Закарпатка Оксана Данько працювати в міліції хотіла з дитинства

Після закінчення школи дівчина вступила до Черкаського педагогічного університету на психологічний факультет. А в 1997 році прийшла працювати в міліцію. Водночас здобувала юридичний фах у Київській академії МВС.

Професія слідчого – одна з найбільш складних серед інших спеціальностей, пов’язаних із роботою в юриспруденції та  органах правопорядку. Про неї більшість людей знає з телесеріалів і детективів. Але «кіношні» слідчі, звісно,   відрізняються від реальних.

Про тонкощі цієї відповідальної, але надзвичайно цікавої і потрібної професії напередодні Дня слідства розмовляємо  зі старшим слідчим – криміналістом відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя і здоров`я особи, слідчого управління УМВС підполковником міліції Оксаною Данько.

 - Для вас професія слідчого – це свідомий вибір чи дитяча мрія?

– В ОВС  я хотіла працювати з дитинства, хоча відразу так і не сталося. Після закінчення школи  вступила до Черкаського педагогічного університету на психологічний факультет. А в 1997 році прийшла працювати в міліцію. Водночас здобувала юридичний фах у Київській академії МВС. До речі, робота юриста для мене не була чимось новим — мої батьки в свій час закінчили Харківську юридичну академію ім. Я. Мудрого. Батько 20 років працював слідчим, зараз суддя. Тому в міліцію я потрапила не випадково. Хоча почалася моя кар’єра з посади психолога, трохи згодом стала слідчим у Мукачівському  міськвідділі, а ще через якийсь час — старшим слідчим. Нині  працюю в слідчому управлінні УМВС старшим слідчим.

 – Як відомо, робота слідчого надзвичайно відповідальна, адже по суті, розслідуючи кримінальні провадження, ви вирішуєте подальшу долю людей. Щодня нові резонансні справи, підозрювані, потерпілі… Які з останніх гучних справ найбільше вас вразили?

 

– Кожна нова справа, а це в основному – тяжкі злочини, насамперед вбивства, залишає глибокий слід у пам`яті,  часом навіть впливає на зміну  світосприйняття. З останніх, мабуть, найбільше вразив мене розбійний напад, поєднаний з умисним вбивством 38-річної жінки в Мукачеві. Дивує холоднокровність і бездушність молодих чоловіків віком 28 та 24 роки, які заздалегідь спланували і скоїли цей злочин лишень для того, аби викрасти автомобіль жінки та її коштовності. Старший  із зловмисників тривалий час товаришував з молодицею. Тож мав вільний доступ до її житла та  автомобіля. До реалізації злочинного плану залучив свого приятеля.   Спочатку нелюди намагались  задушити господиню оселі,  проте коли їм це не вдалося, добивали її молотком. До кінця розгляду досудового слідства, а потім і  в суді вони не визнали своєї вини. Навпаки, жартували і дозволяли собі зухвалі коментарі стосовно загиблої чи свідків.

Колегія Мукачівського міськрайонного суду спершу винесла підозрюваним покарання — 15 років позбавлення волі, відкидаючи при цьому низку доказів, зібраних під час досудового слідства. Але Апеляційний суд врахував всю зібрану доказову базу і змінив вирок суду першої інстанції,  підтвердивши вину та кваліфікацію злочину. Тож зухвальці отримали по заслузі —  довічне позбавлення волі. Проте це ще не все, зараз справа слухається у Вищому суді України.

 – Ви – досвідчений, кваліфікований правоохоронець. Але водночас  – мати двох  чудових синів. Чи були у вашій практиці розслідування злочинів, скоєні неповнолітніми?

– Звичайно. На жаль, але і в нашому спокійному і затишному краї трапляються випадки, котрі виходять за рамки логіки чи здорового глузду. Можливо,  пригадуєте випадок, коли чоловік, намагаючись втримати біля себе співмешканку, вбив, спалив і закопав у лісі їхнього 4-річного сина, а за кілька днів вчинив самогубство, спаливши себе. Під  час розслідування цієї справи було особливо складно довести вину убивці.  На перший погляд – очевидна ситуація, проте необхідні були незаперечні докази. Тому ми  неодноразово призначали експертизи, які проводились за межами області,  фактично по всій території  України.

