На горах Великий Верх, Томнатик та біля пам’ятника В’ячеславу Чорноволу на полонині Плай, де на метеостанції у 1969-1970 рр. працював В’ячеслав Максимович. Цього року польський прапор було піднято і на водоспаді Шепіт (Воловецький район, Закарпаття).
Липень цього року деякі члени товариства «Київське польське шляхетське згромадження «Згода» імені Мар’яна Маловського» провели в наймальовничишому куточку України – Карпатах, пройшовши гірськими хребтами майже дві з половиною сотні кілометрів і покоривши з добрий десяток вершин. Серед них і друга за висотою в Україні – Петрос (2020 м), що поруч із Говерлою, де гуляють холодні вітри й звідки відкривається панорама безкінечного зеленого океану гір, від якої перехоплює подих.
Розпочали шлях з курортного містечка Славське, що на Львівщині, попрямувавши далі Бескидами на Закарпаття. До речі, саме на горі Чорна Ріпа, де сходяться три області – Львівська, Закарпатська та Івано-Франківська, розташована скеля Котика, куди місцеві мешканці обов’язково приводять туристів з Польщі, Угорщини, Румунії та інших країн. За переказами, ця скеля була улюбленим місцем відпочинку знаменитого на весь світ котика-мандрівника Тяпи, якому присвячено оповідання «Реквієм за Тяпою», що 2011 р. принесло його авторові, учаснику й цьогорічної подорожі, лауреатство на Міжнародному фестивалі літератури й культури «Слов’янські традиції» та було надруковано в альманаху, весь наклад якого поширювався в країнах Євросоюзу.
На водоспаді Шепіт (Воловецький район, Закарпаття), де щолипня відбувається міжнародний зліт байкерів, цього року було піднято і польський прапор. Майорів він і на вершинах Боржавського хребта – горах Великий Верх, Томнатик та біля пам’ятника В’ячеславу Чорноволу на полонині Плай, де на метеостанції у 1969-1970 рр. працював В’ячеслав Максимович.
Далі учасники переходу попрямували в Рахівські Карпати, де, серед іншого, побували й на місці, де колись проходив кордон між Польщею та Австро-Угорщиною, та пройшли високогірним сорокакілометровим переходом з Драгобрата через Близниці й льдовикові озера до долини ріки Тересва.
Велич гір, безмежні й самотні простори вдень, полум’я ватри вночі та пісні – українські й польські, народні й сучасні – такою назавжди запам’яталася ця подорож її учасникам.