Берегово чекає ще на одну цинкову труну із зони АТО…

Як повідомили у Берегівському районному військовому комісаріаті, чергова трагедія на сході сталася 13 серпня. Зокрема старший механік-водій 128-ої Мукачівської бригади загинув під час виконання бойового завдання, коли їхню групу обстріляли зі сторони незаконних збройних формувань. До українського війська берегівчанин пішов служити у 2012 році та вже маючи диплом про закінчення Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ (географія та історія).

...І знову прикра та гірка новина: у прикордонне Берегове сьогодні-завтра прибуде ще одна цинкова труна – із зони бойових дій на Донеччині. Тут загинув випускник п‘ятої міської одинадцятирічки, двадцятисемирічний рядовий контрактної служби Михайло Тимощук. Утрата – невимовне горе для родини, близьких, друзів із школи, вишу та військовиків, зрештою, усіх містян. І знову сльози, плач, жаль… Більшого лиха не буває, аніж смерть сина, брата, товариша…
Як повідомили у районному військовому комісаріаті, трагедія на сході сталася 13 серпня. Зокрема, старший механік-водій 128-ої Мукачівської бригади загинув під час виконання бойового завдання, коли їхню групу обстріляли зі сторони незаконних збройних формувань. До українського війська берегівчанин пішов служити у 2012 році та вже маючи диплом про закінчення Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ (географія та історія). І треба ж такому бути – герой смертю хоробрих на далекій донецькій землі поліг у день свого народження.
У сім‘ї він був наймолодший, мав старших сестру й двох братів. 67-річна мати Михайла народила у сорок літ, батько помер, коли ще він учився в школі. Слід сказати, що солдат-контрактник закінчив одинадцятирічку з дуже добрими оцінками, запам‘ятався сумлінністю та скромністю, не був галасливий й гамірливий.
Директор ЗОШ № 5 Людмила Пилип розповіла: Михайло вчився у класі вчительки Нелі Пушкаш (випуск 2005 року), юнак був настільки тихий, чемний, скромний, що навіть у армію пішов неодружений, знайти собі половинку мріяв після закінчення контракту. Але не хотів сидіти на шиї матері без роботи, тому й пішов служити. Його у школі поважав увесь клас…
Нині у цій загальноосвітній школі навчається його племінниця – донька-третьокласниця старшої сестри Наталії. Нещодавно директорка зустріла її та поцікавилася, як там на сході брат, чи не планує прибути у відпустку? Поміж іншим попрохала, аби передала найпалкіший привіт від усього учительства та учнів із побажаннями найскорішого миру, тиші, добра, аби Михайло із фронту повернувся додому живий і здоровий. «Не пройшло й кілька днів із часу тієї розмови, як місто облетіла гірка новина – нашого випускника наздогнала російська куля, яка стала для нього смертельною», – ділилася щойно по телефону не вельми втішними думками пані Людмила.
Берегівські рідна п‘ята школа, як і угорський вищий навчальний заклад, у траурі й жалобі.  У коридорах та класах, аудиторіях, за партами, де вчився і сидів патріот, горять свічки пам‘яті. У цьому маленькому провінційному містечку сотні людей висловлюють щирі співчуття рідним, близьким і всім, хто знав Михайла, учився з ним, товаришував, працював, служив!
Місто знову у такому ж смутку, як у червні місяці, коли російська куля на смерть вразила ще одного нашого земляка – Роланда Поповича. Щоправда, попередня вість про смерть героя прийшла з поля бою фронтової Луганщини.
Пам‘ять про вас, герої, вічно житиме у серцях берегівчан!
Михайло Синьоокий, м. Берегово