Чому вчить історія закарпатського вбивці?

У цій сумній історії виявилася тільки одна принципова й чесна людина — дяк, котрий вчинив за велінням совісті, відмовившись поручитися за злочинця. За що й поплатився життям.

...На свято Трійці в с. Драгове Хустського району (Закарпаття) вбили церковного дяка — 39-річного чоловіка, про якого люди кажуть, що він і мухи не скривдив. Убивцею виявився 37-річний колишній односелець. Глухої ночі, п'яний, з двома ножами, він заліз у хату до дяка через вікно, витягнув господаря з дружиною зі спальні, примусив стати на коліна і, щосили б'ючи кулаками, наказав молитися. Жінка після першого ж удару знепритомніла, а коли оговталася, чоловік був уже мертвий — голова розбита, на тілі ножові порізи… 

Здавалося б, що тут особливого? Звичайне п'яне вбивство, якими в Україні нікого не здивуєш. Однак є кілька "але". Як виявилося, вбивця вже неодноразово судимий — у 1996 р. він у цьому ж селі під час п'яної бійки зарізав чоловіка, за що на 12 років потрапив за ґрати. У 2008-му за хуліганство (знову п'яна бійка) отримав іще три роки ув'язнення, а наприкінці минулого року вкотре жорстоко побив людину, завдавши їй тяжких тілесних ушкоджень. Матеріали останнього кримінального провадження саме перебувають на судовому розгляді, у зв'язку з чим виникає закономірне запитання — як підсудний з таким "послужним списком" узагалі міг опинитися на волі? І тут починається найцікавіше. 

Матеріали кримінального провадження щодо останнього злочину міліція направила до Хустського районного суду в березні цього року. Однак за півтора тижні до цього слідчий суддя вирішує звільнити підсудного з-за ґрат, обравши для нього як запобіжний захід домашній арешт. Прокуратура, не погодившись (адже підсудний відомий своєю неконтрольованою агресією), за клопотанням слідчого міліції подає апеляцію, і апеляційний суд, скасувавши ухвалу слідчого судді, подовжує тримання злочинця під арештом до 25 травня. Кримінальне провадження тим часом лежить без руху, його призначають до розгляду тільки на 12 травня. А на наступному засіданні, 22 травня, адвокат підсудного знову подає клопотання про зміну запобіжного заходу — з арешту (термін якого спливає за три дні) під особисту поруку. І (увага!) надає суду письмові зобов'язання п'яти депутатів Хустської міської та районної рад, котрі просять передати їм обвинуваченого під особисту поруку й зобов'язуються забезпечити його належну поведінку. Двоє депутатів — від "Єдиного центру", по одному — від Партії регіонів, "Нашої України" і "Пори". Яким чином неодноразово судимий убивця зміг заручитися підтримкою п'яти депутатів від різних політичних сил, точно з'ясувати не вдалося. В обох радах, куди зателефонував кореспондент DT.UA, нічого конкретного з цього приводу не сказали, правда, натякнули, що за злочинця, скоріше за все, дуже просила його вагітна дружина.

У відповідь на клопотання адвоката суд хоч і не відпускає злочинця на поруки, але, зваживши на заяву депутатів, таки звільняє його з-за ґрат, обравши як запобіжний захід домашній арешт і зобов'язавши: 1) прибувати до суду на кожну вимогу; 2) не відлучатися з місця проживання в м. Хуст без дозволу суду; 3) утриматися від спілкування з особами, що мають стосунок до кримінального провадження.

Насправді ж, за дотриманням цих вимог ніхто не слідкував. Злочинець неодноразово приїздив у Драгове до своїх батьків. Мало того — за кілька годин до вбивства жорстоко побив там молодого хлопця. Той зателефонував у міліцію, на що почув у відповідь: "Приїздіть у райвідділ, напишіть заяву, тоді й виїдемо на місце". У результаті дебошира так і не затримали, а вночі він поліз у вікно до церковного дяка.

Тепер "зацікавлені сторони", так би мовити, "ввімкнули карусель". Прокуратура каже, що винен райвідділ міліції (який не організував контролю за дотриманням умов домашнього арешту), і навіть відкрила кримінальне провадження за службову недбалість працівників Хустського РВВС. Паралельно у прокуратурі обіцяють перевірити й дії працівників суду, однак чомусь мовчать, чому не оскаржили зміни злочинцеві запобіжного заходу, як зробили це в березні. Міліція, ж стверджує, що не винна, оскільки ухвали про домашній арешт їй із суду ніхто для виконання не надіслав. А без неї заводити адміністративну справу, розписувати її дільничному інспекторові й ознайомлювати підсудного з накладеними обмеженнями неможливо. Суд і депутати, які зобов'язувалися забезпечити належну поведінку злочинця, взагалі мовчать.

Тим часом з'ясувалася причина жорстокого вбивства. Сам злочинець, котрого затримали тієї ж ночі (він п'яний спав у батьків), про свої дії нічого не каже, однак у селі подейкують — річ у тому, що дяк, на відміну від містечкових депутатів, не захотів підписувати поручительство в суд для звільнення вбивці.

У цій сумній історії виявилася тільки одна принципова й чесна людина — дяк, котрий вчинив за велінням совісті, відмовившись поручитися за злочинця. За що й поплатився життям. Усі інші сторони — правоохоронні органи, суд і депутати, за сприяння чи мовчазної згоди яких убивця опинився на волі, тепер кивають одне на одного.

Після загибелі дяка напівсиротами залишилися двоє дітей — 9 і 12 років.

Володимир Мартин