Як шестирічний Сашко їв із собачої миски, а рідна мати ламала йому пальці

Коли сусіди пригостили Сашу сухарями, він сказав: " Я не можу їх їсти. Мама вибила мені зуби"

Журналісти програми «Говорить Україна» врятували шестирічного Сашка, над яким жорстоко знущалася рідна мати.

Навіть страшно уявити, що б зараз було з шестирічним Сашком з Носівського району Чернігівської області, якби не журналісти і небайдужі люди. Не виключено, що дитини вже не було б в живих. Маленького Сашка протягом всього його життя жорстоко била рідна мати. Жінка ламала йому пальці, морила голодом, виганяла спати в сарай. Все тіло Сашка в глибоких шрамах і опіках.

Не менш страшно те, що за щоденними знущаннями над дитиною протягом шести років мовчки спостерігало все село. А якщо вірити документам, то в цю сім’ю щомісяця навідувався соцпрацівник! Але ні він, ні лікарі, які нібито регулярно оглядали Сашу, вибитих зубів і шрамів на його тілі не помічали.

«Коли сусіди пригостили Сашу сухарями, він сказав:« Я не можу їх їсти. Мама вибила мені зуби»

Про матір-нелюда, яка ледь не вбила свого сина, наші колеги з програми «Говорить Україна» дізналися від жительки села Ірини.

– Вона показала нам фотографії маленького Сашка, – розповідає «ФАКТАМ» журналістка продакшн-компанії IVORY Films, яка знімала програму «Говорить Україна» на телеканалі «Україна» Світлана Онищук. – Побачивши знімки, ми жахнулися: дитина була побита, весь в синцях і шрамах. Коли Сашко прийшов до Ірини і сказав: «Я так більше жити не можу. Я сам себе вб’ю. Не можу все це терпіти », – жінка звернулася до нас за допомогою.

Ірина розповіла, що Саша живе в багатодітній родині. У його батьків Юрія і Вікторії шестеро дітей. П’ятеро загальних (в тому числі і наймолодший Саша) і один – 19-річний син Юрія від першого шлюбу. Всі діти, крім Саші, виглядають доглянутими і нормально одягнені.

– Зате Саша влітку ходить у старій куртці, а взимку люди бачать його у дворі голим, – розповідає сусідка Ірина. – Він бігає по снігу босий або в старих колготках. Взуття немає. Коли мама не бачить, Сашка, весь побитий і опухлий від голоду, вибігає за хвіртку і просить у людей хліб. Якось одна наша сусідка запитала, чому він їсть з собачої миски. Саша злякано сказав: «Ви тільки мамі не кажіть. Якщо вона дізнається, що я поїв, буде сильно мене бити».

Одного разу я побачила у нього на долоні глибокий опік. Саша розповів, що це зробив його старший брат Вася. Насильно доклав його руку до гарячої печі і тримав так кілька хвилин. «Мені було так боляче, я так кричав», – розповідав Саша. Коли він прийшов до сусідів просити хліба, а ті дали йому сухарі, хлопчик сказав: «Я не можу їх їсти. Мама вибила мені зуби».

– Ми розуміли, що якщо просто приїхати в цю сім’ю і запитати у матері Саші, чому знущається над дитиною, вона буде все заперечувати, – розповідає Світлана Онищук. – Тому вирішили піти іншим шляхом. Подзвонили Вікторії і поцікавилися, чи не потрібна їх багатодітній родині допомога. Вона відразу зацікавилася: «Звичайно, потрібна!» Сказала, що їм потрібен новий будинок. Перший раз ми приїхали до них без камер. Як тільки я зайшла в будинок, відразу побачила Сашу. Він був побитий, свіжі рани були замазані зеленкою. Як тільки я зайшла, Вікторія закрила сина рушником. Після чого запропонувала мені пройти в кімнату, а сама сховала хлопчика в коморі. Я це бачила, але вигляду не подала. Вікторія тим часом почала розповідати про свою сім’ю. Вона хороша актриса. Визнавалася, як сильно любить своїх дітей, хвалилася їх успіхами.

– Як виглядав їхній будинок?

