Любомир Шимків, УАЛ: У нашій академії навчається приблизно 20 студентів, які повернулися з-за меж України, щоб продовжити своє навчання у нас. Це дійсно радує – їхній свідомий вибір є дуже важливим.

Українська академія лідерства (УАЛ) -- це програма особистісного та суспільного розвитку для випускників середніх шкіл. Це 10-місячний формаційний курс, який поєднує елементи інтелектуального, фізичного, емоційного розвитку на основі цінностей.

Перший центр Української академії лідерства був заснований у Києві в 2015 році. Перед початком широкомасштабної агресії УАЛ налічувала сім регіональних осередків, розташованих у Харкові, Полтаві, Львові, Миколаєві, Чернівцях, Маріуполі та Києві. Засновником і керівником Академії, яка з'явилася внаслідок Революції гідності, є Роман Тичківський.

З назви академії, якій цього року виповнюється десять років, зрозуміло, що головний акцент робиться на вихованні лідерів, які готові брати відповідальність за Україну. Дуже часто випускники шкіл остаточно не визначилися з вибором професії. В УАЛ їм допомагають знайти ту сферу, де вони можуть бути більш ефективні. До великої війни в УАЛ студенти вивчали філософію, фінансовий менеджмент та основи підприємництва, психологію стосунків і курс про здоровий спосіб життя. Зараз, за словами керівника з розвитку, партнерств та інфраструктури УАЛ Любомира Шимківа, велика увага приділяється предметам, які актуальні під час війни: на базовому рівні безпека, тактична медицина тощо. Значно побільшало волонтерства, емпатії, каже Любомир.

В умовах повномасштабного вторгнення академічне середовище зазнало значних трансформацій. Змінилися кількість навчальних закладів, механізми фінансування, а також пропорції між студентками та студентами. Проте місія залишається незмінною – впливати на глибинні соціальні зміни в українському суспільстві, формуючи нову генерацію молодих людей, готових взяти на себе відповідальність за свою країну та володіти відповідними навичками. Студенти УАЛ – це молоді лідери з активною позицією, які не бояться відповідальності, ставлять суспільні інтереси вище власних і живуть у гармонії з навколишнім середовищем.

На запитання, чи можливо в умовах повномасштабної війни, коли ворог безперервно обстрілює українців, зосереджуватися на розвитку, а не лише на виживанні, Любомир Шимків зауважив: "З філософської точки зору, якщо ти не прогресуєш, ти неминуче деградуєш".

Зараз УАЛ багато співпрацює з бізнесом. І не тільки для організації стажування. Цього року академія запускає новий інструмент підтримки академії -- стипендійну програму. "Весь бізнес, малий, середній чи великий, може заснувати стипендію і підтримувати конкретно одну молоду людину, яка не виїхала, або повернулася. У нас цього року навчається близько 20 студентів, які повернулися з-за кордону заради академії. Дуже тішить такий свідомий вибір", -- розповідає Любомир. Таким чином в УАЛ планують замістити надходження, які відпали після припинення донорської допомоги (20 -- 30%), коштами бізнесу. За словами Любомира, на наступний рік хочуть зібрати 120 стипендій.

Про це, а також про інші програми УАЛ Любомир Шимків розповів у інтерв'ю "Детектору медіа".

-- Любомире, які зміни відбулися в Українській академії лідерства з початку повномасштабного вторгнення?

За місяць до початку повномасштабного вторгнення ми вже здійснили релокацію всіх наших осередків на захід України. Спочатку наші структури з Маріуполя, Харкова та Миколаєва були переведені до Києва, а згодом – до Івано-Франківська, Тернополя і Львова. Ми прагнули уникнути паніки, тому діяли у тісній співпраці з місцевими адміністраціями та мерами, які нас підтримували. Безпека була нашим головним пріоритетом. Коли ж почалося вторгнення, стало очевидно, наскільки вірним було наше рішення. Наприклад, якщо б ми не встигли евакуювати людей з Маріуполя, це могло б призвести до серйозних наслідків. На жаль, одна з наших колег разом із родиною залишилася в Маріуполі до початку агресії, і їм довелося виїжджати через перші евакуаційні коридори, що виявилося дуже складним процесом.

