Уроки витривалості: як українські спільноти справляються з труднощами війни.

Науковці здійснили правовий аналіз рішень органів місцевого самоврядування та, за необхідності, військових адміністрацій, вивчили відповіді на запити щодо доступу до публічної інформації, а також провели неформальні інтерв'ю.

Географічний аспект дослідження охоплював вісім адміністративних областей, які можна умовно поділити на тилові, прифронтові та деокуповані. До списку потрапили такі регіони: Івано-Франківщина, Львівщина, Закарпаття, Запоріжжя, Київщина, Сумщина, Харківщина та Чернігівщина.

У дослідженні ми насамперед дивилися на те, як адаптуються громади і обрані громадами ОМС до викликів, пов'язаних з війною. Адже адаптивність суспільства та інститутів до криз є одним з головних складників стійкості, коли вдається не тільки вижити, але й продовжувати діяти і розвиватися у надскладних умовах.

Спроможність громади є важливим показником її стійкості. У нашому дослідженні ми визначаємо спроможну громаду як таку, що має достатньо фінансових, кадрових та інфраструктурних ресурсів для забезпечення мешканців необхідними публічними послугами та вирішенням інших місцевих проблем. Крім того, важливим аспектом є дотримання прав людини місцевою владою під час виконання своїх обов’язків, а також використання механізмів учасницької демократії.

Ми виявили виклики, які посилюють спроможність і стійкість громад, та виклики, які їх послаблюють. Деякі з викликів є спільними, але інші відрізняються в залежності від географічного розташування громади, її розміру і специфічного досвіду війни.

Отже, що робить громади стійкими?

Перш за все, варто згадати про людей. Активні громадяни та ініціативні депутати місцевих рад змогли знайти сили для дій на початку повномасштабного вторгнення, незважаючи на природний людський страх. Вони діяли злагоджено та виявляли солідарність, підтримуючи тих, хто не міг подбати про себе самостійно, а також організовуючи загони самооборони.

Цікаво, що подібні результати показали, в основному, ті громади, які в результаті реформи децентралізації змогли успішно об'єднатися і раціонально використати свої ресурси для розвитку та зміцнення незалежності від різних державних субвенцій, що надходять "зверху".

Переважно, висока ступінь адаптивності характерна для великих громад і міст. У таких спільнотах зазвичай існує значний кадровий потенціал, що дозволяє їм ефективно використовувати як свої сильні, так і слабкі сторони. Цей аспект тісно пов'язаний із процесом стратегічного планування, про що ми детальніше поговоримо згодом.

Сигналом того, що громади не готові до сучасних викликів, є ухвалення рішень в умовах терміновості, коли рішення приймаються в останній момент. На противагу цьому, стратегічне планування діяльності виступає важливим інструментом для формування майбутнього, адже воно ґрунтується на детальному аналізі власних можливостей і спрямоване на відновлення та подальший прогрес.

В даний час можна почути, що відновлення має йти не лише в напрямку повернення до стану, який існував до 2014 чи 2022 років, а повинно включати більш високі та амбітні цілі. Аналогічно, стійкі громади прагнуть досягти рівня розвитку, який перевищить їхні досягнення до "великої війни". Це є одним із ключових акцентів у стратегічних планах.

Другий момент - це сценарний підхід, заснований на аналізі можливих безпекових ризиків для громади відповідно до її місця на мапі України. Простіше кажучи, вже сьогодні треба розуміти, як розвиватиметься певна громада у випадку розширення географії війни або її замороження, або збереження нинішньої ситуації без суттєвих змін. Реальна оцінка можливого розвитку подій на території, де розташована громада, підвищує її готовність до криз, а це також є ознакою стійкості.

Ще один важливий аспект, що зміцнює громади, – це міжнародна технічна та експертна підтримка від країн-партнерів. У період повномасштабної війни, завдяки цій експертній допомозі, громади змогли оцінити своє становище та ефективно організувати використання наявних ресурсів. Значний внесок також зроблено у вирішення питань безпеки, включаючи облаштування укриттів у підземних школах та захист енергетичної інфраструктури.

Безумовно, стійкості громад сприяє стала практика діяльності неформальних мереж, волонтерських ініціатив, інститутів громадянського суспільства. Навіть там, де з різних причин не було таких практик, люди об'єднувалися самостійно й іноді навіть "підміняли" органи місцевого самоврядування, якщо їх робота була паралізована.

Фактори, що знижують спроможність громад, часто є протилежними до тих, що сприяють їхній стійкості. Наприклад, громади, які не змогли зміцнитися в результаті реформи децентралізації, виявляються менш здатними реагувати на виклики, пов'язані з війною.