– Звичайна сільська хата. Вікторія сподівалася, що коли ми розповімо про їх сім’ї в нашій програмі, небайдужі глядачі куплять їм новий будинок. Коли я приїхала, вдома була вся сім’я. Чоловік Вікторії Юрій в’язав сукні для дитячих ляльок. Діти охоче позували на камери. А потім я запитала Вікторію, де Саша (я ж не подала виду, що помітила його). Вона, оком не моргнувши, збрехала: «У лікарні. У нього від народження проблеми з печінкою».

– Вікторія відразу погодилася поїхати до Києва на програму?

– Вона дуже цьому зраділа. Сказала, що хоче побувати в Києво-Печерській лаврі і помолитися за здоров’я своїх дітей. Коли вони з усіма дітьми (крім Саші) поїхали в Київ, ми спробували врятувати дитину. Разом з ним вдома залишився дорослий син Юрія від першого шлюбу. Хлопця теж звуть Юра. Він погодився допомогти нам, тому що, за його словами, теж відчував себе чужим у цій сім’ї.

– Віта виганяє Сашу з дому кожен день, – розповів Юра. – Б’є його, знущається, ламає йому руки. Віта ніколи не називає Сашку по імені – тільки матом. Інших дітей не чіпає. Їх вона любить, а Сашку зневажає. Про це знає все село.

«Це його … козлик побив. А ще Саша сам іноді б’ється головою то об двері, то об землю. Психує, знаєте…»

– Коли Юра показав нам Сашу, я обняла його і довго плакала, – зізнається Світлана Онищук. – Навіть камера не може передати те, що ми побачили. На тілі хлопчика не було живого місця. Все обличчя в глибоких шрамах. Груди теж. Саша сказав, що мама нігтями видирала йому шкіру. Показав, де він спить. Це приміщення колись було літньою кухнею, але вже давно стало сараєм, куди роками скидали сміття. Там брудні відра, банки з чимось запліснявілі, тухлі яйця, помиї. Смердить страшенно. У кутку старе ліжко з брудним матрацом – це і є Сашкове спальне місце. Дитина роками не милася – Вікторія не дозволяла. Саша зізнався, що останній раз мився рік тому, коли втік на річку.

– Мама бере мене за руки і за ноги і б’є головою об двері, – розповів Саша, показуючи журналістам, де мати над ним знущалася. – Іноді головою об землю. Вона мене просто так б’є, ні за що. І каже: «Як же я тебе ненавиджу, як ти мені набрид!» А я нічого їй не кажу… Вона мені молоток в рот засунула і почала бити по зубах. У мене пішла кров, зуби хиталися і сильно боліли, і вночі я сам руками їх вирвав. Їмо ми разом з собакою. Коли я говорю мамі, що хочу їсти або пити, вона кричить: «Іди звідси!» Виганяє мене туди, де я сплю. А там так смердить! Матрац брудний. Ненавиджу спати на брудному. Взимку там дуже холодно.

– Ще Саша розповідав, що любить свою собаку, – згадує Світлана Онищук. – «Вона одна в цьому будинку мене не б’є і не кусає. З її миски я можу хоч трошки поїсти ». Вікторія жодного разу не давала йому м’ясо. Як сказав Саша: «М’ясо вона давала тільки своїм дітям». «Але ж ти теж свій!» – кажу йому. «Мама каже, що ні», – сказала дитина. Я пообіцяла хлопчикові, що більше ніхто ніколи його не образить.

Про те, що в студії обговорюватимуть зовсім не покупку будинку, батьки Саші навіть не підозрювали. На запис програми прийшли спокійні і щасливі. На питання про Сашка Вікторія знову збрехала, що дитина в лікарні. Коли їй показали фотографію побитого сина, теж не розгубилася: «Це його… козлик побив. А ще Саша сам іноді б’ється головою то об двері, то об землю. Психує, знаєте…»

Після того як в студії показали розповідь самого Саші про те, хто його насправді бив, Вікторія вже не стала заперечувати очевидне. Коли ведучий Олексій Суханов запитав, за що вона поламала своєму синові пальці, жінка знизала плечима: «За те, що він… краде продукти з холодильника. Я даю йому кашу, але у нього такий апетит, що він краде. А у мене нерви, розумієте…» Після чого сказала: «Мені здається, це не моя дитина ». В цьому її підтримав чоловік Юрій:

– Коли Віта народила, ми лежали в лікарні. Дитину нам віддали тільки через п’ять місяців. І знаєте, він був не таким, яким ми його бачили відразу після народження. Подібність, звичайно, була, але у нас з’явилися сумніви.