-- Про яку кількість людей узагалі йдеться?

У кожному навчальному центрі знаходилося по 40 студентів, а також команда з восьми працівників. Для обслуговування одного осередку необхідно було мати один автобус.

Відповідно, коли почалося повномасштабне вторгнення, ми продовжували функціонувати у Львові, Тернополі, Франківську, де й завершили навчальний рік. А закриття навчального року у нас узагалі було в Кам'янці-Подільському. На той час ніхто не розумів, що буде далі.

Частина нашої команди, зокрема ті, хто раніше проходив службу, були мобілізовані, а також деякі стали добровольцями в Збройних Силах України. Влітку 2022 року ми провели стратегічне переформатування, намагаючись зрозуміти, в якому напрямку далі рухатиметься наша організація. Засновники ухвалили рішення, що навчальний рік 2022/2023 розпочнеться лише в одному центрі у Львові, оскільки не було ясності щодо тривалості війни. Ми повністю втратили фінансування та підтримку від приватних донорів, оскільки вони переключилися на допомогу армії, що є цілком зрозумілим у цей складний час.

Ми не могли продовжувати діяльність у тому обсязі, який був до початку війни. Окупація нашого осередку в Маріуполі російськими військами, а також постійні обстріли Харкова і Миколаєва змусили нас зосередитися на єдиному центрі. Це стало важким ударом для нашої організації, але нашою головною метою було зберегти команду, всіх важливих учасників і стейкхолдерів, які нас підтримували. Ми намагалися уникнути перерв у роботі, адже відновлення після цього виявляється дуже складним. І це виявилося вірним рішенням. Протягом року у Львові нам вдалося стабілізувати команду та визначити шляхи подальшої роботи. Ми розробили стратегію і прийняли рішення поступово відновлювати наші осередки та розширювати діяльність залежно від ситуації в країні.

Головне, щоб був запит абітурієнтів. Друге, щоб була підтримка, в тому числі від міських рад, бо частина нашого бюджету -- це підтримка міст. Звичайно, ми продовжували працювати з міжнародними донорами.

Чи стала меншою кількість ваших учнів?

Кількість навчальних осередків та студентів зменшилася. У Львові в 2022/2023 навчальному році навчалося лише 55 студентів, тоді як до початку повномасштабного вторгнення в п’яти осередках наша кількість сягала 200. На навчальний рік 2023/2024 ми прийняли рішення створити новий осередок в Ужгороді. Цей процес вимагав ретельної підготовки протягом восьми місяців. Ми працювали над залученням місцевих стейкхолдерів, щоб отримати підтримку від обласних і міських депутатів, а також обласної військової адміністрації. На той момент Закарпатську обласну військову адміністрацію очолював Віктор Микита, який активно сприяв реалізації наших планів. Депутати міста ухвалили рішення про підтримку нашої програми. Таким чином, ми змогли відкрити осередок в Ужгороді і поступово почати процес відновлення.

Згодом було прийнято рішення повернутися до Києва. Тому 24 вересня ми стартували навчальний процес у трьох локаціях. На даний момент у нас навчається 100 студентів у трьох містах, і ми поступово відновлюємо обсяги, які були до 24 лютого 2022 року.

-- Навчання проходить очно, дистанційно -- чи у вас змішана система?

-- У нас немає дистанційного навчання, тільки очне. Це власне і є основною цінністю, і водночас основним викликом. Звісно, що було страшно, але ми продовжували функціонувати. Перші місяці великої війни всі повністю перемкнулися на волонтерство. Ми адаптували програму, студенти максимально волонтерили, жили всі разом в укриттях, і це зблизило всіх ще більше. Вони завершили навчальний рік ідейно сформовані, з чітким розумінням, що хочуть робити у майбутньому. Зараз ми маємо трирічний досвід роботи під час повномасштабної війни. Наприклад, київський осередок 60% ночей цього року спав в укритті. Тому що згідно з нашими протоколами безпеки, якщо починається повітряна тривога, в будь-який час ночі вони мають спуститися в укриття. І це теж дуже впливає на програму, бо всі втомлені. Але з іншого боку це точно краще, ніж онлайн, адже під час Covid було набагато важче втримати позитивну групову динаміку, бо у менторів узагалі не було персонального контакту зі студентами, адже вся програма проходила дистанційно.

