Мешканці багатоповерхівок в Ужгороді обходяться без центрального опалення вже більше 3-х років (ВІДЕО)

Невеликі міста України переходять на індивідуальне газове опалення. Це дорого, але зручно, і в підсумку тепло обходиться дешевше, кажуть ті, хто має власні котли. Проте є люди, які залишилися і без центрального, і без власного опалення. Представники Мінрегіону і незалежні експерти вбачають в індивідуальному опаленні квартир не лише стабільне тепло для мешканців, а й низку проблем.

Вікторія, жителька Ужгорода, має у своїй квартирі індивідуальне опалення – газовий котел. Відтоді, як відмовилася від централізованого – має гарячу воду цілий рік, і може сама регулювати температуру в помешканні. На місяць за газ платить навіть менше, ніж раніше за тепло та гарячу воду. Однак в автономного опалення є не лише переваги, зізналася Вікторія Радіо Свобода.

«В опалювальний сезон платимо максимум 100-130 гривень на місяць. Раніше платили за все окремо – набагато більше. З економічної точки зору вигідно. Коли хочеш зекономити – вимикаєш. Негатив – це те, що кожна квартира має вентиляційний вихід для котла крізь стіну. Ці вихлопні гази, такі самі, як автомобільні, ідуть в атмосферу, близько до людей», – розповідає місцева жителька.

Пані Вікторія каже, що більшість мешканців багатоквартирних будинків в Ужгороді обходяться без центрального опалення вже три роки. Останній рік – його немає взагалі. Попри це, зізнається жінка, місцева влада жодним чином не сприяє ужгородцям встановлювати власні газові котли. Вони самотужки долають численні бюрократичні перепони, багато хто досі не оформив в усіх інстанціях уже діючий котел, каже Вікторія.

Закарпаття – єдиний регіон України, всі міста якого відмовилися від центрального опалення. Тут діють лише невеличкі котельні для закладів медицини, освіти та органів влади. Цей перехід дав змогу лише в бюджеті Ужгорода економити 40 мільйонів кубометрів газу на рік, і за рахунок цього профінансувати встановлення газових котлів для малозабезпечених, розповів директор Департаменту міського господарства ужгородської міськради Олексій Касперов.

«У 2012 році встановлений перелік із 206 квартир, які повинні отримати допомогу. У 140 квартирах встановили автономне опалення, у 46 – покращили технічні умови проектно-кошторисної документації. Господарі 7 квартир відмовилися – вони встановили котли самостійно», – каже посадовець.

Хто не встиг з котлом – ті мерзнуть

Подібним шляхом пішли в інших невеликих українських містах. Кілька років тому місто Приазовське Запорізької області встановило в багатоквартирних будинках електроопалення, цього року – в місті Овруч Житомирської області перейшли на індивідуальні газові котли. Міська рада попередила про відключення центрального опалення ще влітку, однак на початок зими без тепла залишалися близько 400 квартир, свідчать незалежні підрахунки. Марія Ігнатович – мешканка одної з них. В неї у помешканні 5 градусів тепла, волога і цвіль на стінах. Вона та її дочка від цього хворіють. Марія вимагає повернути центральне опалення.

«Ми з дочкою – інваліди Чорнобиля, в мене до того ж – емфізема та пневмосклероз легень, і я не можу жити у таких умовах. Ми нічим не опалюємо, крім газової плити на кухні, бо електромережа потребує заміни. Я навіть шпалери не можу переклеїти – б’є струмом. Це бізнес-схема керівників міста, які мають таємний бізнес на котлах», – обурюється овручанка.

Інший житель Овруча, Сергій Корнійчук, каже, що легко оформити приватне опалення можуть лише ті, хто придбав котел в Овручі. Він сам купив систему індивідуального опалення в Києві, але встановити її не може через бюрократичні складнощі. Перехід на індивідуальні котли став способом збору коштів з населення, вважає він.

Зі свого боку, заступник міського голови Овруча Андрій Гуденко розповів Радіо Свобода, що держава виділила кошти на допомогу тим, хто не має грошей на власний котел, і що міськрада допомагає всім таким родинам. Невеликий котел із оформленням коштує 2500 гривень, і малозабезпечені отримують часткову або повну компенсацію цих витрат. А в підсумку – економлять на опаленні, каже пан Гуденко.

«Ми ухвалили програму переведення на індивідуальне опалення всього міста, вона пройшла громадські слухання та була підтверджена у судових інстанціях. Нині опалення однієї квартири в 40 квадратних метрів коштувало би 700 гривень на місяць. З індивідуальним котлом тепло та гаряча вода обійдуться близько 100 гривень на місяць – взимку. Тепломережі в нас старі, профінансувати їхній ремонт було нереально», – пояснив Андрій Гуденко.

Проте в уряді у переході на індивідуальне опалення вбачають не лише економію для місцевих бюджетів, але й низку технічних проблем, які в підсумку впливають і на енергетичний баланс країни. Свою оцінку ситуації для Радіо Свобода висловив директор Департаменту проектного управління та енергоефективності у сфері життєзабезпечення Мінрегіону України Станіслав Захаров.

«Всі, хто користуються індивідуальним опаленням, вчасно платять за газ. Зникають витрати для транспортування теплової енергії. Найуспішніший приклад переходу – Закарпаття. Менш успішні – Овруч на Житомирщині та Стаханов на Луганщині. Але переваги має і централізоване опалення: можливість використання альтернативного палива – відходів деревини, вугілля, тощо. Це й більший коефіцієнт корисної дії, менші викиди у довкілля. Переходячи на індивідуальні котли, ми губимо здоров’я дорослих та дітей».

Загалом, за офіційною статистикою Мінрегіону, у великих містах індивідуальне опалення мають 1,45 мільйона помешкань, у малих містах – 2, 24 мільйона, і ця кількість зростає. Станіслав Захаров пояснює таку тенденцію тим, що звичайний громадянин платить за газ приблизно удвічі менше, аніж комунальна котельня, і лише в цьому, за його словами, полягає економія, яку мають власники приватних котлів. Що ж до персонального електроопалення, посадовець вважає його дорожчим за газове.

Від тепломереж відключаються, бо їхні послуги неякісні – експерт

Експерт інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук бачить причину не лише в дешевшому газі для звичайних українців.

«З точки зору логіки людей, які ставлять індивідуальне опалення. Вони починають отримувати якісну послугу: регульоване тепло та гарячу воду – цілорічно. На цьому плюси закінчуються. Бо індивідуальне опалення потребує більшого часу на обслуговування, ніж централізоване. Для держави – теж більше мінусів. Руйнується система централізованого опалення, яка створювалася десятиріччями. Якби вона надавала якісні послуги, мала оптові ціни на газ, то випадки встановлення індивідуальних котлів були б одиничними», – зазначає Юрій Корольчук.

Окрім того, за словами експерта, для індивідуального опалення потрібні більш потужні газові або електричні мережі, а в підсумку – воно означає більше споживання енергоносіїв у державі, яка нині не є енергетично незалежною.

Фахівці зауважують, що у розвинених державах, зокрема в ЄС, близько 80 відсотків помешкань отримують централізоване теплопостачання, від котелень, які виробляють і тепло, і струм. Відтак, на їхню думку, у місцях із великою щільністю населення варто зберігати та модернізувати централізоване опалення, а там, де міське населення більш розосереджене – використовувати один спільний котел на багатоквартирний будинок, і лише у приватних садибах – індивідуальне.

Євген Солонина, Радіо "Свобода"