Свобода за великі суми: чому суди встановлюють високі застави і яким чином їх визначають.

Разом із гучними антикорупційними справами тема застав для їхніх фігурантів залишається однією з найбільш обговорюваних в Україні. Поки одні вважають заставу "легальним відкупом" від ув'язення, інші - способом захистити права людини до вироку суду.

Детальніше про функціонування механізму застав можна дізнатися в статті РБК-Україна.

Останніми роками інститут застави став однією з найобговорюваніших тем у сфері правосуддя. Причина - резонансні справи щодо топчиновників, бізнесменів та політиків, де суди визначали застави на десятки або навіть сотні мільйонів гривень.

Загалом, застава виступає як типовий механізм у кримінальному процесі, який широко використовується в багатьох демократичних державах. Це запобіжний захід, що забезпечує виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків: явку до суду, відсутність спроби втечі та недопущення тиску на свідків. Важливо зазначити, що застава не є формою покарання, а слугує лише гарантією дотримання правил поведінки в ході розслідування.

Втім, на практиці виникає чимало питань. На тлі резонансних судових процесів у суспільстві сприймають заставу і як "відкуп" від тюрми, і як непомірну фінансову кару ще до винесення вироку.

Як саме суд визначає розмір застави, чому іноді вона перевищує сотні мільйонів гривень, що відбувається з цими коштами після завершення судового процесу, а також про практику передачі застав на донат для ЗСУ під час війни розповідаємо далі.

Дії високопосадовців та впливових підприємців в останні часи яскраво ілюструють широкий спектр заставних сум.

Яскравим прикладом є ситуація з підприємцем Ігорем Коломойським. У вересні 2023 року суд встановив для нього заставу, що перевищує 509 мільйонів гривень, яка пізніше була підвищена до небачених 3,89 мільярда гривень.

На березень 2026 року, відповідно до рішення Подільського районного суду, сума була змінена до 1,108 мільярда гривень. Проте застава так і не була внесена, і обвинувачений продовжує перебувати під вартою вже більше двох років.

Ігор Коломойський вже більше двох років утримується в слідчому ізоляторі (фото: Віталій Носач, РБК-Україна).

Ще один приклад – справа колишнього міністра енергетики Германа Галущенка, який був затриманий у лютому 2026 року як підозрюваний у справі "Мідас", що стосується корупції в компанії "Енергоатом". Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) вимагала заставу у розмірі 425,9 мільйона гривень, але Вищий антикорупційний суд (ВАКС) ухвалив рішення про встановлення застави у 200 мільйонів гривень. Сам Галущенко зазначив, що може внести лише 20-30 мільйонів гривень.

Серед найгучніших справ:

У ряді випадків суди пізніше знижували ці суми. У справі Насірова розмір застави поступово зменшувався і в підсумку скоротився майже в десять разів, до 55 мільйонів гривень.

Іноді вносяться й великі суми. Зокрема, у 2022 році за бізнесменів Бориса Кауфмана та Олександра Грановського було сплачено 129 млн і 124 млн грн застави відповідно. У 2023 році їх повторно затримали, визначивши альтернативу застави у 155 млн грн та 120 млн грн, і ці суми також були внесені. Обох підозрювали у створенні злочинної організації та підкупі чиновників.

Екс-мер Одеси Геннадій Труханов був звільнений з СІЗО після сплати застави у справі, пов’язаній із незаконним заволодінням землями територіальної громади. Спочатку суд встановив розмір застави на рівні 30 млн грн, проте згодом його підвищили до 42 млн грн. Як зазначили адвокати, до збору цієї суми приєдналися більше 25 осіб.

У 2025 році колишній віцепрем'єр Олексій Чернишов двічі виходив на волю під заставу. У липні за звинуваченням у зловживанні службовими повноваженнями було сплачено 120 млн грн. А вже в листопаді Чернишов опинився під слідством у справі "Мідас" і знову вийшов із СІЗО, після того як була внесена застава у розмірі 51,6 млн грн.

Кримінально-процесуальний кодекс (стаття 182) визначає основні рамки застави, що залежать від величини прожиткового мінімуму, який з 1 січня 2026 року становитиме 3209 гривень.

Проте у корупційних справах ці цифри часто ігноруються.