-- Чи відомо, скільки ваших випускників у ЗСУ чи ТРО?

-- Ми проводили опитування, близько 80% нашої спільноти активно залучені до волонтерства. Це для нас один із хороших показників, яким ми насправді пишаємося. 57 людей зі спільноти УАЛ служать у ЗСУ, також спільнота самостійно організувала об'єднання "Дотик", яке допомагає військовим з академії. За минулий рік зібрали на їхні потреби близько 6 млн грн.

На превеликий жаль, серед наших випускників є семеро загиблих Героїв, які віддали життя за свободу та гідність України.

Які зміни відбулися в навчальному плані? Яким чином ви підтримуєте студентів у формуванні цінностей та усвідомленому виборі професійного шляху? Раніше ви пропонували курси з філософії, фінансового менеджменту, основ підприємництва, психології стосунків, а також програму, що висвітлювала здоровий спосіб життя...

Перш за все, ми зосереджуємося на темах, що мають значення в умовах війни. Це, зокрема, питання безпеки, тактична медицина, а також зустрічі з ветеранами і діючими військовими. Ці елементи були інтегровані в навчальні програми, коли студенти проводять три-чотири дні на виїзних тренуваннях у лісі.

Стосовно курсів, то багато викладачів продовжує викладати, але дехто завершив співпрацю з нами. З точки зору усвідомлення свого шляху в професії, то ми зараз системно вибудували роботу з бізнесом і стажування. І плануємо далі це розвивати, тому що бачимо, наскільки це добре працює. У кожному місті, де зараз функціонує академія, ми стали партнерами з бізнес-спільнотою, яка нам близька по цінностях. І фактично в нас так побудована програма, що вже на рік уперед розплановані візити підприємців до студентів і нас на підприємства. Це цінно, бо студенти бачать реальний ринок, як працює реальний запит на професії, спілкуються з власниками, керівниками. І у них у голові складається справжня картинка, а не з бульбашок із соціальних медіа. Для партнерів це теж цінно, бо вони бачать реальне покоління, в якого зовсім інші очікування й вимоги до роботи.

-- А є у вас стажування в медіа? Чи є бажання у ваших випускників там стажуватися?

Щороку ми докладаємо зусиль, щоб наші студенти отримували стажування в різних галузях. Я згадав про бізнес, але наші студенти також проходять стажування у благодійних організаціях, таких як "Повернись живим", а також у громадських установах і міських адміністраціях. Раніше ми практикували стажування в державних структурах, але цього року вирішили утриматися від цього формату. Один тиждень стажування в уряді є недостатнім для того, щоб зрозуміти всі нюанси процесів. Тому ми вирішили запровадити більш тривалі літні стажування. Я вважаю, що завдяки безпосередньому контакту з роботодавцем та отриманню чесних відгуків, молоді люди можуть краще зорієнтуватися у своєму майбутньому житті.

Ваша програма навчання для молодих лідерів охоплює розвиток навичок самосвідомості, аналізу соціальних проблем, командної взаємодії та вдалої комунікації. Чи приходять до вас молоді особистості, які прагнуть оволодіти цими навичками? Чи можливо навчити високоінтелектуального інтроверта ефективно спілкуватися? Чи не буває так, що такі люди не звертаються до вас?

Одна з найважливіших цінностей нашої академії полягає в тому, що ми об'єднуємо представників усіх соціальних груп, культур і регіонів в одному кампусі. Студенти мають можливість спілкуватися і взаємодіяти з людьми з абсолютно різними поглядами, проте їх об'єднують спільні цінності. Кожен наш студент прагне зробити більше для своєї країни, адже молодь, яка приходить до нас, мислить у цих категоріях. Якщо говорити відверто, у нас навчаються амбітні особи. Це є надзвичайно важливим, адже наявність амбіцій, бажання та цінностей дозволяє нам допомогти їм розвинути свої лідерські якості та визначити особистий шлях розвитку.

