Закарпаття. Середньовічний «Біг Бен» продовжує відмірювати невмолимий хід часу…

Колись це велике кругле око оздоблювало Хустський замок. Згідно переказів, після того, як у кам’яну фортецю влучила блискавка, вона втратила стратегічну цінність і в 1799 р. тогочасний угорський уряд дозволив краянам розібрати східну частину замку. Годинник, який нині знаходиться на церкві, тоді ж зняли із поруйнованої вежі. Він дивом уцілів після пожежі і сьогодні вважається безцінною реліквією міста.

Годинник – ніби об’єктив, що віддзеркалює світопростір  між миттю й вічністю, між духовним і тлінним, між життям і смертю. Кожного ранку, проходячи повз старовинний костел святої Анни, задивляюсь  на круглий пристрій для вимірювання часу, і ніби поринаю в сиву глибину віків… Скільки всього в маленькому містечку над Тисою пов’язано з цим середньовічним годинником, скільки невідомого нам приховує він, але… вперто мовчить, відраховуючи хвилини і сповідаючи тільки про плин годин та настання нової доби…

Свідок історії

-Колись це велике кругле око оздоблювало Хустський замок. Згідно переказів, після того, як у кам’яну фортецю влучила блискавка, вона втратила стратегічну цінність і в 1799 р. тогочасний угорський уряд дозволив краянам розібрати східну частину замку, а будівельний матеріал використати для будівництва римо-католицької церкви, – розповідає краєзнавець Василь Андьол. – Годинник, який нині знаходиться на церкві, тоді ж зняли із поруйнованої вежі. Він дивом уцілів після пожежі і сьогодні вважається безцінною реліквією міста.

До речі, під час встановлення годинника на костелі, виявилося, що пошкоджено в ньому тільки годинниковий механізм, який згодом було змінено. Із першого ж дня, незалежно від того, яка влада була в Хусті, середньовічний свідок історії показує виключно середньоєвропейський час.

Хустський Біг Бен

-Дід часто переповідав мені легенду про те, що перший міський воєвода на ім’я Хуст, привіз із Відня цінний подарунок – величезний годинник, отриманий від князя за перемоги в боях. Щоб бідні краяни, у яких не було грошей на придбання власних кишенькових чи наручних годинників теж мали користь із австрійського презенту, воєвода встановив годинник на найвищій вежі замку, аби мелодія дзвонів сповіщала хустян про час, – запевняє пан Василь. – Тож гіпотетично, нашому старожилу може бути стільки ж років, як і самому Хусту. Однак це тільки припущення.

-Те, що джерелом будівельного матеріалу для храму стали руїни Хустського замку – нині ні в кого не викликає сумнівів,  – ділиться знаннями куратор церкви святої Анни Степан Товт. – Підтвердженням цьому є напис на одній зі стін латинською мовою: «Нарцис Хуст мембран суму, Нон вікте, сед лацеранте – Екстет ут етерні форціор ара Деї», що в перекладі означає «Це частина Хустського замку, зруйнованого, але непереможного – найбільш сильного у престолі живого Бога».  Як свідчать архівні документи, цей напис зроблено у 1802 р. ксьонзом піаністичного ордену Вікентієм Шимеліусом (Шимоншичем). Проте, історія появи годинна оповита низкою таємниць. Усі офіційні та релігійні документи згоріли під час однієї з пожеж у храмі. Тож, щоб довідатись правду, потрібно проводити ціле наукове дослідження, їхати в архіви Угорщини та Румунії і вивчати історію.

Сучасне життя раритетного годинника

Храмовий годиннику Хусті – справжнісінький музейний експонат. Він, ніби серце міста, здається, б’ється безперестанку вже багато сторіч… Хоча… час помітно накладає свою руку й на нього. Бо ж вічного немає нічого. Таємничим велетнем віків дивиться хронометр із башти на заклопотану юрбу і небесне птаство…

-З 2006 року я відповідаю за роботу годинника. У ньому є три механізми, так звані лебідки, які без втручання можуть працювати протягом 36 годин. Щоб хустський Біг Бен не зупинився, періодично доводиться його підкручувати. Крім мене старовинний пристрій обслуговує годинникар Бейло Вайнраух, – каже куратор костелу, – бо складна конструкція потребує професійного догляду. А працює годинник так: пружина приводить у рух маятник, який через рівні проміжки часу впливає на колісний годинниковий механізм, за рахунок цього починають рухатися стрілки на циферблаті. Підраховано, що хвилинні стрілки проходять за рік відстань приблизно 100 кілометрів. До речі, церковний раритет є частиною архітектурного комплексу костелу і його циферблати дивляться на усі чотири сторони світу.

Слід зазначити, що за радянської влади годинник не сповіщав сигналом про години, бій курантів на культових спорудах, церковні дзвони вважались поза законом. Потім певний час годинниковий пристрій, вийшовши з ладу, не працював. Полагодили годинник аж у 90-х роках.  На жаль, дати виготовлення на ньому немає. Але точно відомо, що перший камінь храму було закладено в 1800 році, а перші богослужіння проведено у 1812 році. Годинник вмурований у вежу настільки точно, що, однозначно, це могли зробити тільки будівельники під час спорудження костелу. Тож навіть у випадку, якщо це не антикварний годинник із замкової фортеці, то йому наразі вже все одно більше двох сотень років.

Мешканці Хуста вірять: якщо потрапити на вежу в той момент, коли дзвонить годинниковий дзвін, і загадати бажання – воно обов’язково здійсниться! Тільки мало хто наважується це зробити.

Та як би там не було, але часомір на церковній вежі костелу святої Анни є своєрідною візитківкою Хуста. Багато туристів, крім славнозвісної Нарцисової долини, бажають сфотографувати діючий механічний годинник (однин із найстаріших у Європі), який виготовили ремісники ще тоді, коли не було ні токарних, ні фрезерних верстатів!

Марина Алдон

 «Карпатський об’єктив»