У НАБУ на запит РБК-Україна розповіли, що встановлення розміру застави - це робота суду. Детективи лише обґрунтовують ризики, а суддя шукає баланс, щоб сума була "відчутною", але не "непідйомною".

Суддя-спікер Апеляційної палати ВАКС Андрій Никифоров у коментарі виданню пояснив, що розмір застави визначається слідчим суддею у межах, прямо передбачених законом.

Однак у виняткових ситуаціях суддя може встановити заставу, що перевищує законодавчо визначені межі, якщо буде доведено, що запропонована застава не зможе гарантувати виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків. Як зазначає Никифоров, подібний підхід зазвичай застосовується до осіб, які підозрюються у скоєнні тяжких або особливо тяжких злочинів.

Він також підкреслює, що відповідні статті Кримінального процесуального кодексу України не оновлювалися протягом тривалого часу. Як наслідок, законодавство не відображає специфіку кримінальних справ, пов'язаних із "топкорупцією", що розглядаються Вищим антикорупційним судом.

"Тому в правозастосуванні виникає необхідність встановлення більш значних розмірів застави, ніж ті, що визначені чинним законодавством, для забезпечення адекватної процесуальної поведінки підозрюваних і обвинувачених у цих справах", - зазначає Андрій Никифоров.

При встановленні застави суддя приймає до уваги специфіку кожної справи (зображення: Getty Images)

Водночас адвокат Олександр Готін у коментарі для РБК-Україна зазначає, що українська практика застав у розмірі мільярдів гривень є непересічною і в деяких випадках суперечить позиції Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), відповідно до якої надмірна застава може бути порушенням права на свободу, якщо її сума не відповідає реальним фінансовим можливостям особи.

"Застава - це процесуальна гарантія, а не покарання. Коли суд визначає суму, яку людина фізично не може внести, застава перетворюється на безальтернативне тримання під вартою", - пояснює юрист.

Для ілюстрації він використовує західні зразки:

"У більшості з цих ситуацій суди керувалися простою логікою: чим вищий рівень публічності особи, тим нижчий ризик її втечі. Адже особа з таким ступенем впізнаваності практично не може зникнути безслідно," - зазначає адвокат.

Тому ситуація, коли в Україні регулярно з'являються застави на сотні мільйонів гривень, виглядає як український феномен, ніж як практика, що відповідає міжнародним стандартам, зауважує Готін.

В органах ВАКС зазначають, що суд враховує практику Європейського суду з прав людини, проте визначення розміру застави здійснюється індивідуально, з урахуванням фінансового становища підозрюваного, потенційних ризиків та інших важливих факторів.

У якості прикладу розглядається справа бізнесмена Вадима Альперіна, який є фігурантом розслідування корупційних діянь на Одеській митниці. Європейський Суд з прав людини проаналізував скаргу щодо надто високої застави, однак факт її повної сплати протягом трьох днів свідчить про її обґрунтованість. Крім того, суд не виявив порушень у діях національних судових органів, зокрема, стосовно рішення Апеляційної палати ВАКС про стягнення 35 мільйонів гривень із застави у зв'язку з невиконанням процесуальних обов'язків.

При встановленні розміру застави основним фактором є фінансове становище підозрюваного. Для цього вивчаються його декларації, подані до НАЗК, а також інформація з реєстрів нерухомого майна та бізнес-активів.

У ВАКС розповіли, що слідчий суддя вцілому оцінює сукупність таких обставин:

Водночас при визначенні розміру застави суд також може враховувати статки не лише підозрюваного, але й членів його сім'ї та близького оточення.

Отже, якщо підозрюваний офіційно зареєстрований з обмеженими фінансовими ресурсами, але його теща, скажімо, має велику кількість автомобілів, а дружина володіє дорогоцінною нерухомістю, суд може трактувати це як непряму ознаку майнового становища самого підозрюваного.

Ось декілька ситуацій, у яких правоохоронці враховували майно родичів підозрюваних при встановленні розміру застави:

Справу колишнього очільника Державної фіскальної служби Романа Насірова, якого підозрюють у отриманні хабаря в розмірі 722 мільйони гривень за відшкодування ПДВ агрокомпаніям бізнесмена Олега Бахматюка, вважають однією з найвідоміших ситуацій, коли суд досліджував фінансові активи родини.

