Оновлена етнографічна карта: Івано-Франківська область тепер розділена на райони Опілля, Покуття, Гуцульщину та Бойківщину.

Оновлена етнографічна карта західної України класифікує Івано-Франківщину як частину регіонів Опілля, Покуття, Гуцульщини та Бойківщини. Віталій Передерко, керівник відділу туризму Івано-Франківської обласної військової адміністрації, висловив пропозицію щодо уточнення меж, включаючи річки та перехідні території.

6 листопада 2026 року Ігор Губіліт оприлюднив оновлену етнографічну карту західної України, яку доопрацювали після обговорення попереднього варіанта. Першу версію автор представив 14 травня цього року, а протягом літа отримував зауваження та пропозиції щодо позначення окремих регіонів. До створення карти також долучилася А. Колесникова.

На мапі різними кольорами виділили 12 етнографічних територій: Полісся, Волинь, Надсяння, Опілля, Бойківщину, Поділля, Лемківщину, Покуття, Бессарабію, Буковину, Гуцульщину та Долинне Закарпаття. Межі цих регіонів не прив'язані до сучасного адміністративного устрою, оскільки етнографічне районування враховує історичні особливості заселення та культурні традиції населення. На карті також позначили міста, щоб можна було зіставляти запропоновані межі з сучасною географією західних областей.

На мапі були визначені етнографічні зони Івано-Франківської області.

Згідно із запропонованим поділом, північ Івано-Франківської області переважно віднесли до Опілля, яке позначили помаранчевим кольором. У межах цієї території на карті опинилися, зокрема, Івано-Франківськ і Калуш, а сам регіон простягається також на сусідню Львівщину. На сході Опілля межує з Поділлям, а на півдні -- з Покуттям.

На карті південно-східна частина області в основному охоплює Покуття, яке виділено рожевим відтінком. У межах цього регіону можна знайти Коломию, а далі на південь розташована Гуцульщина. Зелений колір на карті підкреслює території навколо Косова та гірські райони, що простягаються у напрямку Закарпаття та Буковини.

Західна частина Івано-Франківщини віднесена авторами до території Бойківщини, яка виділена червоним кольором на карті. У межах цього регіону розташована Долина, а на заході він простягається до окремих частин Львівської та Закарпатської областей. Тим часом, питання уточнення меж, зокрема в зоні переходу між Бойківщиною та Опіллям, підняв начальник відділу туризму Івано-Франківської обласної державної адміністрації Віталій Передерко.

Передерко запропонував позначити річки та перехідні зони

9 листопада Віталій Передерко висловив свою думку щодо оновленої карти на своїй Facebook-сторінці. Він позитивно оцінив зусилля автора, водночас підкресливши важливість залучення академічних науковців до створення подібних матеріалів. Крім того, він зазначив, що етнографічне картографування, на його думку, вимагає відкритих дискусій, оскільки визначення меж історико-культурних регіонів часто викликає суперечки.

Мене вражає те, що на відміну від університетських етнографів і географів, Ігор Губіліт активно працює над створенням та публікацією таких карт. В той же час, академічні науковці часто утримуються від цього через побоювання бути засудженими, звинувачення в непрофесійності, втрату репутації та інші причини, які мені не відомі.

В окремій частині своєї роботи він зосередив увагу на адміністративному поділі Івано-Франківської області, особливо на межах між Бойківщиною та Опіллям. Передерко підкреслив, що для більш точного відображення цих територій необхідно враховувати природні характеристики регіону, зокрема, розташування річок. Крім того, він вважає, що на карті було б доцільно відобразити зони переходу, де переплітаються культурні особливості сусідніх етнографічних груп.

Звісно, мені б хотілося бачити на цій карті детально зображені річки та окреслення перехідних зон. Проте, я все ж вдячний за наявність карти, яка показує межі Опілля, Покуття та Бойківщини. Саме на цих межах перехідні зони виглядають дуже актуально, адже бойки живуть в гірських та передгірських районах. Також варто зазначити, що етнографічні ополяни виходять за межі лівого берега Дністра в колишньому Галицькому районі, зокрема в таких селах, як Блюдники, Комарів та Сапогів.

Серед порушених ним питань було окреслення території поширення опільської етнографічної традиції, зокрема в селах Блюдники, Комарів і Сапогів колишнього Галицького району. Також посадовець наголосив, що бойки історично проживають у гірських і передгірних районах Карпат, і саме тому, на його думку, межі Бойківщини на карті потребують детальнішого показу перехідних зон.

Які нововведення були реалізовані в оновленій версії карти?

Серед ключових аспектів нової версії автори виділили Долинне Закарпаття як самостійну етнографічну зону. Це найменування стосується регіону, в якому проживають закарпатські долиняни, і вирізняє його з-поміж сусідніх гірських етнографічних районів. На карті ця область включає, зокрема, території поблизу Ужгорода, Мукачева та Хуста.

Деякі уточнення стосувалися Чернівецького регіону, в якому були виділені такі історичні землі, як Буковина, Бессарабія та частина Гуцульщини. На новій карті Гуцульщина відображена як область, що охоплює території Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей. Ця оновлена версія є авторським проектом етнографічної карти і не має статусу офіційно затвердженого адміністративного поділу західної України.