Як правило, це маленькі селищні громади. Вони не вміють планувати своє життя, використовуючи сильні і слабкі сторони. У таких громадах ОМС та ВА недостатньо комунікують з мешканцями та громадськими організаціями, необґрунтовано обмежують доступ до своїх рішень і не поширюють навіть ту інформацію, яка стосується безпеки, як то - евакуація, розташування захисних споруд цивільного захисту, тощо.

Однією з актуальних проблем є недосконалість законодавства, що регулює співвідношення повноважень органів місцевого самоврядування та військових адміністрацій. В умовах війни важливо, щоб керівництво здійснювало відповідні функції військового командування. Це є природним процесом.

З 2014 року Україна набула досвіду створення військово-цивільних адміністрацій у деяких районах Донецької та Луганської областей. Росія свідомо підживлювала сепаратистські настрої, внаслідок чого значна кількість депутатів місцевих рад переходила на сторону агресора, а функціонування самоврядування фактично зупинялося. Таким чином, військово-цивільні адміністрації стали практично єдиним інструментом для відновлення державного управління.

Натомість сьогодні експерти все частіше наголошують на спробах централізації влади. ВА ухвалюють рішення дуже оперативно та одноосібно, а не колегіально. Відповідно, не застосовуються й інструменти учасницької демократії - ВА не проводять ані громадські консультації, ані громадські обговорення.

Це є суттєвим недоліком, оскільки, виконуючи свої функції у рамках місцевого самоврядування, органи влади управляють бюджетом громади, що фактично є коштами її мешканців. Якщо думка людей залишається поза увагою, це призводить до зниження згуртованості громади і, навпаки, підвищує рівень недовіри до влади.

Незважаючи на всі труднощі, ми повинні прагнути знайти рівновагу між національною безпекою і демократичними цінностями. У цьому процесі наш курс на євроінтеграцію може стати важливим чинником. Важливо піднімати питання місцевого самоврядування на європейських переговорах, аби не відкладати існуючі проблеми на задній план під приводом безпеки, якщо в цьому немає об'єктивної необхідності.

Деокуповані громади та населені пункти, що розташовані поблизу лінії бойових дій, стикаються з серйозною проблемою: органи місцевого самоврядування не можуть функціонувати належним чином через брак депутатського кворуму. Причини цієї ситуації різноманітні. Деякі депутати перейшли на бік ворога, і стосовно них тривають кримінальні справи за підозрою у державній зраді або колабораційній діяльності. Ще одна причина — це втрати серед населення внаслідок бомбардувань, обстрілів, а також розстрілів і катувань під час окупації. Окрім того, мобілізація чоловіків з депутатського складу та виїзд жінок за межі країни також суттєво впливають на цю ситуацію.

Громади, які стали ареною активних бойових дій, опинилися під загрозою через забруднення вибухонебезпечними предметами. Це чинить серйозний негативний вплив на їхню здатність до відновлення та подальшого розвитку.

У віддалених регіонах також існують труднощі, які в певному сенсі ослаблюють місцеві громади. Наприклад, до Закарпаття переїхало кілька великих компаній, проте громади не готові скористатися цими можливостями для економічного зростання, оскільки не мають достатньої кількості спеціалістів з відповідною кваліфікацією для нових галузей. Крім того, серед внутрішньо переміщених осіб спостерігається високий рівень безробіття.

Подібні приклади вказують на відсутність розумної соціально-економічної політики, яка б враховувала демографічні особливості, а також зміни в економічному профілі регіонів, у тому числі внаслідок релокації підприємств і бізнесів.

Незалежно від місця розташування громад, війна посилює їх уразливість через недостатню увагу (іноді навіть повну її відсутність) до прав людей з інвалідністю та інших груп населення з обмеженими можливостями. Проблема полягає не лише у наявності чи облаштуванні укриттів, а в тому, чи можуть ці люди дістатися до них. Наприклад, для особи, яка користується інвалідним візком, це може бути неможливо, адже під час повітряної тривоги ліфти зазвичай вимикаються. Якщо така людина проживає не на першому поверсі, вона фактично опиняється заблокованою у своїй квартирі.

Таким особам необхідно надати підтримку, що можливо реалізувати через угоди між жителями будинку. Однак, безумовно, ефективнішим було б вирішення цієї проблеми в комплексному порядку, за допомогою ретельно розроблених ініціатив органів місцевого самоврядування, які забезпечили б доступ до укриттів для всіх.

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Недостатня стійкість деяких громад не є вироком. Повномасштабна війна кожного дня випробовує нас на міцність. Головне - винести уроки з цих випробувань. Приклади стійкості варто поширювати від громади до громади, тому що зрештою це питання нашого виживання і відновлення.

Автором даного тексту є Олена Семьоркіна, аналітик УГСПЛ та експерт Національної платформи стійкості й згуртованості.

Чернишов: реформа децентралізації допомогла Україні вистояти, але низка питань ще не вирішена