Чи кожен, хто звертається до вас, перетворюється на лідера?

Цього року УАЛ відзначить своє десять річчя. Вважаю, що ми досягли такого етапу, коли варто провести детальне дослідження наших випускників. Це дозволить нам з'ясувати, хто з них є лідерами, який вплив вони мають, а також які зміни слід внести в програму для її подальшого вдосконалення.

Бо формаційна програма точно постійно має змінюватися, ми не обмежені різними бюрократичними процедурами. Знаєте, УАЛ -- це як майданчик, на якому можна тестувати абсолютно все, а далі, якщо це ефективно, то кращі практики можна імплементувати у формальну освіту. Нам є чим поділитися з суспільством на основі нашого досвіду.

Як ви вважаєте, після кількох років пандемії COVID-19 та більше трьох років великої війни, чи стали інакшими ті, хто приходить до вас на навчання? Я не раз чула думки про те, що через об'єктивні чинники якість освіти знижується, а підлітки зазнали змін.

Підлітки зазнали суттєвих змін, і це безсумнівно пов'язано з впливом пандемії Covid та війни, які досі залишають свій відбиток. Кількість підлітків зменшилася, багато з них виїжджають за межі країни, а серед хлопців спостерігається ще більше зниження чисельності. Це викликає у нас занепокоєння, адже для забезпечення здорової групової динаміки важливо мати баланс. Раніше співвідношення дівчат і хлопців у нашій спільноті було 60 на 40, а зараз стало 80 на 20 — це справжнє випробування для нас. Крім того, існує безліч викликів, пов'язаних із психоемоційним станом підлітків. Наблюдається зростання тривожності та стресу. Але, на мою думку, в той же час, підвищилася і емпатія. Вона досягла неймовірного рівня у бажанні допомагати іншим. Війна, волонтерство та солідарність українців суттєво вплинули на цю тенденцію. Ми чітко це спостерігаємо у підлітках, які приходять до нас на навчання. У майбутньому з такими людьми буде значно легше будувати країну, оскільки вони більше дбають про спільне благо, аніж про власні інтереси.

-- Тепер поговорімо про плани. Чи можливо в часи повномасштабної війни, коли ворог тероризує українців постійними обстрілами, думати про розвиток? Чи лише про виживання?

З філософської перспективи, якщо ви не просуваєтеся вперед, ви ризикуєте опинитися в стагнації. Саме тому важливо робити поступальні рухи, навіть якщо це вимагає зусиль. Протягом дев'яти років ми створили надійну основу, отримали цінний досвід і тепер знаємо, в якому напрямку розвивати академію далі.

Наприклад, ми визначили для себе мету створення власної інфраструктури, замість покладатися на оренду, яка була нашим основним рішенням раніше. З 2023 року ми активно працюємо над завершенням реконструкції нашого кампусу у Львові, розпочатої ще в 2021 році, відразу по завершенню пандемії Covid. Цього року ми плануємо завершити цей великий та амбітний проект. Це приміщення було надано нам містом безкоштовно в оренду, і ми вважаємо його справжнім кампусом мрії. Для його реконструкції ми запросили найкращих архітекторів і дизайнерів, а також весь наш колектив академії активно долучився до реалізації цього проекту.

Сьогодні ми маємо чітке уявлення про те, як правильно розвивати інфраструктуру в інших містах і як ефективно її адмініструвати. У цьому процесі беруть участь численні стейкхолдери, і ми усвідомлюємо, наскільки це важливо, адже це приносить надію не лише нам, а й усім українцям. Коли ми демонструємо партнерам, що навіть під час війни можливо відкривати сучасні інфраструктурні об'єкти для молоді, це свідчить про те, що в Україні є перспектива. Тут можна отримати якісну освіту, не виїжджаючи за кордон. Більш того, ми поступово розширюємося та відновлюємося, що також є важливим уроком, який ми засвоїли. Це потрібно робити з підтримкою, залучаючи широкий спектр партнерів, не обмежуючись лише міжнародними донорами, щоб не бути залежними від одного джерела. Тільки тоді, коли у нас є різноманітна підтримка, ми можемо відкривати нові центри. Головним критерієм має залишатися попит. Важливо усвідомлювати, що українським дітям необхідна академія.

