Закарпаття: вся електрична енергія, що генерується вітровими електростанціями, постачається до єдиної української енергомережі, а не експортується за межі країни.

Упродовж останніх років західний регіон суттєво модернізував свою енергетичну інфраструктуру, і тепер, у ясні дні, має змогу забезпечити електроенергією не лише себе, а й сусідні території.

Куди надходить електрика, що виробляється вітряками Закарпаття, і чи справді її реалізують у країни Європейського Союзу, поки в Україні тривають відключення електроенергії? Коли в регіоні з'явиться перший завод для переробки сміття, і чи зможе область подолати негативний імідж, адже неподалік Ужгорода, де проживають найбагатші мешканці, щомісяця відбувається загоряння переповненого сміттєзвалища? Яким чином регіон адаптується до нових умов обмеженого водозабезпечення, і чи варто сподіватися на сплеск будівництва гідроелектростанцій на річках Закарпаття? Наскільки захищеним є бізнес, що переїхав до Закарпаття, від можливих російських атак, і чи реально стримати "космічний" ріст цін на оренду житла в Ужгороді? Де планують розміщувати тисячі людей, які виїжджають із великих міст України під час холодів?

Найяскравіші моменти бесіди з першим заступником голови Закарпатської обласної військової адміністрації Василем Іванчом та головою Закарпатської обласної ради Романом Сараєм - у матеріалі Укрінформу.

Влада кореспондентка здійснила публічне інтерв'ю в стилі hardtalk під час форуму Re:Open Zakarpattia, який відбувся 6-7 листопада неподалік Ужгорода.

Екологічна криза: коли на Закарпатті запровадять переробку відходів?

Розглянемо актуальну ситуацію: минулого тижня в околицях Ужгорода, найбільшого та найзаможнішого міста регіону, яке прийняло багато релокованих бізнесів, знову спалахнула пожежа на сміттєзвалищі. Це сталося вже увосьме цього року. Полігон переповнений і наочно ілюструє загальний стан Закарпаття, яке ледь дихає під тягарем відходів. В області не вирішують питання щодо будівництва нових сміттєзвалищ, а також досі відсутні сміттєпереробні заводи. Як довго ми ще будемо жити серед сміття, і коли ж у Закарпатті з'явиться перший сміттєпереробний завод?

Василь Іванчо висловив думку, що питання відходів у межах Ужгородського та Мукачівського районів може бути вирішене протягом найближчих року-півтора. Не вдаючись у деталі конкретних місць, він зазначив, що йдеться про ділянку на межі цих двох районів. Вибір локації був зроблений таким чином, щоб зменшити незручності для місцевих мешканців, зокрема, звести до мінімуму вплив від вантажних автомобілів, які регулярно возитимуть сміття.

Роман Сарай: - Можливо, з боку виглядає так, ніби регіональна влада не приділяє уваги цьому питанню. Проте насправді ми з командою обласної військової адміністрації та нашими італійськими партнерами вже протягом двох років працюємо над розробкою стратегії управління побутовими відходами в Закарпатті. Ми створили концепцію, що включає три сміттєзвалища. Зокрема, передбачено один великий завод, який обслуговуватиме Ужгородський і Мукачівський райони, а також два менші підприємства в інших частинах області. Решта - це майданчики для збору відходів, звідки вони будуть відправлятися на сортування та перероблення. Загальна сума інвестицій у цей сектор становитиме 120 мільйонів євро.

Чому це не афішується? Тому що ми розуміємо, що ця проблематика має значний суспільний резонанс, і також те, що сьогодні дозвіл на розміщення таких об'єктів на своїй території дає громада у результаті громадських слухань. Афішувати таке будівництво наперед - це створити певне напруження.

Чи маєте побоювання щодо можливого перекриття дороги, як це трапилось раніше? У 2021 році жителі села Дубрівка блокували трасу Київ - Чоп, протестуючи проти зведення сміттєзвалища.

Р. С.: - Ми працюємо послідовно, методично, розробили стратегію, триває робота над проєктом, який має пройти відповідні громадські слухання, і паралельно шукаємо фінансування.

