Останню крапку в розслідуванні нещасного випадку на Закарпатті належить поставити судмедекспертам

Якщо проаналізувати трагічні випадки, які будь-коли мали місце на виробництві, то мимоволі доходиш висновку, що усі вони, попри свою унікальність чи індивідуальність, характеризуються спільними рисами.

Зокрема, у більшості причин виробничого травматизму простежується так званий «людський фактор». Він поєднує у собі низький рівень трудової дисципліни, неякісне або формальне проведення інструктажів з безпеки виконання робіт та їх організації, не використання засобів індивідуального захисту тощо. Не останню роль тут відіграють і невиправдана безпечність працівників та їх недбалість. На жаль, наші люди нерідко працюють за принципом: «Поки грім не гряне…»
Так було і в рахівській трагедії, що сталася недавно на горі Драгобрат у Закарпатській області. Під час виконання демонтажу бетонних плит тут загинув кранівник, ще двоє громадян отримали серйозні травми. Аби з’ясувати, як усе відбувалося і встановити причину виникнення нещастя, спробуємо проаналізувати події цього червневого дня. Почнемо з того, що один з жителів столиці вирішив, маючи певні меркантильні інтереси, зняти з недобудови на Драгобраті, яку роки ніхто не доводив до логічного завершення і котра поступово перетворювалася на руїну, масивні бетонні плити перекриття. Для втілення свого задуму в життя бізнесмен звернувся до однієї з Калуських фірм (Івано-Франківська область), в якій орендував кран, на іншому підприємстві в тому ж таки Калуші замовив кранівника, ще окремо – особу, що виконувала обов’язки стропальника, для демонтажу плит. При цьому киянин запевнив керівництво фірми, де орендував кран, що територія, на якій розташована недобудова, повністю підготовлена для заїзду і безпечної діяльності, а будь-які обмеження для роботи крана відсутні. Забігаючи наперед, зауважимо: насправді ж все виявилося з точністю до навпаки. Недобудова знаходиться між двома будинками, заїзд ускладнений гористою місцевістю, прилегла територія порівняно невелика, тож розвернутися крану тут проблематично. Та головне – прямісінько перед будівлею проходить лінія електропередач. Тут, мабуть, варто нагадати, що кран може працювати поблизу ліній електропередач лише на відстані понад 40 метрів, в іншому випадку кранівник повинен мати наряд допуску та проект виконання таких робіт (цього не було); водночас крану заборонено заїжджати під лінію електропередач, якщо відстань від його частин, котрі виступають, становить менше як метр.
За словами голови комісії з розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, створеної в Управлінні Держпраці у Закарпатській області, начальника відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді та на виробництвах і об’єктах підвищеної небезпеки Віталія Ляховича, фігуранти справи про драгобратську трагедію порушили усі можливі для конкретного випадку вимоги охорони праці та промислової безпеки.
За дивним збігом обставин, на заваді роботі того дня стала ще й негода – зранку дощило, а далі розгулялася сильна гроза. Однак замовник не мав наміру відступати. Тож кранівник і так званий стропальник, попри примхи погоди, таки взялися до роботи. Невдовзі з одного боку будівлі шар плит демонтували. А ось дістатися до протилежного боку кранівнику не вдалося, бо машина вийшла з ладу. Щоб усунути несправність, кранівник чомусь вирішив заїхати на ту частину прилеглої території, над якою проходила лінія електропередач. Що спонукало його так вчинити, нині ми, на жаль, не зможемо достеменно з’ясувати. Але саме це стало фатальною помилкою. Скоріш за все, стріла крана могла зачепити електропроводи. Члени комісії із розслідування нещасного випадку припускають, що стропальник, найвірогідніше, піднявся на капот машини і притримував проводи для безперешкодного проїзду (на капоті навіть залишилися характерні відбитки, правда, останній це заперечує)…
Першим прийшов до тями киянин. Він відразу кинувся до стропальника. Той лежав поблизу крана з розбитою головою та майже не подавав ознак життя. На щастя, чоловіка вдалося «відкачати». Найбільше дісталося водію, який знаходився в кабіні крана. Він загинув на місці події.
Пізніше з’ясується, що потерпілі були уражені електричним струмом. Однак і досі невідоме джерело його походження: технічне чи атмосферне. Того дня, як зауважувалося вище, була гроза з блискавкою. Характер травм, отриманих потерпілими, вказує на те, що не обійшлося без контакту з електропроводами. Але учасники цієї події (замовник та стропальник) заперечують цей факт і нібито взагалі не пам’ятають, що сталося насправді.
На сьогодні членам комісії вдалося встановити окремі обставини нещасного випадку, супутні причини його виникнення, та основну причину до кінця ще не з’ясовано. «Жирну» крапку в цій заплутаній справі належить поставити судмедексперту. Хоча і без його висновку зрозуміло: якби досвідчений кранівник (чоловік мав близько 30 років стажу) не порушив елементарні вимоги безпеки роботи на крані, якби керівник фірми, яка його відрядила на Закарпаття, пересвідчився, чи створені належні умови для безперешкодної роботи, якби замовник не гнав людей у негоду, трагедії вдалося б уникнути.
Ольга Стефанець,
Управління Держпраці у Закарпатській області