нашим головним конкурентом – «Галичанкою». Якщо виграємо, то потім у наступному домашньому турі будемо мати реальні шанси обігнати львів’янок у турнірній таблиці. 

Проведення чемпіонату за схемою з’їзних турів позначилось якось на його рівні?

– Така організація дозволяє командам економити кошти в цей непростий час. Щодо рівня, то він трохи впав. Якби в нас було більше таких команд, як «Університет-Дніпрянка», «Реал», то й чемпіонат був би на порядок сильнішим. А з іншого боку, з появою нових команд у суперлізі даємо шанс нашій молоді проявити свій потенціал і вирости в хороших гандболісток. 

Два роки тому після чемпіонського сезону в «Карпатах» ви виїхали виступати за кордон… 

– Вирішила змінити атмосферу, тому погодилася на пропозицію одного з білоруських клубів. Тож наступні два сезони грала в чемпіонаті Білорусі, гадаю, набралася досвіду.

З чим Ірина Яблонська повернулася знову в «Карпати»?

— Адаптувалася в команді швидко, адже половина дівчат, з якими виступала раніше, й надалі залишилася в «Карпатах». Хоча й особливо відповідально, коли тебе вважають лідером. 

Чи не важко поєднувати спорт і бути берегинею сімейного вогнища?

– Доводиться виходити із ситуації. Жінка і в професійному спорті має залишатися собою. У мене чоловік також спортсмен (Юрій Бобаль. — Р.С.), він все чудово розуміє й підтримує мене. Та й у родині практично всі спортсмени, тож всіляко допомагають нам. 

Напередодні жіночого свята що побажали б жінкам-спортсменкам?

– Головне — мати силу волі, терпіння та щастя. Якщо це все є – то перемоги до вас обов’язково прийдуть. 

Роман Сенишин, газета "Новини Закарпаття"