В. І.: - Я маленьку ремарку додам, щоб випередити питання, що це буде за завод, якого типу і так далі. Ми сьогодні розділяємо цю проблематику на дві окремі історії, на дві окремі черги. Перша черга - це сортування та складання відходів уже після сортування. А вже потім, якщо в цьому буде, умовно, економічна вигода, шукатимемо інвестиції та бізнес для перероблення. Це на другому етапі - якщо в області для цього формуватиметься достатньо сировинної бази. Аж тоді можна буде говорити про будівництво самого заводу. На сьогодні треба розв'язати першочергову проблему - знайти місце, куди вивезти сміття. Оце питання, з якого я вище розпочав, - сподіваюся, що за рік-півтора ми цю проблему розв'яжемо.

- Добре, уточнювальне питання: а що ми будемо робити в ці рік-півтора? Далі гаситимемо полігон біля Ужгорода? Ми ж сміття продукуємо постійно, і за півтора року його ще назбирається.

В. І.: - Зверніть увагу, я згадав півтора року, оскільки чув про рік. Але, можливо, все станеться швидше.

МАЛОВОДДЯ: ЧИ ПРИДЕ ТРАНСФОРМАЦІЯ ГІДРОЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ В ЗАКАРПАТТІ?

Розгляньмо іншу проблему, яка, на відміну від питання сміття, вперше постала перед Закарпаттям лише цього року. Ми зазнали досвіду життя в умовах маловоддя на всіх ріках регіону протягом цілого року. Чи існує у ОВА та обласній раді стратегія для подальшого життя в цих умовах, і як цей новий виклик вплине на розвиток регіону?

В. І.: - Питання кліматичних змін стосується не лише нашої області, а й усієї Європи: ми бачимо, що відбувається в наших сусідів, які через маловоддя узагалі зупиняли свої атомні станції або обмежували їхню роботу. Відверто кажучи, сьогодні маємо нетипову для європейського регіону область, де більше ніж половина її, - гірські регіони, та ми не використовуємо розумно ту воду, яку маємо від природи. Що маю на увазі: я був цього року в Тіролі (гірський регіон Австрії, у серці Альп, - ред.), в одній із громад бачив гідроелектростанцію, її власник - громада. Дуже-дуже цікавий досвід. Суть зводиться до того, що у високогір'ї акумулюється вода в річці, якої, звісно, не вистачає протягом цілого року. Вони її акумулюють і потім за потреби, у посушливі періоди, відпускають у річку. До того ж зберігаються абсолютно всі екологічні норми і стандарти.

Наша вода, яка формується у верхів'ях річок, по суті, просто стікає від нас униз до сусідів, і то дуже швидко. Ми ніде її не затримуємо, не маємо формувальних басейнів для зберігання води. Сьогодні це стає критично важливо. Напевно, найближчими десятиліттями кожна країна з цим матиме проблеми, бо вже тепер йдеться про вартість води на світових ринках - так, як досі оцінювали нафту. Тому області доцільно думати про формування саме таких споруд, де б могла акумулюватися вода.

Отже, Закарпаття може стати епіцентром розвитку міні-ГЕС у витоках річок?

В. І.: - Мова йде не про міні-гідроелектростанції, а про великі станції. Щодо терміна "бум" – хочу уточнити, що це не моя думка, а ваші висловлювання. Я висловив думку, що досвід, який ми спостерігали в Європі, може бути корисним для Закарпаття. Це вже працює там понад 20 років.

- Пане Романе, чи цей досвід із загатами та акумуляцією води обговорюється в робочій групі, яка вивчає рішення для проблем маловоддя і працює при Закарпатській облраді? Тобто чи обговорюється будівництво ГЕС як одне з рішень у цьому сенсі?

