Своєрідний сміттєпереробний завод в мініатюрі можна побачити на перехресті вулиць Гагаріна та Лавріщева в Ужгороді. Кульки зі сміттям у перехожих цигани вихоплюють ще за кілька десятків метрів від баків. Практично у вашій же присутності вони витрясають весь вміст непотребу.
Папір, металеві вироби та деревину вони забирають собі: у подальшому ці речі можна вигідно здати у переробні пункти міста над Ужем. Сам процес переробки сміття влада роками воліє не помічати. А для чого? Менше клопоту з вивезенням непотребу – рідше сміттєвози треба ганяти.
Але… Значна частина непотребу спалюється безпосередньо на вулиці. Смердючим димом дихають городяни. І тут уже питання до різних екологічних служб. Невже усе це – в нормах, притаманних цивілізованим європейським містам? Навряд. Хоча, слід відзначити, що це не заважає тому ж Погорєлову-молодшому чи не щотижня піаритися на сторінках місцевої преси.
Є й питання й до працівників МНС. Бо в країні оголошена надзвичайна ситуація – пожежі спалахують чи не по всій країні. А тут в обласному центрі – практично на очах багатьох контролюючих органів – безпосередньо біля дерев – щодня палиться сміття.
Аналогічне питання слід, мабуть, адресувати й міській владі Ужгорода. Невже так і має бути?