Початковий розмір застави склав 523,2 млн грн (згодом зменшувався, але тривалий час залишався високим). Сторона обвинувачення наголошувала на великих активах дружини та тестя підозрюваного. Зокрема, родина володіла: квартирами в Києві та Лондоні, будинками під столицею, земельними ділянками, а також преміальними авто (Range Rover, Mercedes S-класу, Lexus) і мотоциклом Harley-Davidson.

У декларації вказувалося приблизно 73 мільйони гривень грошових активів, а доходи дружини від підприємницької діяльності у 2020 році склали 1,6 мільйона гривень. Крім того, тесть Насірова, Олександр Глімбовський, є власником будівельної корпорації, який, за інформацією слідства, сприяв легалізації "зароблених" коштів Насірова.

Заставу Насірова скоротили в десятки разів (зображення: Getty Images)

Отже, суд врахував, що підозрюваний має можливість скористатися матеріальними ресурсами своєї сім'ї, що може бути використано як для внесення застави, так і для ухилення від розслідування.

Експрезидент компанії "Укрбуд" Максим Микитась потрапив під підозру у кількох кримінальних справах. Серед них — обвинувачення у хабарництві меру Дніпра, а також справа, пов'язана з фінансовими зловживаннями при наданні житла для Національної гвардії. Спочатку Вищий антикорупційний суд обрав для Микитася запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 5,5 мільйона гривень. Однак пізніше Апеляційна палата ВАКС вирішила підвищити цю суму до 80 мільйонів гривень.

Суд розглянув не лише особисті фінансові декларації підозрюваного, але й активи його родичів, оскільки він мав значний вплив на діяльність сімейного бізнесу. Декілька компаній були зареєстровані на ім'я його дружини, так само як і ряд об'єктів нерухомості та земельних ділянок, а її фінансові активи перевищували 60 млн грн. Висока сума застави була обґрунтована необхідністю, щоб вона була відчутною для сім'ї, що забезпечить виконання процесуальних зобов'язань.

У 2024 році колишньому міністру аграрної політики та продовольства Миколі Сольському висунули підозру у заволодінні землею на Сумщині. Суд визначив суму застави у 83 рази більшу за ліміт, а саме 75,7 млн грн, аргументувавши це роллю підозрюваного як організатора та майновим станом його дружини.

За декларацією, дохід Сольського становив 22,39 млн грн, дружина підозрюваного задекларувала лише 80,4 тис. грн доходу, але на той момент також володіла 25% квартири (60,8 кв. м) у Києві і трьома земельними ділянками у Київській області, а також чотирма автомобілями.

Представник ВАКС пояснив РБК-Україна, що підхід із урахуванням майнового стану родини є виправданим, оскільки значна частина активів ймовірних корупціонерів формально належить пов'язаним особам, які часто не мають легальних джерел доходу для таких покупок.

"Застава має реально стимулювати особу дотримуватися обов'язків. Ми враховуємо майновий стан не лише підозрюваного, а й членів сім'ї та близького оточення, адже майно може бути формально зареєстроване на них. При цьому обов'язок довести цей зв'язок лежить на стороні обвинувачення", - зазначають у суді.

Крім того, зазначається, що відповідно до практики ВАКС, у 70% випадків заставу вносять треті особи - заставодавці - майже одразу, що свідчить про "помірність" суми для певної групи осіб.

Водночас адвокат Олександр Готін звертає увагу на недолік такої практики. За його словами, часто ігнорується той факт, що доходи особи за багато років не зберігаються у вигляді готівки, а витрачаються на життя чи податки.

Зазвичай застава визначається за активами, якими особа не має можливості фактично керувати. Навіть у випадках, коли людина не володіє офіційними статками, суди часто призначають значні суми, посилаючись на можливі "приховані доходи", - підкреслює він.

Адвокат акцентує увагу на тому, що цей метод може перетворити заставу на засіб тиску: коли її сума є явно непосильною, особу фактично ставлять перед вибором – залишитися в СІЗО на невизначений термін або погодитися на угоду зі слідством, аби швидше отримати волю.

"На його думку, застава з простого забезпечення явки перетворюється на прихований механізм покарання до ухвалення вироку."