Р. С.: - Я б дивився на це питання трошки глибше. Перше - зазирнімо в історію. Раніше на Закарпатті було сотні млинів на малих та великих річках, які і мололи зерно, і затримували воду. За Чехословацької республіки, куди входило Закарпаття, було 50 гідроелектростанцій, ще 50 планували побудувати. За період Чехословаччини Закарпаття отримало найбільший розвиток. Паралельно працювали з річками при сплаві заготовленого лісу: тоді десь наробили шкоди, бо дещо випрямили русла, і вода в певних місцях досі дуже швидко стікає з наших гір. До облради часто звертаються, мов, шукайте фінансування в європейців, щоб ми могли провести відповідні заходи для затримання води в річках. То весь парадокс у тому, що європейці не зацікавлені, щоб вода у нас залишалася. Вони зацікавлені, щоб вона якнайшвидше стекла до них, і вже вживають заходів, щоб цим скористатися. Тому ми вивчаємо досвід Тіроля. Там понад 900 гідроелектростанцій на землі, яка менша, ніж Закарпатська область, за кількістю населення, але вони роблять свою справу.

Одночасно варто зосередитися на створенні водосховищ. Це штучні водойми, які забезпечать зберігання води в осінньо-зимові місяці. Необхідно планувати та розпочинати роботи з організації таких водяних резервуарів.

Звичайно, третій аспект, який варто обговорити, — це втрати води в системах комунального господарства. Наразі середні втрати води в наших водопровідних мережах коливаються в межах 40-50%. Це також важливий елемент у вирішенні проблеми, на який слід звернути особливу увагу.

- У зв'язку з маловоддям - ще питання: до нас зайшло багато бізнес-підприємств, і вони користуються й артезіанськими свердловинами, і водою з річок. Чи це якось буде регулюватися, чи, можливо, уже регулюється?

В. І.: - На сьогодні існують стандартні норми, що визначають глибину буріння свердловин. Що стосується обмежень, то в цьому році не було жодних обмежень для підприємств у зв'язку з нестачею води.

Куди зникає електрична енергія, що виробляється вітровими електростанціями Закарпаття?

Давайте переключимося з води на вітер. У період блекаутів багатьох людей цікавить, куди зникає електрика, що її генерують вітряні електростанції. Вітропарк у Нижніх Воротах вже функціонує, а вітропарк на Руній, незважаючи на численні суперечки, все ще будується. Є відомості, що ця електрика, вироблена вітряками, не йде на потреби українців, а постачається до Європейського Союзу. То куди ж взагалі прямує електрика з вітряків Закарпаття?

В. І.: - Усі 100% електроенергії, яку виробили закарпатські вітряки, ідуть в єдину енергосистему України і використовуються в енергосистемі Закарпатської області та України. Жоден кіловат електроенергії не був експортований в європейські країни.

З приводу кількості - на Закарпатті вироблено понад 73842 кВт-год - на 16 вітростанціях, які вже працюють у Нижніх Воротах. Загалом хочу сказати, що в області сьогодні є досить гарний баланс між різними типами електроенергії, яка виробляється. Сьогодні є сонце, вітер і трошки гідро-. Відповідно, тепер акумуляція дуже активно розвивається. Відверто кажучи, ту електроенергію, яку може виробити Закарпаття, диспетчери Укренерго обмежують, оскільки її нема куди діти. Ми розуміємо, що, починаючи за Львовом, сьогодні є дуже великі проблеми в енергомережі, оскільки немає як доставити ту електроенергію, яка виробляється і надходить до єдиної енергомережі країни.

- Ще перепитаю й уточню: тобто якщо станом на 2022 рік, коли почалися блекаути, Закарпаття не могло забезпечити свої населення та промисловість власною генерацією, бо ми виробляли менше ніж 20% від потреби, і тому до нас надходила електрика, переважно з Бурштинської ТЕЦ, то тепер ми почали виробляти і на себе, і трохи на сусідів?

В. І.: - Сьогодні можливості Закарпаття, якщо ми говоримо про сонячний день, - набагато більші (порівняно з 2022 роком, - ред.). Вони достатні, щоб і забезпечити себе, і подати трошки сусідам. От, умовно, літо вже позаду, активний період сонця минув, але водночас обмеження чи відключення бізнесу, який сьогодні працює в сфері виробництва, ще немає. В області сьогодні майже 800 МВт електроенергії загальної потужності. Хочу сказати, що в наступні пів року до цих 800 може додатися ще 500-600.

