»Серед лікарів панувала атмосфера, що з дитиною не буде все гаразд…»

УЖГОРОД. В обласному центрі Закарпаття назріває черговий скандал із пологовим. А в останні кілька років скандали там тільки на одну тему – хто буде керівником. Колишній головний лікар Андрій Чабан, щодо якого 3 квітня винесли судове рішення: три роки позбавлення волі з іспитовим терміном рік, тобто, «людською мовою», --  рік «умовно» і без права рік займати відповідальні посади,  не може втриматися і відверто хвалиться: в апеляційному суді, куди він оскаржив вирок, уже все «на мазі».

Так і розповідає: заніс «куди треба» 20 тисяч у.о («улюблених одиниць) і суддя Г. все «зробить». «Зробити» мали ще 17 червня, але з поважних причин не прийшли потерпілі, тому засідання перенесли на середу, 25 червня. Навіть якщо їх не буде цього разу, Чабан стверджує, що рішення винесуть без них.

Чабана «танцюють» люди Балоги

Варіанти, як розповідають, аби «витягти» Чабана, можливі два: або вирок першої інстанції скасовується і Чабан виходить із зали суду «білим і пухнастим», без судимості, або справа передається на додаткове розслідування і відбувається те саме, але вже «в розстрочку» -- через деякий час. Проте результат на меті один – Чабан, уже без судимості, стає головним лікарем пологового.

З одного боку, справа смерті новонародженої дитини з 2011 року мала в місті такий резонанс, що саме тому і дійшла до суду – інакше б «зам’яли» уже давно. З іншого, аж 20 тисяч доларів дали не дарма – час не терпить. Чабан не тільки сам спить і бачить, як би то знову стати головним лікарем, – у цьому зацікавлені і нова міська балогівська влада, і тіньовий ляльковод, колишній міський посадовець, а раніше лікар-гінеколог Віктор Трикур. І всім трьом зацікавленим сторонам потрібно одне – тягти з майбутніх мам гроші.   

Щойно в Ужгороді змінили міського голову на балогівського Віктора Щадея, в пологовому пішли розмови про зміну головного лікаря. Працівники медичного закладу прийшли на першу ж сесію під головуванням уже Щадея з вимогою дати їм спокійно працювати.

Згодом «тихою сапою» головного лікаря таки поміняли, але не на зовсім «ручного» Чабана -- на горизонті у того був суд, а згодом і вирок, яким він визнаний таки винним у смерті дитини. Крім Чабана в пологовий зацікавленим також дуже треба повернути його «праву руку» -- заступницю з питань сестринства, куму Трикура Надію Холодняк. Щоб «система» збору грошей працювала як раніше – налагоджено і надійно. За останні місяці Холодняк уже пробували поновити в пологовому, але обурені працівники закладу знову приходили з протестами на сесію міськради.  

В Ужгороді й так іронізують: рішення Ужгородського міськрайонного суду – рік «умовно» Чабану за смерть дитини -- лише таке собі помахування пальцем: «но-но!». При тому, що він ціною двох життів – мами і дитини – просто амбіційно самостверджувався перед колегами: «Я начальник – ти дурак!».

Два життя в заручниках

Особливий цинізм у цій справі – жінка, яка народжувала і присутній поруч її чоловік, теж були медиками. І вони кілька годин чудово розуміли: їхня перша і довгоочікувана дівчинка – повільно, бо з усіх сил боролася за життя, помирає. Тільки тому, що ні вони, ні ще майже десяток присутніх працівників пологового не можуть нічого вдіяти з людиною, «вищість» якої визначена фактично лише папірцем про призначення на посаду.

