Напередодні Нового року, коли прийнято підбивати підсумки того, що відбулося за попередні 12 місяців, хочеться згадати, чого позбувся обласний центрі Закарпаття місто Ужгород у 2012-у. При чому позбувся вкотре…
Кілька останніх років у місті велася мова про масштабну реконструкцію вулиці Швабської в Ужгороді. Врешті у 2012-му її таки почали ремонтувати. Майже 6 місяців минуло, але до розуму її так і не довели. Та не це найгірше. Бізнесово-мерські інтереси при виконанні робіт натикнулися на одвічні камені спотикання нашого міста, яких завдяки чіткій політиці в одному напрямку, стає все менше. Мова про зелені насадження.
За кілька днів оголилася Мукачівська, за нею осиротіла і Швабська. Звісно, при відкритті нових і нових банків, які щоразу більші, ніж попередні, потрібна паркувальна зона, а не якісь там дерева. Дарма, що їм не один десяток років, дарма, що в Ужгороді чи не найбільша загазованість по всій Україні, дарма, що влітку ужгородці будуть іти розпеченою вулицею, ніби по пательні, не маючи ні сантиметру тіні. Капушанська (Перемоги), проспект Свободи, Мукачівська, Швабська… Хто наступний? Доволі дивною видалася реакція самих жителів обласного центру: ні тобі гучних заяв, ні тобі криків та вимог пояснити, що таки коїться у цьому місті. Однак слід невдоволення ми все ж знайшли. На проспекті Свободи на одному із пеньків чи не сторічного дерева очевидно активісти встановили «Пам’ятний знак знищеним прибудинковим зеленим зонам міста». А тепер міському голові, головному архітектору не завадило б прозвітувати, які кроки по озелененню планують провести у наступному році. Чи продовжуватиметься процес «розозеленення»? Коли, пане Погорелов, наступного року даватиме свою згоду на вирубку цілої вулиці дерев, запитайте, чи потрібно таке ужгородцям, тоді вони зможуть дати відповідь, чи потрібен їм такий мер.