Чи позбавляється педагог, що підлягає мобілізації, можливості отримувати 10 місячних пенсій: суд ухвалив рішення на користь вчителя в суперечці з Пенсійним фондом України - sud.ua

Одеський окружний адміністративний суд розглянув справу, що стосується законності відмови Пенсійного фонду у наданні одноразової неоподатковуваної грошової допомоги педагогічному працівнику в розмірі десяти місячних пенсій. Це питання охоплює положення пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Ключовим питанням у справі стало те, чи припинив педагог роботу на посаді, яка дає право на відповідну грошову допомогу, внаслідок його призову на військову службу під час мобілізації, та чи може проходження військової служби бути підставою для відмови у такій соціальній гарантії. Суд дійшов висновку, що сам факт мобілізації не припинив трудових відносин працівника із закладом освіти та не позбавив його права на отримання допомоги.

Суть питання

Позивачу з 9 червня 2025 року було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Після призначення пенсії він звернувся до органів Пенсійного фонду з питання виплати одноразової неоподатковуваної грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону.

12 червня 2025 року пенсіонер звернувся із заявою про призначення пенсійних виплат, надавши при цьому уточнюючі документи від Андрієво-Іванівського обласного ліцею Одеської обласної ради та Миколаївського ліцею Миколаївської селищної ради.

Згідно з принципом екстериторіальності, цю заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. У результаті ухвали від 19 червня 2025 року було відмовлено у наданні фінансової допомоги. Причиною цього стало те, що в одній з поданих довідок не були вказані номери та дати наказів про прийом на роботу та звільнення, а також точний термін роботи.

1 липня 2025 року пенсіонер повторно звернувся до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії та призначення одноразової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Цю заяву, що підпадала під принцип екстериторіальності, розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. 9 липня 2025 року було ухвалено рішення про відмову у наданні допомоги.

Орган Пенсійного фонду виходив із того, що відповідно до довідки Миколаївського ліцею заявник з 1 вересня 2021 року був прийнятий на посаду вчителя фізичної культури та трудового навчання, а з 11 червня 2025 року -- поновлений на цій посаді. При цьому довідка не містила відомостей про дату звільнення з посади у період із 1 вересня 2021 року по 11 червня 2025 року та причину поновлення.

Окрім цього, Пенсійний фонд України не врахував трудову книжку, оскільки вона була подана разом із заявою на призначення пенсії за віком, але не була повторно надана з новою заявою від 1 липня 2025 року. Крім того, ПФУ звернув увагу на дані Реєстру застрахованих осіб, згідно з якими у певний період не було інформації про нарахування заробітної плати заявнику з боку Миколаївського ліцею.

Виходячи з наведених обставин, орган Пенсійного фонду дійшов висновку, що на момент досягнення пенсійного віку заявник не обіймав посаду, що надає право на отримання одноразової допомоги, і, відповідно, відмовив у її призначенні.

Позивач оскаржив цю відмову, звернувшись до суду з проханням визнати її незаконною, анулювати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та зобов'язати відповідні органи Пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Позиція Пенсійного фонду може бути перефразована як "Ставлення Пенсійного фонду".

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виступило з запереченнями щодо задоволення позову. В органі ПФУ підкреслили, що довідка від навчального закладу не містила інформації про дату звільнення позивача з посади викладача фізичної культури та трудового навчання в період з 1 вересня 2021 року по 11 червня 2025 року, а також не пояснювала причини його відновлення на цій посаді.

Відповідач також підкреслив, що трудова книжка була пред'явлена разом із заявою на отримання пенсії за віком, але не була включена до заяви на отримання одноразової грошової допомоги, поданої 1 липня 2025 року.

Пенсійний фонд також звернувся до індивідуальних даних застрахованої особи, з яких випливало, що протягом зазначеного періоду не було зафіксовано нарахування заробітної плати з боку Миколаївського ліцею. У зв'язку з цим, відповідач стверджував, що не існує правових підстав для надання одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.

Становище та рішення суду

Суд у справі № 420/13279/26 насамперед зосередив свою увагу на положеннях пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV. Ця норма передбачає виплату неоподатковуваної грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій особам, які до досягнення пенсійного віку працювали в державних або комунальних установах на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, та мають необхідний страховий стаж, причому раніше не отримували жодної пенсії.

Чоловікам потрібно мати страховий стаж на відповідних посадах не менше 35 років, тоді як жінкам достатньо 30 років.