24-річна Крістіна С. звернулася в пологовий 10 січня 2011 року на 41-42 тижні вагітності. 12 січня вона подала заяву про те, що хоче, аби лікуючим лікарем, тобто на ведення  пологів, був призначений Руслан Федько. Того ж дня о 15.30 черговий лікар М. Улиганинець, оглядаючи жінку, побачила аж дві дуже тривожні ознаки – прилад, який фіксував серцебиття дитинки показав, що її пульс впав аж до 50 ударів і так тривало 7 хвилин, а води, які відійшли, були так званими меконіальними. Лікарка визначила діагноз: дистрес плоду. Навіть якби у жінки була б хоч одна з цих ознак, сумнівів у діагнозі за медичними протоколами бути не могло.

Тому М.Улиганинець зателефонувала ургентному лікарю Ю. Бобику, лікуючому Р.Федьку про те, що потрібно терміново робити кесарів розтин, інакше дитина задихнеться і загине. Усі разом вони з цим погодилися, Бобик сказав, що їде з дому, де був, у лікарню, теж саме сказав Федько, а вагітну почали готувати до операції. За інструкціями, Улиганинець також повідомила про оперативне втручання головного лікаря Чабана.

Крістіну перевели в операційну, її оглянув анестезіолог Віктор Донсков зі стажем у майже 4 десятки років, зробили премедикацію – ввели ліки, необхідні для підготовки до операції. Майбутнього тата відправили в аптеку, де він купив усі потрібні препарати, чергова лікар Улиганинець уже мила руки, її колеги – ургентний Бобик і лікуючий Федько були на підході…

Із показів анестезіолога Донскова: «… через приблизно 3 хвилини (після виконання процедур з підготовки до операції кесаревого розтину роділлі) до операційного залу зайшов головний лікар Ужгородського міського перинатального центру Чабан А.Т. та одразу ж повідомив, що операція відміняється та С. народжуватиме консервативним способом. При цьому одночасно з прибуттям головного лікаря до операційної медсестра першого пологового відділення завезла крісло-каталку, щоб уже забрати роділлю до родзалу. Я був здивований таким розвитком подій та запитав у головного лікаря у зв’язку з чим скасовується операція та чому роділлю забирають до родзалу. Чабан відповів дослівно: «вона майже сама родить».

Тобто Чабан прийняв рішення, що робити з жінкою, навіть не бачачи її – йому йшлося не про маму, і не про дитину…

Крістіна згодом, уже слідству, так розповідала про ті події: «…коли зайшов головний лікар Чабан А.Т. він до мене не підходив, а взяв одразу медичну документацію по моїм пологам, а саме КТГ-запис (приладу, який фіксував серцебиття дитини – Авт.), на підставі якого робився висновок про дистрес плода, та сказав дослівно: «Це молода жінка, вона народжуватиме сама», тобто народжуватиме фізіологічно. Також він наказав переводити мене до родзалу. Я бачила, що до нього підійшла старша акушерка та черговий лікар і вони про щось сперечались…».

Акушерка Н. Терпак: «…у коридорі біля самих дверей в операційну зіштовхнулась з головним лікарем Чабаном А.Т. … Можу сказати, що він був досить знервований та не добирав слова».

Коли жінку перевели з операційної, Чабан підключив до неї прилад, який показав, що серцебиття дитини більш-менш непогане і цим доводив свою правоту, що операція не потрібна. Пізніше експерт у справі дасть пояснення: ліки, які ввели Крістіні для підготовки до операції, а саме «атропіну сульфат» повинні були зменшити секрецію певних залоз і прискорити її серцебиття. Це вплинуло і на ненароджену дитину. Таким чином «за рахунок дії вказаного препарату при проведенні кардіотокографії низький рівень серцевих скорочень плоду було замасковано».

«Серед лікарів панувала атмосфера, що з дитиною не буде все гаразд…»

Лікарі, а на той час приїхав уже і лікуючий Руслан Федько, всі разом доводили Чабану, що дитина загине і треба оперувати. З показань акушерки Терпак: «…вже після зняття С. із операційного столу в родзалі серед лікарів панувала атмосфера, що з дитиною не буде все гаразд, оскільки всі розуміли, що необхідно було робити кесарський розтин ще тоді, коли його призначила Улиганинець».