Чим це зумовлено?

В. І.: - Завдяки активному розвитку технологій акумуляції, нині бізнесу вигідно інвестувати в установки акумуляторів. В обідній час, коли сонце світить яскраво, вартість електроенергії знижується, що дозволяє зменшити навантаження на електромережі і підвищити економічну ефективність. Це означає, що підприємства можуть купувати електрику за вигідними тарифами вдень, накопичувати її і використовувати в години пікових навантажень ввечері. Крім того, активно розвивається й когенерація.

Бізнесам, які переїхали до Закарпаття, рекомендують звернути увагу на необхідність приватного захисту повітряного простору.

- Наступне питання - безпекове, наскільки ми можемо про це говорити: чи достатньо захищені підприємства, релоковані на Закарпаття, від російських ударів? Минулої весни на Закарпаття зайшло 11 російських дронів, і було кілька прильотів у різних містах. Водночас в інших регіонах, наприклад, підприємства розвивають приватне ППО. Чи є таке в нас?

В. І.: - Це дійсно чутлива тема. Проте хочу зазначити, що після весняного випадку, який ми можемо так назвати, були зроблені важливі висновки. По-перше, удосконалено систему виявлення об'єктів, які можуть проникати в повітряний простір нашої області, а також збільшено кількість радіолокаційних станцій для виявлення дронів. Ми також ретельно проаналізували всі можливі маршрути, що ведуть до Закарпаття. Основна проблема того інциденту полягала в тому, що ми фактично не могли виявити ці дрони до самого останнього моменту.

Після того інциденту в регіоні кількість мобільних вогневих груп зросла втричі. Обласний бюджет, у співпраці з місцевими громадами, виділив близько 150 мільйонів гривень на зміцнення безпеки в цій території.

Р. С.: - З обласного бюджету на укріплення системи протиповітряної оборони в Закарпатті до кінця року виділимо в цілому 100 млн грн, а громади також внесуть таку ж суму. Я щиро вдячний головам громад за спільні зусилля в захисті неба над Закарпаттям. Створення приватної системи ППО можливе не лише для великих компаній або тих, що займаються оборонними питаннями, але й для звичайних підприємств, які відіграють важливу роль для регіону та країни, наприклад, логістичних складів. Хочу підкреслити, що власники бізнесу мають шанс захистити свої активи – існує можливість розміщення мобільних вогневих груп та інтеграції їх у систему каскадного захисту, що є частиною ППО Закарпатської області.

Іншими словами, пане Романе, ви звертаєтеся до бізнесу в Закарпатті з закликом підтримати державу та подбати про свій власний захист?

Р. С.: - Отже, у наших сусідів подібний бізнес частково охороняється завдяки приватним системам протиповітряної оборони.

Орендні тарифи та санаторії як альтернативний варіант: де знайдуть прихисток переселенці взимку.

Наприкінці хочу порушити тему, яка цієї осені викликала бурхливі обговорення в суспільстві. Йдеться про надмірно високі ціни на оренду житла в Ужгороді, що стали наслідком нової хвилі переселенців з великих міст України. У листопаді середня вартість оренди однокімнатної квартири сягає 30-35 тисяч гривень на місяць. Очевидно, що це ринкове явище, і держава не має можливості його регулювати. Але в умовах такої складної ситуації в країні, чи існують способи вплинути на цю проблему? Як можна знайти рішення?

В. І.: - Відповідно до законодавства, якщо прочитати про повноваження обласної державної адміністрації чи обласної ради, то таких повноважень немає. І навіть воєнний стан їх не надає. Такі повноваження сьогодні, напевно, має Кабінет Міністрів, який міг би в період воєнного стану бути регулятором ціни, зокрема на житло. Але це точно не повноваження обласної державної адміністрації чи обласної ради. Ну але й казати, що ми від цього усунулися, також не варто, бо постійно звертаємо увагу уряду на цю ситуацію.

