Ужгородські лікарі обурені «таким» реформуванням медицини!

...Центр сімейної медицини організували, не маючи ні матеріальної бази, ні кадрового наповнення. А сімейні амбулаторії створили за рахунок приміщень Ужгородської міської поліклініки, які до цього 40 років були у її власності, не узгодивши при цьому навіть їхнього ліцензування!

УЖГОРОД, ЗАКАРПАТТЯ. Медицина повинна бути ефективною і доступною для кожного пацієнта. Саме ці принципи лежать в основі медичної реформи, до результатів якої досі ставлення неоднозначне. Якщо реорганізація «швидкої» у краї має більше позитивних наслідків, то сьогодні новою жертвою реформи стали поліклініки, зокрема, Ужгородська міська поліклініка. Протягом багатьох років 116 тисяч ужгородців обслуговує Ужгородська міська поліклініка, яка має вищий рівень акредитації. Саме в цьому закладі розташована краща лабораторія в області, яка діагностує мокротиння. Заклад несе на собі основну функцію медичної допомоги в місті. Стаціонарна допомога — це дороговартісна допомога, а в поліклініці — доступна і безкоштовна. Щодня поліклініка приймає тисячі відвідувачів, що є заслугою колективу, який може і має бажання працювати. Жодних серйозних нарікань на роботу цього медичного закладу в цілому чи окремих його працівників останнім часом не було. Але вже два місяці багатопрофільний заклад не може нормально працювати через організацію нової структури, доцільність якої наразі не виправдана.

Йдеться про Центр сімейної медицини, який сьогодні об’єднує дев’ять амбулаторій, розкиданих по місту на вулицях Другетів, Гранітній, Паризької Комуни, Сечені, Челюскінців, Боженка, Капушанській, Грибоєдова.   Хворі повинні звертатися сюди до сімейних лікарів і отримувати по суті ту допомогу, яку надає поліклініка. Але на практиці це втілити майже неможливо, бо в деяких амбулаторіях сьогодні немає навіть води, не кажучи вже про обов’язковий набір технічних засобів сімейного лікаря.

Якщо на БАМі поліклініка розташована поруч стаціонару, то дев’ять амбулаторій, розкиданих по місту, потребують часу, аби доїхати звідти. На практиці це виходить приблизно так: пацієнти, які захворіли, йдуть у першу чергу до сімейного лікаря, а потім мають їхати в поліклініку, а потім знов іти до свого сімейного лікаря. Бо ті працівники, які не мають достатньо кваліфікації, все одно направляють пацієнта у поліклініку. Крім того, в амбулаторіях немає умов організувати повноцінне обстеження пацієнта.

Ужгородські лікарі обурені тим, що про таке реформування ніхто не попереджав. Центр сімейної медицини організували, не маючи ні матеріальної бази, ні кадрового наповнення. Амбулаторії створили за рахунок приміщень Ужгородської міської поліклініки, які до цього 40 років були у її власності, не узгодивши при цьому навіть їхнього ліцензування.

Згідно з реформою сімейної медицини,   первинна медична допомога надається в амбулаторних умовах або за місцем проживання пацієнта лікарем загальної практики-сімейним лікарем і передбачає: надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактики; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому спеціалізованої або високо спеціалізованої медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги в разі гострого розладу фізичного чи психічного здоров’я пацієнта, які не потребують екстреної, спеціалізованої або високоспеціалізованої медичної допомоги. Саме таке роз’яснення подає міністр охорони здоров’я Олег Мусій.

Насправді в областях, де були започатковані пілотні проекти, реформа супроводжувалася значними економічними дотаціями. В Ужгороді подібної підтримки не було, навіть не були розраховані економічні плани. Головний лікар Ужгородської міської поліклініки Віра Качанова переконана, що реформу сімейної медицини потрібно скасувати: «У пілотних областях розвалена медицина, люди у відчаї. У 2014 році мали бути підбиті підсумки про доцільність чи недоцільність втілення реформи в Україні. Цього зроблено не було, в цілому через події, які пережила і досі переживає держава. Ми вже не перший рік в економічній скруті, а сьогодні ситуація ще складніша. Як керівник я переконана, що робити реформи в такий час просто безвідповідально, тому що в результаті постраждають усі. Перш за все потрібно було провести економічні розрахунки доцільності, підготувати матеріально-технічну базу, а також провести громадські слухання, адже реформа стосується всіх людей».

Нещодавно від міністра охорони здоров’я надійшла інформація щодо призупинення медичної реформи в селах — лікарні та амбулаторії влада закривати не буде. «Знищити старе, не побудувавши нового — це не реформа. Щоб навести лад у медицині, потрібно не менше трьох років», — пише міністр охорони здоров’я Олег Мусій у своєму блозі на Gazeta.ua.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ХВОРОГО ПОВИННА БУТИ ОДНА, ЩО СЬОГОДНІ НЕМОЖЛИВО ЗРОБИТИ В СІМЕЙНИХ АМБУЛАТОРІЯХ

Ніхто не має сумнівів у тому, що сімейна медицина — невід’ємна ланка у наданні медичної допомоги. Там, де ефективно працює сімейна медицина, захворювання у 90 % лікуються на первинній ланці. Однак у результаті ужгородської реорганізації, замисленої на рівні міської влади, амбулаторії створюють враження штучно створених підрозділів.

Сімейна медицина потрібна, але інформація про хворого повинна бути одна. А така структура зовсім непродумана. Центр сформували з дільничних лікарів поліклініки й дільничних педіатрів дитячої поліклініки.

