В Європі журналісти вдаються до самоцензури через залякування і насильство — Рада Європи

Майже третина опитаних журналістів зізналися, що за останні три роки зіштовхувалися з фізичними атаками

Журналісти в Європі часто зіштовхуються з втручанням у їхню роботу включно із застосуванням насильства і залякування. Не рідко це призводить до самоцензури.

Про це свідчать результати опитування, які сьогодні оприлюднила Рада Європи і які є в розпорядженні DT.UA. В дослідженні взяли участь 940 журналістів з 47 країн-учасниць Ради, а також з Білорусі.

Опитування було проведене у період з квітня до липня 2016 року. Майже третина журналістів, які взяли участь у ньому, зізналися, що зіштовхувалися з фізичними атаками впродовж останніх трьох років. Втім, найчастішим втручанням у журналістську роботу виявилося психологічне насильство включно із залякуванням, погрозами, образами і наклепом. Про досвід такого тиску повідомили 69% опитаних журналістів.

Другим найбільш поширеним способом втручання у роботу працівниців преси стало кіберзалякування у формі звинувачень в упередженості, поширенні дезінформації, участі в наклепницьких кампаніях чи нападках на когось. Про таку форму тиску повідомили 53% учасників опитування.

Залякування з боку зацікавлених кіл стало третьою найчастішою формою втручання у журналістську діяльність. На неї вказала половина опитаних. Також 46% респондентів розповіли про погрози застосувати силу, 43% - про залякування з боку політичних груп, про стеження (39%) і залякування з боку поліції (35%).

Майже дві третини респондентів вказали, що не почуваються захищеними від стеження. А половина опитаних сказали, що вважають свою здатність захистити джерела інформації під загрозою.

Про випалки крадіжки, конфіскації чи знищення пов'язаного з професійною діяльністю майна повідомили 21% опитаних журналістів, 19% розповіли про безконтакті випадки крадіжки особистого майна, а 13% - про сексуальні домагання. Також майже чверть респондентів вказали, що впродовж останніх трьох років зіштовхувалися з арештами і судовим переслідуванням, здебільшого через закони про наклеп.

Опитування показало також, що фізичні напади найчастіше стаються в країнах Південного Кавказу і Туреччині. У цьому ж регіоні найчастіше погржують журналістам розправою. Хоча були також повідомлення про такі випадки з країн-учасниць ЄС і незахідоєвропейських країн.

35% учасників опитування вказали, що у них немає доступу до механізмів захисту від втручання у їхню роботу. Дослідення вказує на високий рівень страху журналістів перед втручанням у їхню роботу, зокрема через психологічне насильство (60%), кіберзалякування (57%), втручання з боку інших людей (51%), зацікавлених груп (45%) і фізичного насильства (41%). Третина опитаних журналістів зізналися у тому, що бояться за безпеку їхніх сімей і друзів.

Все це спричиняє високий рівень самоцензури. Кожен п'ятий учасник опитування зізнався, що відчув тиск на свою репортерську роботу через вплив на роботодавця. 31% опитаних визнали, що були змушені пом'якшити свої спірні репортажі, а 15% - відпомовилися від таких публікацій. В цей же час, 36% журналістів під час опитування сказали, що тиск змусив їх більше оператися зовнішній чи самоцензурі.