Отже, Закарпаттю знадобилася б підтримка Кабінету Міністрів у ролі регулятора цін на оренду житла?

В. І.: - Регулювання ринкових відносин - це досить складна тема. Основними чинниками, що визначають ціну, є попит і пропозиція. На сьогоднішній день попит на ринку Ужгорода значно перевищує пропозицію, що автоматично призводить до підвищення цін. В даний момент ця сфера функціонує переважно в готівковому обігу, якщо можна так висловитися. Законодавчі зміни, які призвели до зниження ставки оподаткування до 5% від оренди майна, незалежно від того, хто його надає — фізична особа, юридична особа чи звичайний громадянин, відкрили нові можливості для урегулювання цього питання і виведення його з тіні. Однак, варто зазначити, що чим більше держава втручається в економіку, тим більше виникає проблем.

Водночас ми всі живемо під впливом соціальних мереж, і кожен негативний випадок там максимально роздувається. Повірте, у 9 з 10 випадків ніхто ціну оренди не міняв: як здавали в оренду це житло рік тому чи два, так і нині здають. Але обговорюють усі ці 10%, які підвищили вартість оренди в кілька разів.

У початкові етапи повномасштабного конфлікту, якщо пам'ятаєте, на Закарпатті спостерігався різкий зріст цін на оренду. Тоді були спроби регулювання цього ринку, зокрема, намагалися встановити ліміт на оренду у розмірі 10 тисяч гривень. Чи виявилися ці заходи ефективними?

В. І.: - Так, дійсно, ми мали певну практику. Ми надавали номер телефону гарячої лінії – і, чесно кажучи, це був номер приймальні Державної податкової служби. Вони намагалися швидко реагувати на ситуацію та відповідати на запити.

Легко, едва заметно.

В. І.: - Ну але вибачте: як адміністрація могла на це тоді впливати?

- А скажіть, у 2022-му це спрацювало?

В. І.: - Я не впевнений, що це справило істотний вплив на ринок. Проте, принаймні, ми мали ясне уявлення про те, як були вирішені питання, які піднімалися. Багато з них вже було урегульовано.

Р. С.: - Хочу зазначити, що в Закарпатті реалізується програма, в рамках якої ми вже в цьому році направили 140 млн грн: з них 100 млн грн – з державних фондів, а 40 млн грн – з обласного бюджету. Ці кошти спрямовані на будівництво квартир для осіб, які були вимушені покинути свої домівки. Ми забезпечуємо їх повноцінним житлом, ремонтуємо будинки, надані громадами, за рахунок державних та обласних ресурсів.

Так, вони не в Ужгороді й не в Мукачеві, це в Оріховицькій і Буштинській громадах, там до 200 квартир.

- Вони мають попит?

Р. С.: - Там абсолютно все місця зайняті.

- Щодо шелтерів - чи можемо там тимчасово розміщувати людей, які виїжджають на зиму з великих міст? Чи є місця?

В. І.: - У нас залишилося лише кілька (приблизно 1200-1300) місць у шелтерах для розміщення. Сьогодні йдеться про близько 35 тисяч людей, яких необхідно розселити, і це не тільки стосується Закарпатської області, а загалом західних регіонів. На мою думку, важливо шукати варіанти проживання для внутрішньо переміщених осіб серед бізнесу, оскільки він здатний швидко зреагувати. Відразу відповідаю на ваше наступне запитання: держава повинна виділити певну суму коштів на кожну людину для компенсації оренди. Ми усвідомлюємо, що це не будуть заклади на рівні "Деренівської купелі" (одного з найдорожчих курортів Закарпаття, - ред.), але це, принаймні, може бути певним виходом.

Ви маєте на увазі якісь курортні заклади?

В. І.: - Це один із можливих варіантів.

Отже, чи не плануємо залучати школи та дитячі садки, як це було в 2022 році?

В. І.: - На мою думку, це є досить витратно і займає чимало часу. Бізнес може реагувати на це найшвидше.