Суд також врахував Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191. Відповідно до нього до страхового стажу, який визначає право на таку допомогу, зараховуються періоди роботи у державних та комунальних закладах і установах на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років.

Суд звернувся до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15 червня 2022 року у справі №200/854/19-а. Згідно з цією позицією, для отримання пенсійної допомоги особа на момент досягнення пенсійного віку повинна бути працевлаштована в державній або комунальній установі на відповідній посаді. Пенсія має бути призначена вперше, а на момент подачі заяви особа повинна мати необхідний страховий стаж на таких посадах.

Вивчаючи деталі конкретної справи, суд з'ясував, що загальний страховий стаж позивача складає 42 роки, 2 місяці та 18 днів.

Суд підкреслив, що основним документом, який засвідчує трудовий стаж, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є трудова книжка. Згідно з Порядком №637, у випадку, коли трудова книжка відсутня або в ній немає потрібних записів, стаж може бути підтверджено іншими документами, отриманими від місця роботи, служби, навчання або архівних установ.

Згідно з даними трудової книжки, суд встановив, що позивач мав тривалий стаж роботи на педагогічних посадах. Зокрема, з 1 вересня 2021 року він працював учителем фізичної культури, проте з 24 лютого 2022 року його звільнили з посади у зв'язку з призовом на військову службу в рамках загальної мобілізації.

На підставі наказу Миколаївської селищної ради від 24 лютого 2022 року, працівник, що виконував обов'язки вчителя фізичної культури та трудового навчання в Миколаївському ліцеї, був звільнений від виконання своїх обов'язків у зв'язку з призовом на військову службу в умовах мобілізації. При цьому, за ним зберігалися місце роботи, посада та середній заробіток до моменту демобілізації.

Таким чином, суд встановив, що на момент призову до армії в лютому 2022 року позивач обіймав посаду вчителя фізкультури та трудового навчання, що надає йому право на отримання фінансової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.

Суд зазначив, що сам факт отримання повістки на військову службу в рамках мобілізації не є підставою для автоматичного звільнення з педагогічної посади і не позбавляє працівника права на відповідні соціальні гарантії.

Під час мобілізації позивач був у трудових стосунках з навчальним закладом, і призов на військову службу не призвів до припинення цих відносин.

Суд також навів статтю 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", яка stipulates, що період виконання військової служби зараховується громадянам до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за фахом, а також стажу державної служби.

Крім того, відповідно до статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи та стажу роботи за спеціальністю. Час проходження військової служби в особливий період зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, якщо на момент призову особа працювала за професією або обіймала посаду, що надає таке право.

Суд окремо зазначив, що положення пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV не встановлюють обмежень щодо права на грошову допомогу у зв'язку з проходженням особою військової служби за призовом під час мобілізації.

Саме по собі проведення мобілізації не означає, що трудові стосунки з організацією чи установою припиняються, тому це не слід плутати зі звільненням працівника з його посади.

Суд також зазначив, що педагогічний стаж позивача становить 42 роки 2 місяці 18 днів, що є достатнім для виплати грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У даних умовах суд встановив, що позивач відповідає всім необхідним критеріям для отримання одноразової грошової допомоги, еквівалентної десяти місячним пенсіям. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в її наданні суд визнав незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Суд також указав, що, приймаючи оскаржуване рішення, Головне управління ПФУ в Полтавській області не врахувало всіх обставин, які мали значення для вирішення питання, у зв'язку з чим це рішення є необґрунтованим.

Вибираючи відповідний метод захисту, суд орієнтувався на те, що він повинен бути дієвим, усувати потребу в повторному зверненні особи до судових інстанцій та гарантувати реальне відновлення порушеного права.

У цьому контексті суд ухвалив рішення про задоволення адміністративного позову, визнавши неправомірним і скасувавши постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, прийняту 9 липня 2025 року, що стосувалася відмови в нарахуванні та виплаті одноразової фінансової допомоги.

Головне управління ПФУ в Полтавській області суд зобов'язав нарахувати позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, а Головне управління ПФУ в Одеській області -- виплатити нараховану на виконання судового рішення суму.

Окрім цього, завдяки фінансуванню з бюджету Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, суд ухвалив рішення про повернення 1331,20 грн, які позивач сплатив у вигляді судового збору.

Слідкуйте за нами в Telegram-каналі t.me/sudua, на Google Новини SUD.UA, а також підписуйтеся на наш Viber і WhatsApp. Не забудьте заглянути на нашу сторінку у Facebook, Instagram та Х, щоб завжди бути в центрі найважливіших новин.