Із вірою в диво! Завтра — День замовлень подарунків Діду Морозу

У четвер, 4 грудня, на календарі чергова дата – День замовлень подарунків Діду Морозу. Виявляється, є й такий. З одного боку, до Нового року ще місяць, із іншого – готуй сани влітку, що називається. І мимоволі замислюєшся: а що б хотів замовити не кожен із нас окремо, а суспільство в цілому?

Очевидно, що Україна в подарунок побажала б миру, припинення збройного протистояння, відновлення зруйнованих територій, стабілізації економіки, плідної роботи новоствореної Ради. Росія побажала б нам усього цього з точністю до навпаки, а собі – подальшого нарощення могутності. ЄС мріє про стабілізацію і спокій біля своїх кордонів і того ж самого мирного врегулювання, адже, як би там не було, через ним же введені санкції проти Росії потерпає й економіка Європи.  Закарпаття б хотіло у подарунок єдності. Попри поліконфесійність і національну терпимість, періодичні віртуальні поділи чи приєднання не додають оптимізму. Раз у раз то угорські високопосадовці намагаються зловити свою рибку в каламутній воді національного неспокою, то доморощені сепаратисти роздмухують вогонь міжнаціональної ворожнечі. Добре, що чвари між релігійними громадами зосталися в далекому минулому – слава Богу, церков за останнє десятиріччя набудували стільки, що на всіх вистачить. Чиновники від Діда Мороза просили  б відміну Закону «Про очищення влади», бо ж їх мільйонна армія ось-ось опиниться на вулиці, поповнивши й так численні лави безробітних. У цій ситуації роботи додасться хіба в Центрів зайнятості, які й так цього тижня хлібом-сіллю зустрічали перших люстрованих із числа працівників прокуратур.
Влада б, окрім загальнонаціонального прагнення до миру, не відмовилася від чергових траншів МВФ, а також бодай столітнього терміну реструктуризації вже існуючих боргів. Цікаво, що б попросила Америка? Важко поки сказати, все залежить від розвитку подій у Європі, бо ж ні для кого не секрет, що США та Росія готові боротися між собою до останнього європейця.
Близькі загиблих у цій несправедливій війні благали б повернути їх у минуле, аби, наче фотоплівку, перемотати стрічку часу назад, коли рідні були поруч, а вибухи лунали тільки на навчаннях. У минуле б воліли потрапити й ліві політсили, аби повернути той благословенний час, коли «розум, честь і совість» була одна, а не десятки.
Шахраї й бандити, навпаки, рвуться в майбутнє, бо гуманний Євросоюз наполягає на пом’якшенні покарань. Народ традиційно проситиме здоров’я та зростання рівня добробуту.  
Одні діти, не зіпсуті віяннями цього невеселого періоду, просто чекатимуть подарунків під новорічну ялинку, із завмиранням серця прислухаючись, чи не стукає, бува, у двері Дід Мороз. І не так важливо, чи отримають саме те, про що просили, – вони не втратили віру в диво, а  кожен подарунок для них буде цінним.  Тож вірмо у диво й ми, бо наразі нічого іншого нам не зостається!

Людмила Орос, "Закарпатська правда"