«Сімейний лікар повинен дивитися очне дно офтальмоскопом, вухо — отоскопом, а також зробити кардіограму на електрокардіографі, тобто повноцінно оглянути людину. Все це входить у його обов’язки. Аби забезпечити такі умови, у лікаря має бути дві-три медсестри, а в цих амбулаторіях — по одній. Електрокардіографів у таких амбулаторіях зовсім немає. І сьогодні люди звертаються за допомогою із запущеними інфарктами, — розповідає головний лікар Ужгородської міської поліклініки Віра Качанова, яка на цій посаді з 2007 року. — Я «будувала» цю поліклініку, будучи практичним терапевтом. Тому організовувала роботу так, що пацієнта в першу чергу оглядав терапевт, який одразу на місці призначає кардіограму, загальний аналіз, флюорографію, огляд в окуліста тощо. Коли все це доступно в одному закладі, пацієнт у максимально короткі терміни отримує діагноз. І вже після цього сам вирішує, лягати йому у стаціонар чи лікуватися вдома. Це ідеальна система, не затратна. Всі обстеження, аналізи, консультації безкоштовні. Чого ще можна бажати? Тому за поліклініку й не було поганих чуток».

Натомість головному лікарю оголошують догану через те, що вона відстоювала інтереси закладу. Віра Качанова у цьому вбачає передусім політичні мотиви: «Вже два місяці колективом «трясе», тому що йому не дають працювати через організацію в Ужгороді структури сімейної медицини. Мені винесли догану, коли я була на лікарняному. Другу догану я навіть не знаю, за що. Коли два роки тому до влади в Ужгороді прийшов «Єдиний центр», мене звільнили, так, як і тепер. Я поновлювалася на роботі два роки, через суд, бо за мною тоді не було гріха. Поліклініка — моя третя «дитина», я роблю цю справу від душі. Сьогодні, коли до влади у місті знову повернувся «Єдиний центр», мені працювати не дадуть. Отакими реформами вони шельмують мене, колектив, для того, щоб ми не працювали».

ДЛЯ РЕФОРМИ ПОТРІБНО ПЕРЕДУСІМ СТВОРИТИ НАЛЕЖНІ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНУ Й КАДРОВУ БАЗИ

Цього тижня лікарів Ужгородської міської поліклініки зібрав перший заступник в. о. мера міста Ужгорода Володимир Фленько. Медпрацівники питали, чи вони будуть працювати так, як працювали останні два місяці, чи так, як працювали до нового року? Перший заступник сказав почекати 3—4 місяці. Однак чекати можна було б, якби не йшлося про здоров’я і життя пацієнтів.

Під час зібрання оголосили й кадрові зміни. Згідно з розпорядженням в. о. мера Ужгорода, головного лікаря усунуто з посади. Його обов’язки сьогодні виконує Світлана Самойленко, яка була першою заступницею Віри Качанової. Натомість колектив поліклініки, який прийшов на зібрання у складі майже 70 осіб, підтримує свого керівника і вимагає від міськради пояснення догани. Володимир Фленько казав, що оприлюднюватиме суть догани лише в присутності Віри Качанової, яка в цей час перебуває на лікарняному. Однак за роботою керівника розуміється і робота колективу, тому перший заступник мав усі підстави розповісти про справжні причини звільнення.

Скарги на новоутворену систему надання меддопомоги вже надходять на «гарячу» лінію, на амбулаторії пацієнти скаржаться й у поліклініці. «Наша система підготовки сімейних лікарів недосконала, не готує таких фахівців, які готові взяти на себе відповідальність. Крім того, якщо лікар все ж таки буде оглядати і дітей, і дорослих, його роботу потрібно належним чином оплачувати, а це економічно неможливо. В іншому разі в лікарів немає мотивації працювати якісно. Найбільш прикро, що все це робиться з однією метою — забезпечити депутата від «ЄЦ» Тетяну Козак посадою. Ця людина стороння від медицини, вона не є практиком і сьогодні очолює Центр сімейної медицини. Саме за її керівництва поліклінікою відбулося значне скорочення медичного персоналу», — розповідає Віра Качанова.

Лікарка переконана, що безперспективно здійснювати реформу, якщо вона буде зв’язана з політикою. «Крім розорення, хаосу така реорганізація нічого не дала. У поліклініки забрали й денний стаціонар, відремонтований попередньою владою. Залишили два кабінети. Я кілька разів зверталася, аби від нас не відбирали оперативне управління всіма закладами, і в такий спосіб просто викинули зі структури. Вони вважають, що вони — міське управління і можуть робити все, що завгодно. І таким чином порушили 137 статтю Господарського кодексу, у якій йдеться: можна забрати оперативне управління в закладу за умови, що приміщення використовуються не за призначенням або ж є зайві приміщення, а в нас такого нема. Я дивуюся цій владі, виконуючому обов’язки мера, який прийшов і не знає, що робить», — вважає головний лікар Ужгородської міської поліклініки і додає, що коли в Ужгороді буде легітимна влада, реформу сімейної медицини потрібно скасувати.

Очевидно, перед тим, як проводити відповідну організацію роботи, варто звернутися до фахівців, аби більш обгрунтувати реформу науково й економічно. Навіть обов’язкові загальнодержавні рішення потребують детального перегляду на місцях їх втілення. Все, що стосується людського життя, має пройти кілька етапів обговорення, бо в основі реформи передусім має бути турбота про пацієнта й врахування думки кваліфікованих фахівців. Адже кому, як не медпрацівникам, реалізовувати цю реформу.

РІО