Закарпатськими шампіньйонами смакують не тільки закарпатці, а й львів’яни!

Приватний підприємець зі Сваляви Юрій Грига три роки тому організував виробництво грибів у своєму рідному місті. Його фірма «Закарпатшампіньйон» зараз постачає цю смакоту в усі супермаркети та численні крамниці області. Наші делікатеси вже завоювали й ринки сусідньої Львівщини.

Коли  вирішив взятися за вирощування шампіньйонів, то найперше знайшов приміщення ремонтно-технічних майстерень колишнього флагмана меблевої промисловості Закарпаття Свалявського лісокомбінату. Викупив їх і переобладнав під виробництво грибів. Сьогодні це капітально відремонтована ошатна споруда, де трудяться понад 35 місцевих жителів. Повсюдно панує чистота й порядок. Тутешній охайності може позаздрити навіть дуже добра господиня. У колишніх цехах нині розмістилися 11 камер, у яких на стелажах дозрівають ці смачні делікатеси.

…Майстер-технолог Василь Гейдел відчиняє двері однієї з камер і вмикає світло. Боже, та це ж справжнє біле царство! На височезних стелажах численні полиці встелені чорним грунтом, на якому й ростуть гриби. Я стою, мов заворожений, і не можу відвести погляд. «Не думайте, що процес вирощування шампіньйонів такий простий, — розповідає Василь Іванович, — це тільки на перший погляд так здається. Насправді ж він трудомісткий і вельми затратний. Гриби ростуть не так, як у лісі. Для них потрібно створити необхідні умови і найперше — температурний режим. За ним слідкує відповідне обладнання, яке ми придбали у Чернігові. А ось компостний міцелій, ось ці чорні тюки, на яких і ростуть шампіньйони, нам поставляють тернополяни. До складу цього матеріалу входить пшенична та ячмінна солома, а ще коров’як і пташиний послід. Сюди ж додають і грибні міцелії, тобто спеціальні спори, вирощені в лабораторних умовах. Увесь матеріал упаковується в поліетиленові пакети.

♦ Щедрий урожай шампіньйонів радує робітниць.

Усередині цих тюків має бути постійна температура — 25 градусів тепла. Так витримуємо їх упродовж 18 діб. За цих умов міцелій добре проростає. Опісля на самі тюки зверху наносимо покрівельний чорний грунт шаром  5 сантиметрів. Цей матеріал ми отримуємо зі Львівщини. Щодня цей шар потрібно добре зволожувати. На один метр квадратний даємо по 18 літрів води».

А далі йде так званий процес рихлення, тобто розпушування. Це необхідно задля рівномірного розміщення міцелій в покрівельному грунті. Під час рихлення міцелій розривається на дрібніші частинки, і для його відтворення, тобто повторного з’єднання, необхідна ще одна фаза, яка називається «стоп». Вона триває 2 доби. Протягом цієї фази грунт залишають у спокої.

Опісля приступають до охолодження. Щодня впродовж 5 діб поспіль знижують температуру на один градус, і називається такий процес «шок». У цей час у камері виділяється дуже багато вуглекислого газу. Щоб зменшити його кількість, у приміщення подається свіже повітря. Тут є ще один важливий фактор. Увесь цей період у камері мусить підтримуватися постійна вологість на рівні 95 відсотків.

А вже після цього протягом наступних 5 діб йде інтенсивний ріст шампіньйонів. Затим настає збір врожаю. Шампіньйони пакують у поліетиленові ящики й відправляють у торгову мережу. Після збору грибів ці так звані грядки на стелажах знову зволожують звичайною водою, і делікатеси продовжують рости. Щоправда, їх тепер буде уже значно менше. А ось третій врожай — зовсім незначний. Так з однієї закладки компостного міцелію збирають гриби тричі.

Коли врожай зібрано, здійснюється комплексна пропарка камер. Приміщення наповнюється гарячим повітрям з температурою 70 градусів. Це так звана дезінфекція. Відтак знову розмістять свіжозавезений компостний міцелій, і цикл вирощування шампіньйонів відновиться, а відпрацьований матеріал утилізується. Однак це дуже цінне добриво, в якому є  багато поживних речовин. Його широко можна використовувати у рослинництві та садівництві. Пан Грига планує його в майбутньому фасувати й збувати, адже це ще одна стаття доходів підприємства. А поки що воно також не пропадає. Юрій Юрійович знайшов йому застосування. Минулоріч «Закарпатшампіньйон» закупив саджанці груш і на цьому відпрацьованому грунті посадив їх. Зараз колишній пустир довкола підприємства перетворився на чудовий садок. Нині на 10 сотках в рівненьких рядках ростуть 600 колоноподібних деревцят. Це так звані карликові груші на підщепах. Вони підв’язуються так само, як і виноградна лоза, до спеціальних опор з протягнутим дротом. За насадженнями здійснюється ретельний догляд, під кожне підведена трубка, з якої тече вода. Це і є крапельне зрошування. Відрадно, що цьогоріч новий садочок уже заплодоносив і восени дасть перший урожай.

Має підприємство і власний консервний цех. Одному Богу відомо, скільки підприємцю треба було часу, нервів та  коштів, щоб отримати відповідний сертифікат. Та зараз усі ці турботи позаду. Виробництво стабільно працює.

…У скляні банки жінки накладають мариновані грибочки. Запах цієї смакоти відчувається здалека. Не дивно, що такий делікатес користується неабияким попитом у покупців і на полицях супермаркетів та крамниць не залежується. Не віриться, що ця чудова закуска до будь-якого застілля приготовлена не в Угорщині чи Польщі, навіть не у Китаї, а у закарпатській Сваляві…

Віталій ПУМПИНЕЦЬ