Проте Чабан стояв на своєму, повторював, що дистресу немає, що бере всю відповідальність на себе і що «при мені нічого з плодом не трапиться». За медичними протоколами рішення про кесарів розтин приймається консиліумом лікарів, а не одноособово, однак Чабан, оскільки за посадою був головним, мав вирішальне слово і всі інші не могли його ослухатися.

А крихітна дівчинка ще раз намагалася сказати у цій комедії амбіцій своє слово – о 17.10 прилади знову зафіксували різке падіння серцевого ритму. Огляд жінки засвідчив: сама вона не народить. Лікарі пішли в ординаторську і знову сварилися. Бобик і Федько визначилися, хто оперуватиме, а хто асистуватиме, але Чабан заборонив.

А маля все ще хотіло прийти на світ і самотужки пробивало собі дорогу. О 18.30 лікарі констатували, що оперувати вже пізно, дитина опустилася в родові шляхи. Третє падіння показів серцебиття – і лікар Федько застосував вакуум-екстракцію – щоб швидше витягти дитину. Ця маніпуляція пройшла добре, дівчинка народилася і навіть дихала. Проте вона занадто постраждала від кисневого голодування. Дитячий реаніматолог допомогти уже не зміг. У матеріалах справи про це йдеться так: «… було заподіяно родову травму, яка розвинулась на фоні затяжної хронічної гіпоксії та полягала у внутрішньо мозкових крововиливах з проривом крові в шлуночки головного мозку, які призвели до смерті новонародженої…». А ще у висновках експертів зазначено: «якби була б здійснена операція кесарського розтину о 15.30, то новонароджена могла б вижити».

Аби спасти свою шкуру…

Щойно дитина померла, Чабан уже міркував, як вийти із ситуації. Переписав медичну документацію, намагаючись подати ситуацію так, ніби в усьому винен Федько, який недостатньо швидко провів вакуум-екстракцію. Для цього, зокрема, змінив час народження дитини – з 18.43 на 18.58.  і намагався змусити усіх підлеглих підписати «оновлені» документи. Вони не погодилися. Із показів Федька: «… Чабан А.Т. підсовує мені картку розвитку новонародженого, заповнену його рукою і пропонує її підписати… Я запитую: «Андрій, де оригінал карти?.. Я цю карту підписувати не буду… Він пішов до себе у підсобку, відкрив сейф, з сейфа дістав ту карту…».

Відтак у  матеріалах справи було зазначено: «… обвинувачуваним Чабаном А.Т., який після смерті новонародженої … в повній мірі усвідомив свою відповідальність за несумлінне ставлення до виконання своїх службових та професійних обов’язків та невідворотність покарання за допущену ним недбалість, уже протягом перших декількох годин після настання смерті новонародженої вибудував та втілив зовні логічно довершену версію розвитку подій під час приймання пологів роділлі С., яка при всебічному та повному дослідженні всіх обставин випадку на досудовому слідстві, не знайшла та не могла знайти свого підтвердження в силу її невідповідності фактичним обставинам справи».

Подружжя, яке втратило дитину, вже давно працює за кордоном, вони не мають претензій навіть до дуже «лайтового» рішення суду першої інстанції і не намагаються посадити Чабана за грати, адже найголовнішого – їхньої дитини це вже не поверне. Тепер на совісті судді Апеляційного суду, чи дозволить він Чабану взагалі стерти цю страшну пляму з біографії. До речі, всі наші активісти-революціонери, люстраційні комітети і комісії, які періодично «шугають» посадовців різних відомств, суддями вони не надто переймаються.  Тож хочеться також сподіватися, суддя який прийматиме рішення, пам’ятає, що прийнято закон «Про відновлення довіри до судової системи», який передбачає, що всіх, хто прийматиме неправомірні рішення перевірятиме спеціальна комісія. І, зрештою, що виносить ухвалу у справі – ім’ям України. Уже зовсім іншої України. І добре знає, що в цій державі уже взялися за суддю, який достроково випустив одіозного Лозинського.

Сергій Назаров