 – Окрім професійних здібностей, якими людськими якостями повинен володіти слідчий?

– Перш за все, це має бути  наполеглива, віддана професії людина, небайдужа до своєї роботи. Добре знати специфіку системи правоохоронних органів і законодавство, вміти застосовувати ці знання в роботі.  Також слідчий має бути відкритим для нового досвіду, мати  розвинений інтелект, уміння використовувати у мисленні закони логіки. Водночас у цій професії повинні бути високоморальні і дуже відповідальні люди. Також, хочеться сказати, що  слідчий має вміти співпрацювати з колегами, адже без оперативного працівника, експерта, він не зможе зробити нічого. Це тандем, без співпраці якого не буде розкрито жодного злочину. Наш, як називають, «убойний відділ» співпрацює з такою ж командою професіоналів управління карного розшуку та фахівцями-експертами.

Кожна справа відділу – це  копітка робота. Тут часто потрібні  проведення таких експертиз, як генетична,  одорологічна (за запахами) та інших. Особливу увагу хочу звернути на необхідність співпраці з відділом Науково-дослідного інституту судових експертиз  Міністерства юстиції України в Житомирі, де проводяться фахові дослідження експертів-психологів, від висновків яких залежить доля злочинців.

 – Колектив, у якому ви працюєте, – суто чоловічий. Чи вдається знаходити порозуміння?

– Я давно звикла розмежовувати роботу і емоції.  Але з колективом мені явно поталнило. Очолює його підполковник міліції Олег Черленяк, заступник начальника слідчого управління. Не раз спираюся на допомогу Олега Лазара, якому відведена робота з документами. Сумлінність, з якою Олег виконує свої функціональні обов’язки,  є надзвичайно важливою у нашій сфері.   Володимир Мага — слідчий з «оперською жилкою». Він вміє, як ніхто, логічно вибудувати ланцюжок, цікаві комбінації щодо  розслідування кримінальних проваджень. Слідчий Роман Гельжинський, хоча досить молодий, та вже має  свій «почерк» у проведенні розслідування, легко знаходить з людьми «спільну» мову. Василь Деяк з великим досвідом роботи за плечима. Йому зазвичай доручають розплутувати найскладніші справи. Словом, у нас — колектив професіоналів,  відповідальних і згуртованих правників.

 – Людині властиво помилятися. Це відома істина. Як на вашу думку, чи має  право  слідчий на помилку?

– Однозначно, ні! Ми працюємо не з механізмами, а з людьми. Від рішення слідчого залежить чиясь доля. Направляючи справу у суд чи прокуратуру, слідчий повенен на 100 відсотків бути впевненим, що людина, яка підозрюється у вчиненні злочину, — справді винна. Якщо є деякі вагання, треба працювати до тих пір,  поки вони не зникнуть.– На сьогодні  слідчі підрозділи, як і правоохоронна система в цілому, оновлюються. Багато молоді після закінчення вищих навчальних закладів  приходить на роботу у правоохоронні органи.  Ваші поради молодому поколінню.

– Наша професія належить до тих, де однаково важливими є  і практичні навики, і теоретичні знання. Велику роль відіграє тут, наскільки працівник може успішно виконувати поставлені перед ним завдання. Прийти в професію може будь-яка людина з вищою юридичною освітою, а от працювати зможе не кожен. Адже слідчими стають насамперед за покликанням.

 – На останок, декілька побажань вашим колегам у День професійного свята?

– Передовсім, зичу   міцного здоров’я, успіхів  у роботі, отримувати задоволення від служіння народу, і, звичайно ж, сімейного затишку, родинного тепла, яке зігріватиме й надихатиме на успішні справи. Найкращі побажання вашим близьким та рідним, які поділяють труднощі нашого напруженого буття.

Наталія МАШІКО, Мукачівський МВ УМВС