»Санітари лісу» тероризують гірську Хустщину: загризають собак та душать овець у кошарах

Вовк відчуває людину так, як ніхто з тварин: мабуть тому минулого року тут не вполювали жодного сіроманця. Самі ж "санітари лісу" атакують гірські села, загризають собак на прив’язі, душать овець в кошарах...

П’ятеро вовків нещодавно облюбували собі ліси поблизу Вишкова. Головний мисливствознавець Хустщини Карло Пал впевнений: хижі гості завітали до нас із сусідньої Румунії, а вишківські урочища вподобали через тамтешнє численне стадо козуль. А в тому, що вовки — хижаки унікальні, мисливець з 40­-річним стажем переконаний на сто відсотків.

Інтуїція у них просто фантастична. Якщо стояти непорушно недалеко від будь­якої дикої тварини, наприклад косулі чи ведмедя, то в більшості випадків вони тебе не помітять. Проте вовка такими фокусами не обдуриш. Він нутром відчуває людину і, як би ви не старалися, ніколи не сплутає вас з каменем чи деревом… А якщо до лісу зайшов мисливець з рушницею, вовки про це знають ще за півкілометра. Думаю, сіроманці відчувають ту агресію і впевненість, яку дає людині зброя. Тому і вполювати їх дуже важко…

Чи відчутними є збитки від вовчих набігів? — цікавлюся.

Узимку вовки часто атакують гірські села, каже пан Карло. Загризають собак на прив’язі, душать овець в кошарах… Вовки дуже винахідливі. Мисливствознавець пригадав випадок, коли у Липівці сіроманці напали на корову з телям… Господар почув страшний рик тварини і побіг з рушницею на допомогу. Оскільки сам чоловік був далеко і вбити вовка не міг, то стріляв у повітря. Сіроманець почав волокти теля у бік лісу. Від великого болю тварина й не думала опиратися, а слухняно йшла за хижаком. Зрештою галасом, криками і численними пострілами господар відвоював теля… Адже вовки дуже бояться шуму.

То, щоб врятуватися, при зустрічі з вовком головне голосно кричати? — запитую далі.

— Ну так… Вони дуже бояться галасу, шуму, всього незнайомого, — пояснює мій співрозмовник. — Якщо є можливість, можна голосно увімкнути музику… Проте селянам і туристам не варто боятися. На людей, особливо якщо їх двоє­троє, вовки не нападуть. Звичайно, взимку не варто розгулювати в лісі одному, вовки у цей період голодні й агресивні, тому можуть пообідати і неуважним мандрівником.

Зараз триває сезон полювання на хутрових звірів. Чи вдалося хустським мисливцям вже вполювати вовка цього року?

— Вовк відчуває людину так, як ніхто з тварин. Навіть десяткам мисливців нелегко вполювати одного сіроманця, хоч наші облоги продумані до найменших деталей: ми уважно читаємо сліди, звідусіль оточуємо територію, на якій перебуває хижак. А вовк прораховує наші дії на два­три кроки вперед, навіть якимось чином відчуває місцезнаходження кожного мисливця. Тому під час облоги ми часто бачимо лише свіжі вовчі сліди, розуміємо, що вовк був тут зовсім недавно, але завдяки інтуїції знайшов незахищений фланг і втік.

То відстрілювати їх не вдається?

— Минулого року ми не вполювали жодного вовка. Цьогоріч також обійшлося без жертв. Але якщо не протидіяти сіроманцям, то про стадо вишківських козуль можемо забути.

А скільки вовків нараховується на Хустщині?

— Точну кількість цих хижаків назвати важко, у пошуках їжі вони постійно мігрують… За останніми даними – 7… Це не так і мало, на 100 км²достатньо лише двох «санітарів лісу»… Хустський лісгосп усього має площу близько 337 км². От і підрахуйте загальну кількість «зайвих» вовків на Хустщині.

Не дивно, що вовків відстрілюють одиницями. Якщо вполюєте трьох особин, одразу знищите половину популяції… — О, ви дуже правильно сказали – «якщо». Якщо вполюємо…

Христина ГОРВАТ, газета "Новини Закарпаття”

24 грудня 2012, 8:00
KARPATNEWS.in.ua — Усі новини Ужгорода, Мукачева, Закарпаття та України

Сподобалась новина? Підтримай KarpatNews натиснувши "Подобається"!