Анатолій Бажура: «Мене дуже болить за Україну!»

ГО «Майдан» запропонував голові Виноградівської РДА кандидатури двох заступників. На посаду першого заступника, який традиційно опікується економікою, Бажуру Анатолія Володимировича, а на посаду другого зама по гуманітарному блоку питань – Міговка Миколу Миколайовича.

Позаяк Бажура держслужбовець, то його кандидатура не потребує традиційної перевірки. Міговку Миколі, якого в основному підтримало крило Лендєла, прийдеться місяць або два почекати. Будемо тримати кулаки, щоб перевірка пройшла успішно.

Вже цього понеділка Анатолій Бажура приступив до виконання. У вівторок ми взяли від новопризначеного заступника невеличке інтерв’ю.

-   Анатолію Володимировичу, вітаємо вас із Днем народження – 55, то майже Ювілей, і з призначенням.

-  Дякую щиро, Володимире Івановичу.

-     І вам захотілося знову вступити в цю воду?

-     Як бачите, прийшлося. 

-     Та не сумуйте ви так. Зарплата гарна, пенсія буде прекрасна.  

-      Ще не знаємо, як буде після президентських виборів, тому попереду не пенсія, а туманна невідомість.

-     Не драматизуйте. Давайте коротенько нагадаємо читачеві, який  безперечно вас пам’ятає, етапи вашої державницької долі. Наскільки пам’ятаємо, то це суцільні гірки.

-    До влади я прийшов із посади викладача у ВПУ. Це сталося 19 квітня 2005 року. Був призначений заступником голови райдержадміністрації по аграрному сектору.

-  Ви йшли по квоті «Соціалістичної партії», яку в районі очолював покійний Митрюк?

-    Можна й так сказати. Хоча запросив мене Олег Вікторович. Але ви праві, на жаль, ці посади політичні. Заступником я пропрацював 6,5 років, працював при трьох головах адміністрації: Любімов, Якоб, Резеш. Коли прийшла Тетяна Дмитрівна, то вона взяла на цю посаду Данич, представницю партії УМДС. Думаю, що призначення було теж по квоті.  А я перейшов працювати у відділ освіти заступником по господарських питаннях.

-    Мене давно цікавить питання, яке я би хотів вам задати, бо ви ж знову на хвилі революції, знову нова влада. Як поєднувати відчуття реальності і абсурду?

-       Ви праві. У нас дуже багато проблем у державі. Не знаю в чому ви розумієте абсурд, але я його бачу, перш за все, по роботі в освіті. Це брак коштів.

-     Але ж навіть при цьому крадуть. Ухитряються заробляти на відкатах.

-  Володимире Івановичу, я вам чесно скажу, я у цих різних і так далі участі не приймав і ні до чого не причетний.

-    Невже не бачили, як інші це роблять?

-      Ті документи, які мені давали на підпис, я перевіряв. Все інше повинні бачити відповідні органи.

-      А ось я бачу абсурд у тому, що є реальність, яку ми бачимо, про яку говоримо з друзями за кавою, а є реальність, яка створюється  через офіційні папери, через відповідні органи, які вже  давно не органи, через представників влади, які вже давно не влада, через газети та телевізор, які вже давно не ЗМІ. Ось який абсурд ми маємо на увазі.

-   Якщо ви це маєте на увазі, то мене теж дуже болить за Україну.

-  Тому, напевно, ви й погодилися знову прийти у цю хату?

-     Якщо без іронії, то так. Але я не хотів бути першим заступником. Цілком би вистачило і аграрної сфери, яку я добре вивчив у районі. Але ось довелося взяти на себе такий тягар, та ще в такий неспокійний і важкий для України час.

-   І сталося це?

-  8 травня. Я вважаю, що в мене одна мета: зробитити все від мене залежне, щоб була співпраця між районною радою і райдержадміністрацією. Щоб район не ділили.

-   А ви не боїтеся потрапити під зливу критики, адже є прошарок лю-дей, які не дуже люблять Любімова.

-   Любити потрібно рідну землю, дружину та своїх дітей, а на роботі потрібно працювати на користь району.

-  А що скажете про голову райдержадміністрації?

-     Скажу коротко: людина молода, якщо підбере команду, буде співпраця виконавчої та законодавчої гілок влади, то можна навіть у цих кризових умовах вирішувати різні задачі.

-     Ну що ж, дякуємо за ваші відповіді. Сподіваємося, що коли вже почнеться вирішення задач, тоді і питання будуть більш конкретніші. 

Володимир Мочарник