У разі, якщо обвинувачений не має можливості оплатити визначену суму, він може подати апеляцію до Апеляційної палати ВАКС. За даними, наданими РБК-Україна, можна спостерігати, що суд активно займається переглядом "надмірних" рішень, ухвалених на першій інстанції.

У 2024 році суми застав були знижені на 64,29% від усіх переглянутих рішень слідчих суддів, у 2025 - на 76,92%, а в 2026 - на 50%.

Як зазначив суддя-спікер ВАКС Андрій Никифоров у коментарі для видання, рішення про зменшення можуть бути ухвалені в таких випадках:

З нещодавніх випадків: АП ВАКС знизила заставу з майже 5 млн грн до 998 тис. грн через відсутність доказів "винятковості" у підозрі працівникові СБУ.

"Під час аналізу або коригування розміру застави суд ретельно розглядає доводи захисту, беручи до уваги специфіку кожного окремого випадку. При цьому слід зазначити, що не існує єдиного шаблону дій для адвоката в подібних ситуаціях, оскільки кожна кримінальна справа має свої унікальні характеристики," - наголосили в Вищому антикорупційному суді.

У більш ніж половині випадків суди знижують розмір застави (зображення: Getty Images)

Після початку повномасштабної війни виникла ще одна особливість застосування застави. Іноді підозрювані або заставодавці добровільно погоджуються перерахувати кошти на спеціальні рахунки для підтримки Збройних сил України.

В Національному антикорупційному бюро інформували РБК-Україна, що в результаті проведених антикорупційних розслідувань на потреби оборони в 2024-2025 роках було виділено 686,7 млн грн. Однак деталі щодо того, чи ці кошти надходили виключно з застав або з інших джерел, не були розкриті.

Юристи пояснюють, що практика перерахування застав на "донат ЗСУ" стала можливою завдяки нормам Кримінального кодексу (ст. 66), які дозволяють суду враховувати певні обставини, що пом'якшують покарання.

У 2023 році Верховний Суд підтвердив в одній з постанов, що перерахування застави на рахунок ЗСУ може розглядатися як пом'якшувальна обставина навіть тоді, коли кошти переказує не сам обвинувачений, а заставодавець.

Наприклад, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у справі № 308/11162/22, що стосується дезертирства, у своєму вироку врахував добровільну передачу обвинуваченим застави в розмірі 297 720 грн на підтримку Збройних Сил України як обставину, що пом'якшує покарання. Суд призначив покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, що є мінімально можливим відповідно до санкційної статті.

Або ж Івано-Франківський міський суд у вироці по справі № 344/20183/21 (вбивство вчинене через необережність) вказав, що мати обвинувачуваного внесла заставу в розмірі 52 000 грн на рахунок ЗСУ, і це було визнано пом'якшуваною обставиною. В результаті, замість 4 років позбавлення волі, які просив прокурор, суд призначив 3 роки 8 місяців обмеження волі та зарахував в строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення, що повністю звільнило засудженого від в'язниці.

Відзначеним резонансом випадком є справа колишнього першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського, який підозрюється у зловживанні службовими повноваженнями. У 2022 році його застава в розмірі 10,6 млн грн була передана на потреби армії, після чого запобіжний захід було змінено на особисте зобов'язання.

Як повідомили у Державній судовій адміністрації (ДСА) на запит видання, всі застави зберігаються на спеціальних депозитних рахунках у Державній казначейській службі та вважаються власністю того, хто їх вніс.

Ці фінанси:

Рахунки для заставних коштів відкривають у Казначействі на ім'я територіальних управлінь ДСА або конкретних судів (наприклад, ВАКС чи апеляційних судів).

Гроші зберігаються лише в національній валюті - гривні. В Офісі генпрокурора (ОГП) у коментарі РБК-Україна пояснили, що використання інших активів, зокрема криптовалюти, як безпосередньої форми застави, чинним законодавством не передбачено.

Якщо підозрюваний дотримується всіх процесуальних вимог, заставодавець отримує свої кошти назад. У випадку ж порушення умов, суд має право ухвалити рішення про передачу застави на користь держави. Після цього ці фінансові ресурси використовуються відповідно до норм бюджетного законодавства.

