Звідки на Закарпатті беруться іноземні «діти»-аферисти

На Закарпатті чимало багатодітних сімей – тому, коли батьків у цих родинах позбавляють батьківських прав, кількість "статусних" дітей значно росте

Закарпаття вважають регіоном, орієнтованим на сімейні цінності. Зазвичай люди тут створюють сім'ї у молодому віці, народжують дітей, і нерідко – більше двох. Та, все ж, має Закарпаття і низку проблемних питань з дітьми. У першу чергу з тими, до кого життя не було надто добрим – дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування.

На Закарпатті є свої особливості у зміні кількості охоплених сімейними формами виховання таких дітей. З одного боку, впливає фінансова спроможність населення – до служби у справах дітей час від часу звертаються батьки, котрі не мають належного фінансового забезпечення, тому доводиться відмовляти їм в усиновленні. Також на Закарпатті чимало багатодітних сімей, тому коли батьків у цих родинах позбавляють батьківських прав, то кількість "статусних" дітей помітно зростає, так би мовити, за один раз.

 

 

ФОТО: Езра Тобак

"Бо це відразу п'ять-шість, а то й вісім дітей, яких треба влаштувати у сім'ї. У цей же час, не можна розривати родинні стосунки – брати і сестри мають виховуватися в одній сім'ї. Хоча, і тут є кілька винятків: до прикладу, за станом здоров'я дитини тощо", - розповідає начальник Служби у справах дітей Закарпатської облдержадміністрації Світлана Якімеліна.

Загалом зараз в області проживає 2 245 таких дітей. Відсоток їхнього охоплення сімейними формами виховання становить 85,2%.

Закарпаття завжди пишалося кількістю дитячих будинків сімейного типу. Місцеві охоче створюють великі родини, приймаючи в сім'ю малих на виховання. Мабуть, у закарпатців це "у генах" – в області багатодітні родини – не рідкість.

Нині на Закарпатті функціонують 46 дитячих будинків сімейного типу, у яких 282 вихованці та 62 прийомні сім'ї (127 дітей). Серед них – два будинки сімейного типу та три прийомні сім'ї з Донецької та Луганської областей, у яких виховуються 19 дітей.

 

 

ФОТО: Езра Тобак

Щодо усиновлення, то впродовж року, у середньому, усиновлюють близько 74-75 дітей. Пріоритет у таких випадках надається українським сім'ям. Хоча усиновлення закарпатських дітей громадянами інших держав – не рідкість. Так, з початку 2017 року в області було усиновлено 29 дітей, з них дев'ятьох забрали іноземці. Нині база даних кандидатів на усиновлення налічує 49 подружніх пар.

Був тривалий період, коли випадків повернення дітей не було. Але протягом минулого року сталося три випадки розусиновлення. У двох з цих випадків дітей повернули громадяни іноземних держав, а таке буває рідко. Тому у службі у справах дітей наголошують: усі, хто хоче взяти дитину на виховання, повинні пройти спеціальні навчання.

"Треба розуміти, що інститут соціальних працівників у нашій державі недосконалий. Людям немає куди звернутися у випадку труднощів. І проблема не у тому, що не вистачає грошей. А саме у стосунках. Може виникнути конфлікт між усиновленими і біологічними дітьми, між батьками і біологічними дітьми. Часто це ревнощі. Нерідко дитина, яку влаштовують в сім'ю, не довіряє, не вірить, що її щиро хочуть прийняти. Тому дуже потрібно, щоб рівень професійності соціальних працівників виріс. Адже таких працівників потребують не тільки ті сім'ї, котрі взяли на виховання дитину, а будь-хто. Тому часто наголошую: нам потрібні центри підтримки сімей. Там, де допоможуть подолати конфлікт, поки він не став причиною руйнування сімей", - каже Якімеліна.

 

 

ФОТО: Езра Тобак

Щодо змін у законодавстві у сфері захисту дітей, то основні зміни стосуються фінансування. Аби діти не стали просто джерелом доходів батьків, потрібно підтвердити свою фінансову спроможність. Якщо сім'я приймає рішення, що хоче взяти на виховання дитину, то на кожного члена сім'ї батьки мають забезпечувати прожитковий мінімум. При чому потрібно показати, що останні півроку сім'я отримувала дохід, якого би вистачило на забезпечення дітей. А ще показати, що немає кредитів у банку.

"Ці всі врегулювання беруться "з життя". Тобто були випадки, коли основною метою батьків було зовсім не виховання дітей", - розповідає Світлана Якімеліна.

Коли дитина, до прикладу, вибуває із будинку сімейного типу, а батьки хочуть взяти на виховання ще дитину, то, знову ж таки, треба надавати підтвердження фінансового стану, щоразу доводячи свою фінансову спроможність.

 

 

ФОТО: Езра Тобак

Наприкінці минулого року законодавчо врегулювали питання про особливості соціального захисту розлучених із сім'єю дітей, які не є громадянами України. Для Закарпаття як прикордонного регіону це питання дуже актуальне.

"Виникало багато проблемних питань: коли з'являється дитина, а насправді це вже і не дитина. Йдеться про те, коли у "перехідному" віці громадяни Сирії, Афганістану тощо потрапили нелегально на територію Закарпаття. Вони називаються дітьми, бо тоді легша процедура "зачепитися" в Україні та не бути депортованими. Як правило, у таких людей немає жодних документів", - розповідає начальниця Служби у справах дітей.

Тому було врегульовано алгоритм дій прикордонників у такій ситуації, міграційної служби, органів опіки. Було проведено семінари разом з міграційною службою і прикордонниками. Загалом, як стверджують у Службі у справах дітей, на законодавчому рівні у цих питаннях багато "прогалин", тому ще потрібно чимало працювати.

Часто можна почути, що в ідеалі інтернатів не повинно бути – діти мають виховуватися у сім'ях. Закарпаття у цьому плані показує хороші результати: кількість дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, які перебувають на утриманні в інтернат них закладах зменшилася з 433 (станом на початок 2013 року) до 269 дітей, які виховуються у таких закладах нині.