– Юрій запевняв, що сам дитини не бив, а й зупинити дружину, мовляв, не міг, – каже Світлана Онищук. – А Вікторія… Спочатку ми думали, що у неї не все в порядку з головою. Але психотерапевт, яка з нею спілкувалася, сказала, що ця жінка прекрасно усвідомлює, що робить. Вона дуже хитра і вивертка. Уже після програми я запитала, невже їй жодного разу не було шкода Сашу. Вона відповіла: «А я не вважаю його своєю дитиною. Я не годувала його грудьми і не відчуваю, що він мені рідний. Якби я могла, я б… його вбила. Спасибі, що ви його забрали». «Якщо ви так його ненавиділи, чому не віддали в дитбудинок?» – запитала її. Вона тільки знизала плечима. А старший брат Саші Юра пояснив: не віддавала дитину тому, що не хотіла втрачати дитячі гроші.

«Соцслужба фіксує в звітах зовнішнє благополуччя в домі, а в цей час маленький хлопчик живе «собачим життям»

Вікторію та її чоловіка прямо зі студії забрали до поліційної дільниці.

– Кримінальне провадження відкрили за статтею «Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною», – повідомили «ФАКТАМ» в прес-службі Чернігівського обласного управління поліції. – Максимальна санкція цієї статті – п’ять років позбавлення волі. Дитину відвезли в київську дитячу лікарню «Охматдит» прямо зі знімального майданчика. Лікарі діагностували у нього садна голови, верхніх і нижніх кінцівок, перелом пальця руки і багато інших тілесних ушкоджень. З’ясувалося, що і мати, і батько дитини вже неодноразово притягувалися до адміністративної відповідальності, в тому числі за насильство в сім’ї і невиконання батьківських обов’язків. Їх діти розповіли, що мати завжди ставилася до цього хлопчика агресивно, позбавляла його їжі. Але коли приходили соцпрацівники, вона зображала порядну домогосподарку.

Але невже соцпрацівники могли не помітити те, про що знало все село? Хто ще міг захистити маленького Сашу, як не вони?

– Коли ще до виходу програми в ефір, я перший раз звернулася до Носівської районної служби у справах дітей, там запевнили, що це прекрасна сім’я, – розповідає Світлана Онищук. – «Вікторія турботлива мати, – запевняли нас. – Звичайно, їм не вистачає грошей. Але кому зараз легко? А вдома у них чисто, діти нагодовані». Після виходу програми в ефір начальник служби у справах дітей заявила, що навіть не підозрювала про те, що відбувається, тому що вірила словами соцпрацівника Марини, яка регулярно навідувалася в цю сім’ю. А Марина, мовляв, запевняла, що все в порядку.

Поговорити з соціальним працівником Мариною Матяш «ФАКТАМ», на жаль, не вдалося – номер її телефону в сільраді не дали.

– Ви зараз ніяк з нею не зв’яжетеся – Марина вагітна і лежить в лікарні на збереженні, – повідомила «ФАКТАМ» Лариса, співробітниця сільради (в цьому селі жив Саша). Своє прізвище жінка не назвала. – Всі ці події стали для неї великим стресом.

– Але як же вона могла не помічати, що дитина побита? Адже вона регулярно приходила в цю сім’ю!

– Вона просто не подумала, що його б’ють. Знаєте, як діти: бігав, впав, вдарився. Вона ж не могла сказати: роздягайся, буду тебе оглядати. Діти бігають, а цей хлопчик такий живчик. Коли соцпрацівник приходила в цю сім’ю, вона бачила, що в хаті чисто, приготований обід…

– За словами сусідки, те, як Вікторія знущалася над своєю дитиною, знало все село. Невже ви не знали?

– Нам ніяких скарг не надходило. Сусіди теж нічого не розповідали. Хоча якщо вони змогли зателефонувати журналістам, могли б зателефонувати і в сільраду. Але ніхто нічого не говорив.

– У поліції розповіли, що Вікторія і Юрій не раз притягувалися до адміністративної відповідальності, в тому числі за насильство в сім’ї. Ви про це знали?

– Ні, тому що до нас вони переїхали тільки в 2014 році. Вже зараз, після всіх цих подій, з’ясувалося, що в селі, де вони жили раніше, їх від’їзду дуже зраділи.

