Капітан ФК «Ужгород» у випадку перемоги над «Рочином» на усю команду «смажить» крила

Юрій СЛАВІК: «12 серпня ми впишемо нову сторінку в історію закарпатського футболу»

Наша довідка. Юрій Славік – 1989 р.н., амплуа – голкіпер. Футболом займається із 6 років.

1995 – 2005 – СДЮСШОР (Ужгород).

2005 – 2011 – ОСК «Закарпаття».

2011 – 2012 – СК «АЙВІ-СПОРТ».

2012 – 2014 –  ФК «Середнє».

2014 – 2015  – «Метеор» (Пістрялово).

2015 – 2017 – «Дийдо».

2017 –  «Севлюш» (Виноградів).

2017 – 2018 –  ФК «Ужгород».

Другий рік поспіль Юрій Славік – незмінний голкіпер ФК «Ужгород». А ще за сумісництвом капітан і справжній лідер команди. Кіпер ужгородців не приховує: «Усім задоволений: умовами, підбором гравців, відношенням до команди керівництва, якістю тренувань. На відміну від «Севлюша», у нас нема індивідуалістів. Можливо, за майстерністю виноградівці класом і вищі, та ми команда у першу чергу. Було б у нас хоча б кілька індивідуалістів, було значно складніше. Якщо чесно, мені приємно грати з кожним футболістом ФК «Ужгород»»».

Усі гравці поважають і прислухаються до зауважень та порад Юрія Славіка. Він для них, наче старший брат. «Відверто, я не можу пояснити чому таке відношення до мене з боку футболістів. Коли команду полишив тренер Тарас Тулайдан, з ним пішов і капітан Руслан Соскида. Новий наставник Мирослав Бабяк запитав: хто віце-капітан? Я підняв руку. Мирослав Юрійович поставив на голосування мою кандидатуру, як нового капітана. Усі проголосували одноголосно. Мені подобається бути капітаном, я  цього не приховую. Та, повірте, це не так просто, як здається. Доводиться більше працювати, допомагати кожному. Хлопці повірили у мене, а я у них. Тому у нас сьогодні, скажу зі стовідсотковою упевненістю – найбільш дружній та злагоджений  колектив», – каже Юрій.

Голкіпера ФК «Ужгород», якщо тренування коуч призначає на 18:00, на стадіоні можна знайти за годину або ж і дві. Юрій Славік зізнається: «Раніше, коли я був молодшим, не тренувався стільки, не працював над собою. У першу чергу тому, що не було кому підказати. Я не мав старшого футбольного брата чи друга. Я усвідомлюю, що це мій останній шанс зачепитися у професійному футболі. Тим більше у рідному місті, поруч з друзями, коханою дружиною. Уже не їжджу виступати за клуби Угорщини, Словаччини, а повністю віддаюся рідному Ужгороду, рідній команді. Добре, що мене оточують виключно друзі і є з ким працювати додатково. Бо один у полі не воїн»».

І справді, вісьмох футболістів на «Авангарді» бачу о 17:00. Хлопці самостійно відпрацьовують тактичні комбінації. Чую: «Юрію Олександровичу», – від Сергія Машталіра. На що лунає відповідь голкіпера: «Доки ти виговориш Юрію Олександровичу, ми заб’ємо гол і повернемось на власну половину (капітан сміється – авт..)». Славік, хоч і капітан, каже: «У нас усі рівні, нема капітанів, нема Юріїв Олександровичів, є просто Юра, Сергій, Іван тощо. Не в образу колишньому тренеру Тарасу Тулайдану, проте при ньому ніколи не збирались усі разом після ігор, тренувань. Не висловлювали один одному зауважень, побажань. Хай на півгодини, 10 хвилин. Але це вже традиція. Мирослав Бабяк зумів по-справжньому згуртувати команду. Колектив у нас і справді крутий. Ніхто нікому не «піхає», ніхто ні на кого не кричить»».

12 серпня о 18:00 на ужгородському «Автомобілісті» відбудеться історичний матч. ФК «Ужгород» зустрічається у першому офіційному поєдинку з ФК «Рочин» у рамках чемпіонату України з-поміж аматорів. Підготовка та й настрої до цього матчу у футболістів з обласного центру, Юрія Славіка зокрема, особливі. «Дуже хочеться не пропустити у цьому матчі гол. І, безперечно забити. Бо 12-го серпня ми впишемо нову сторінку в історії футболу Ужгорода і Закарпаття загалом. Наша команда зробить усе для того, аби довести уболівальнику, що ми гідні грати на всеукраїнському рівні й радувати глядачів, наших друзів, близьких. Ми зможемо перемогти «Рочин» завдяки бажанню молодих гравців і досвіду старших, за рахунок, повторюся, командної гри»», – говорить голкіпер «Ужгорода».

На «Автомобілісті» Юрій Славік очікує понад 1000 уболівальників. Каже, що обмежена кількість сидячих місць на заваді глядачам не стане: «Я знаю, що люди із сусідніх сіл, навіть із сусідніх районів уже замовляють автобуси, аби прийти підтримати нашу команду. Зокрема за мене прийде уболівати моя улюблена жінка Мирослава. Я її дуже люблю і не тому, що вона на всі матчі за участю «Ужгорода» ходить (сміється – авт..). Перед нею та й усіма глядачами ми в боргу не залишимося. ФК «Ужгород» повинен виступити в чемпіонаті України не гірше «Миная». Бо якщо ми не покажемо гідну гру, гідний результат, то й не буде гідної підтримки»».

Дружина Славіка – Мирослава з професією чоловіка змирилась і навіть полюбила футбол. «Коли я, та й команда загалом, проведе вдалий матч, Мирослава гордиться нами. Головне, аби після футболу я довго не затримувався з друзями, а йшов до неї, додому. Або ж ми зустрічалися сім’ями. Грицкевич з дружиною, Кемень з дівчиною, Машталіру вже якусь Клаву пора знайти. У нас всі молоді, тому ще не одружені. Дуже би хотів аби брат Габора – Чобо перейшов до нас у команду, тоді все буде ще краще»», – переконаний Юрій Славік.

Голкіпер «Ужгорода» поза футболом любить готувати. Особливо «смажені» крила. Минула кулінарія від Славіка самому шеф-повару залишила всього одне крило. «Ви можете уявити, що я замаринував і пригутував 2 кілограми 600 грамів, а мені залишили всього одне крило. І компанія у нас складалась усього з трьох чоловік: Кеменя, Машталіра і мене. Не подумайте, я не жалкую. Скажу більше: якщо команда переможе у матчі з «Рочином», смажу крила на увесь клуб. Я хочу, аби ми й надалі залишались такими дружніми, аби спілкувались часто»», – продовжує Юрій Славік.

Поза футболом голкіпер «Ужгорода» має щасливе подружнє життя і мріє, безперечно про дітей. «Пригадується історія, коли у колишнього тренера Іштвана Гіді я взяв собаку Ему, породи – такса, подзвонив мамі і сказав, аби чекала гостей. Ненька в очікуванні майбутньої дружини та й сватанок, накрила на стіл. А я прийшов із собакою (сміється – авт..). Тому хотів би побажати здоров’я усім батькам, собі та й дружині, а ще футболістам, керівництву щасливого сімейного життя», – каже Юрій Славік.

А от з футболом пов’язує усе своє життя і прагне розвитку гри мільйонів в Ужгороді та й Закарпатті. Хоче з рідною командою поступово підвищуватись у класі і дійти Прем’єр-ліги.

Прес-служба ФК «Ужгород»