Механізм повернення грошей має свої нюанси. У відповідь на запит видання Міністерство юстиції роз'яснило, що кошти повертають лише після припинення дії запобіжного заходу (виправдання або закриття справи).

Якщо кошти вніс особисто підозрюваний, суд має право забрати частину цих грошей для покриття штрафів, визначених у вироку. Однак, якщо заставодавцем виступає інша особа, то без її згоди держава не може конфіскувати ці кошти на покриття штрафів. Тому зазвичай зустрічається практика, коли підозрювані залучають "третіх" осіб для надання застави.

Ключовим моментом, на який звернули увагу представники ОГП, є джерело фінансування застави. Держава повинна гарантувати, що кошти, які використовуються для внесення застави, не походять з корупційних злочинів.

Якщо застава надається третьою стороною, необхідно провести оцінку її фінансового стану, щоб уникнути можливості легалізації доходів, отриманих незаконним шляхом.

Попри високі суми, застава не завжди є гарантією виконання підозрюваними своїх зобов'язань у межах провадження.

Найбільш резонансні ситуації втечі після внесення фінансів:

Олег Гладковський покинув країну після сплати застави (зображення: Віталій Носач, РБК-Україна)

Тенденція використання застави як своєрідного "пропуску" для виїзду за кордон для деяких осіб різко відрізняється від ситуації тих, хто не має можливості зібрати необхідну суму.

Адвокат Олександр Готін вважає, що в ситуаціях, коли розмір застави є надмірним, утримання під вартою стає аналогом прихованого ув'язнення без винесення судового рішення.

"Коли сума застави визначена на такому рівні, що її неможливо реально сплатити, особа опиняється в безвихідному становищі і вимушена залишатися під вартою протягом усього розслідування та судового процесу. Це порушує принцип презумпції невинуватості, а також право на свободу і на справедливий судовий розгляд", - зазначив він.

За словами адвоката, попри те, що закон передбачає перегляд запобіжного заходу кожні два місяці, на практиці арешт може продовжуватися багаторазово і тривати роками, особливо у складних справах. При цьому чітких граничних строків утримання в СІЗО час судового розгляду фактично немає.

Готін також звернув увагу, що Європейський суд з прав людини неодноразово фіксував порушення Україною права на свободу через надмірні строки тримання під вартою і непропорційні застави. В таких справах держава виплачує заявникам компенсацію за порушення прав і свобод.

Однак існує проблема: процес подачі скарги до Європейського суду з прав людини є довгим і ускладненим, а ухвалення рішень може займати роки. Багато людей не мають можливості завершити цей шлях.

Крім того, відповідальність за такі порушення несе держава, а не конкретні службові особи. Компенсації виплачуються з державного бюджету, тоді як судді і правоохоронці не несуть персональної відповідальності за зловживання.

На думку багатьох експертів, саме це не в останню чергу призводить до того, що практика надмірного тримання під вартою з непомірними заставами не змінюється десятиліттями.

"Саме з цієї причини юристи постійно підкреслюють: у випадках, коли держава не здатна гарантувати швидке та якісне розслідування і розгляд справи, утримання під вартою не має стати фактичною формою покарання до винесення судового рішення", - зазначає адвокат.

Олександр Готін підкреслює, що важливо на законодавчому рівні визначити чіткі обмеження щодо величини застави та обставин її використання суддями. Це допоможе уникнути перетворення запобіжних заходів і судового розсуду на неконтрольовану форму покарання.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Інститут застави продовжує бути ключовим елементом кримінального судочинства, що прагне встановити рівновагу між правом особи на свободу та вимогами справедливого суду.

З одного боку, великі застави повинні стримувати підозрюваних від втечі або впливу на слідство. З іншого - міжнародне право вимагає, щоб вони не перетворювалися на покарання ще до вироку суду.

Саме тому дебати про застави, ймовірно, не вщухнуть найближчим часом. Адже кожен новий резонансний випадок знову порушує перед суспільством одне і те ж питання: яка повинна бути справедлива вартість свободи під час розслідування.

Поки законодавство в цій області не зазнало змін, застави продовжують виконувати функцію фінансової підтримки армії, водночас відкриваючи можливості для тих, хто може дозволити собі ризиковану свободу.