– Приїхавши в Носівку, я попросила соцпрацівників пред’явити мені всі документи по цій родині, – говорить керівник секретаріату депутатського об’єднання «Захист прав дітей – пріоритет держави» Людмила Волинець. – Соцпрацівник зізналася, що бачила на обличчі Сашка шрами і сліди побиття. А в картці при цьому написала: «Слідів побиття немає». Мені вона пояснила це так: «Розумієте, через затримки розумового розвитку дитина може сама себе бити». Я поцікавилася, чи є медичний документ, що підтверджує цей діагноз. «Документів немає, – розгублено відповіла соцпрацівник. – Ми просто поговорили з педіатром, і вона сказала, що дитина хвора». Я, природно, поїхала до педіатра. Та запевнила, що оглядала хлопчика регулярно. «Невже не бачили у нього шрамів?» – питаю. «Ні, – запевнила лікар. – Хлопчик просто психічно нездоровий». Я запитала, на якій підставі педіатр може ставити такі діагнози. А у відповідь почула: «Просто цей хлопчик зовсім неконтактний».

Судову практику з приводу кричущою халатності соцслужб вже ініціював уповноважений президента України з прав дітей Микола Кулеба.

Директор Центру соціальних служб, якій повідомили ще наприкінці 2015 року про неблагополуччя в цій родині, навіть не вважала за потрібне поінформувати про це керівника Служби у справах дітей, з якою працює в одному приміщенні, – написав в” Фейсбуці “Микола Кулеба. – Соцслужба фіксує в звітах зовнішнє благополуччя про наявність буряка, кабачків, картоплі в будинку, і, о диво, в звітах діти люблять своїх батьків (а в цей час маленький хлопчик живе  «собачим життям: харчуючись з собачої миски і страждаючи від жорстоких побоїв )! Навколо дітей було досить “відповідальних” дорослих, проте жодного разу ніхто з них не поговорив з дітьми про їх стан, самопочуття і ставлення до них батьків. Чекаю відповідних висновків і рішень щодо покарання винних у безвідповідальному ставленні і неналежному виконанні своїх професійних обов’язків».

Що сталося з маленьким Сашком після передачі? Після виходу програми в ефір допомогти дитині захотіли сотні жителів нашої країни. Люди буквально завалили його подарунками і смачною їжею. Саша вперше в житті спробував котлету і дізнався, які на смак помідори. А ще у нього з’явилося багато іграшок, планшет і мобільний телефон.

– Тепер він дзвонить мені по кілька разів на день, – посміхається Світлана Онищук. – Просить, щоб я прийшла. Коли приходжу, не випускає мене з обіймів. І весь час говорить: «Тьотя Свєта, зробіть так, щоб мене не віддавали мамі». «Не віддадуть», – кажу.

– Ви в цьому впевнені?

– Тепер уже так. Вікторія та Юрій написали відмову від дитини. Сказали, що він їм не потрібен. Документи вже оформлені. Тому своїх мучителів Саша більше не побачить. На нашу програму подзвонили десятки людей. Кажуть, що хочуть усиновити Сашу. Сподіваюся, ми знайдемо для нього гарну сім’ю.

Коли ми зі Світланою Онищук прийшли до Саші в лікарню, хлопчик катався на подвір’ї на новому велосипеді. Це подарунок йому на день народження. Сашкові виповнилося шість років, коли він уже був у Києві, в лікарні. Журналісти продакшн-компанії IVORY Films, які працювали над створенням програми «Говорить Україна», разом з небайдужими киянами прямо в лікарні влаштували дитині перше в його житті свято.

– Дивіться, як у мене виходить кататися! – побачивши мене, похвалився Сашко. – Я тепер кожен день катаюся. Правда, у мене хороший велосипед?

– Дуже хороший. Як ти себе почуваєш?

– Нормально. Тут мені добре. Особливо коли Світлана приходить. Я її люблю. Вона хороша, і з нею дуже весело. Хочете, покажу, скільки мені всього подарували? У мене тепер є і машинки, і пістолет!

Саша захоплено розповідав про подарунки, а потім тихенько запитав: «Ви знаєте, що мене мама била? Мені було дуже боляче. Я хочу про неї забути. І більше не згадувати. Правда ж, вона ніколи-ніколи не повернеться?».

Zakarpatpost.net