Руська Мокра та Німецька Мокра. Як живе закарпатська «глибинка»

Закарпаття сповнене прекрасними місцинами з чарівною природною красою та багатою історією.

Серед них і високогірні села Тячівського району – Руська Мокра та Німецька Мокра. Як живе закарпатська «глибинка», розповідає сільський голова Анатолій Барна.

Історія

Як минуле, так і сьогодення цих сіл нерозривно пов’язане з лісом. Ще у 1775 році за наказом імператриці Марії-Терезії у село Німецька Мокра (Deutsch Mokra) направлено 200 людей з Австрії, які утворили у долині поселення та займалися вирубкою лісу, який по річці сплавляли до Угорщини. 

Поступово село розрослося вниз і вверх по течії річки Мокрянка.

У 1922 році повз Руську Мокру та Німецьку Мокру будують вузькоколійну залізницю, яка простягалася на 18 км в напрямку відведених лісосік та давала змогу возити ліс аж до Тересви.

У жовтні 1944 року села визволено від німецько-угорських загарбників, почалася евакуація німців назад до Німеччини, а у 1946 році почалася їхня депортація в Сибір. Село Німецька Мокра було перейменовано у Комсомольськ. У 1960-х роках ті люди, які вижили після депортації, повернулися у рідні домівки. Проте вже у 1980-х роках стався масовий виїзд німців до Австрії та Німеччини. 

У 2016 році, в рамках проведення декомунізації, село Комсомольськ Тячівського району перейменовано на Німецьку Мокру. Однак, як розповідає голова села Анатолій Барна, на сьогодні тут проживає тільки 2 родини німців.

Унікальні будинки

Унікальність села в тому, що обживаючи його, німці будували будинки з дерева, а євреї мурували свої домівки. Деякі із них збереглися і до наших днів.

В одному з них у минулому році відбувався один з етапів унікального фестивалю «Закарпатська свальба», який відвідало багато туристів та керівництво області на чолі з головою облдержадміністрації Геннадієм Москалем.
 

Господарство
 

За словами голови села основним заробітком місцевих мешканців й досі залишається деревообробка, однак з відміною навіть санітарних рубок багато хто переходить на інші види діяльності: зелений туризм, збирання дикоростучих ягід і грибів тощо. Виїзд закордон з метою заробітків тут не надто популярний.

Не надто розвинуте й сільське господарство: в основному вирощують квасолю, враховуючи несприятливі умови посів картоплі не рідко навіть не окупається: інколи з 7 посіяних ящиків збирають тільки 4, розповідає Анатолій Барна.

Також тут виготовляють мед, однак в основному для власних потреб. Цього року його майже не було – «муха» (так тут називають бджіл, - ред.) не закріпилася весною через погодні умови.
 

Натомість популярним є вирощування худоби та птиці: тут багато овець, корів, коней, курей, качок та гусей.

Багато у «глибинці» й дикої живності. Не рідко зустрічаються вовки, олені, кабани, лисиця, а минулої осені за 100 метрів від села ведмідь напав на корову.
 

Сьогодення

На території села розміщено декілька деревообробних підприємств, а цьогоріч у селі група енергетичних компаній «РЕНЕР» розпочинає будівництво ще одного важливого об’єкту – гідроелектростанції.

Важливим залишається й питання регуляції річки Мокрянка, яка через повені часто виходить з берегів. Село очікує на виділення грошей у сумі 5,5 млн гривень з Фонду регіонального розвитку для будівництва підпірних стійок та інших протипаводкових робіт.
 

Відчувається і підтримка меценати з Австрії (Верхня Тералія). За іноземні кошти здійснено капітальний ремонт присілкової школи: облаштовано внутрішні вбиральні, відремонтовано класи, модернізовано систему опалення.

Анатолій Барна розповідає, що пріоритетним питанням у роботі є будівництво дороги, якої у частині села зовсім нема. Тільки протягом 2016 року у селах Руська Мокра та Німецька Мокра прокладено понад 2 км асфальту, у тому числі завдяки спонсорським коштам. Так, облаштування частини дороги взяла на себе група «РЕНЕР», яка є постійним партнером місцевої влади у реалізації важливих соціальних проектів.

Серед великих сподівань голови села й подальше будівництво автошляху до Колочави, що могло б значно покращити місцеву інфраструктуру і надійно з’єднати два райони Закарпаття. Завдяки підтримці обласної, районної влади та меценатів це питання має тенденції до вирішення.

Зелений туризм
 

Як зазначає Анатолій Барна, це один із найперспективніших напрямів розвитку населених пунктів – яскравий приклад сусідня Колочава, яка на сьогодні є потужним культурним центром.

На території сіл є 5 джерел мінеральної води, місцеві мешканці вирощують форель, створюють міні готелі з банями, купальнями та чанами.

Як зазначає місцевий підприємець Василь, люди їдуть сюди за яскравими враженнями, спокоєм та щоб відчути гармонію з природою. Здешні колоритні поселення приваблюють туристів як з України, так і з-за кордону.
 

На території села Руська Мокра пустує туристичний комплекс. Новий власник планує вже цього року розпочати ремонти та запустити його до роботи. Окрім того, туристична база є і поряд в селі Усть Чорній, що також додає «клієнтів» місцевим підприємцям.
 

Серед перспективних напрямів туризму і облаштування підйомників для катання на лижах. Зокрема такий можна встановити з полонини Красна (висота 1815 метрів) прямо у село. Снігу тут вистачає, є місця для створення необхідної інфраструктури, однак наразі спонсора знайти ще не вдалося.

Серед місцевих пам’яток - чоловічий монастир. Керує ним настоятель Кривського монастиря отець Пахомій, який виріс у цих місцях. Монахів зараз у ньому нема, однак регулярно проводяться служби, які збирають до 150 чоловік.

«Нам є що запропонувати туристу: неймовірна природа, історичні об’єкти, приємний відпочинок та оздоровлення. Але для цього потрібно об’єднати села з «материком» (сміється, - авт.). Дорога по обидва боки від села - до Колочави та в бік Красної, запуск існуючих туристичних об’єктів та створення нових може подарувати населеному пункту нове туристичне майбутнє», - резюмує Анатолій Барна.