-- Ви планували створити десять Центрів розвитку лідерства у стратегічних містах України. Але у вас наразі три. Ви не відмовилися від своїх планів?

На даний момент у нас є три програми, а десять – це наша амбіція на майбутнє. Можливо, не знадобиться й досягати цієї кількості, час покаже. Тим часом ми розпочинаємо створення нових освітніх проектів, адже академія виникла завдяки одній важливій ініціативі. Це десятимісячна програма для випускників шкіл, яка є нашим основним продуктом.

Протягом останніх десяти років ми активно досліджували нові підходи, накопичили значний досвід і реалізували ряд нових освітніх ініціатив. У 2024 році ми запустили чудову програму для освітніх керівників у партнерстві з британським університетом Warwick. Ця тримодульна програма проходила у Великобританії і зібрала провідних фахівців з міністерств освіти та науки, цифрової трансформації, а також керівників освітніх установ, департаментів освіти та впливових НУО. Для нас ця ініціатива стала яскравим прикладом того, як під час війни можна знайти можливості для розвитку і створити новий освітній продукт.

Також у 2025 році ми створили формаційну програму для лідерів громад "Про лани, мости та зорі". На ній у нас навчалися підприємці, освітяни та керівники місцевого самоврядування. Ми плануємо її розвивати далі, щоб це стало майданчиком об'єднання, консолідації, побудови мостів між лідерами громад. Кожен модуль програми проходив у іншому місці. І це магія, люди після навчання розпочинали спільні проєкти, бізнеси, колаборації -- і це дуже-дуже тішить. Водночас ми їх знайомимо з нашими студентами, для нас важливо, щоб вони приходили в осередки, ділилися своїм досвідом, ставали лекторами, фінансово підтримували та засновували стипендії імені своїх родин, компаній тощо.

-- Окрім основної місії -- глибинна трансформація українського суспільства шляхом формування генерації молодих людей, які мають на те необхідні здібності, ви ще й ділитеся своїм досвідом із громадами. Приміром, у вас на сайті зазначено, що УАЛ щороку втілює понад 100 суспільних проєктів: із розвитку лідерства, проєктного менеджменту, медіаграмотності, здорового способу життя, традицій тощо. Розкажіть, як ви покращуєте медіаграмотність.

-- Коли осередок заходить у регіон, то працює з громадою. Наприклад, в Ужгороді він працює з усім Закарпаттям. У нас для громади є розроблені короткострокові лідерські програми. Це відбувається наступним чином. Наприклад, наші студенти їдуть в одну з громад і працюють зі школярами кількох шкіл, навчають їх лідерства, командотворення, проводять із ними читання книг, рефлексують тощо. Аналогічно Львів працює з Львівською областю, Київ -- із Київською. До відходу USAID ми мали в планах дуже масштабний проєкт по роботі з 25 громадами в різних куточках України. На жаль, він не відбувся. Але ми продовжуємо робити це своїми силами, просто в меншій кількості громад.

У рамках програм з медіаграмотності ми пропонуємо спеціалізовані курси, які роблять акцент на перевірці фактів та критичному осмисленні інформації. Основна мета полягає в тому, щоб надати учасникам фундаментальні знання, а далі молоді відкривається можливість самостійного дослідження теми, якщо вони цього прагнуть. Щодо ініціатив у сфері медіаграмотності, студенти активно реалізують проекти в місцевих школах, залучаючи до співпраці експертів з медіа для проведення лекцій на різні актуальні теми.

Хто в даний момент підтримує фінансово Українську академію лідерства? Чи відчули ви наслідки зупинки американської гуманітарної допомоги? Чи є у вас платне навчання?

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, весь приватний сектор, який надавав нам підтримку, зосередився на військових потребах. У нас склався певний консенсус: ми не зверталися до бізнесу за допомогою, адже знали, що вони роблять внески на підтримку армії. Водночас бізнес усвідомлював, що ми отримуємо підтримку від міжнародних донорів, і сподівалися, що виживемо. Проте, коли USAID зупинило свою діяльність в Україні, цей консенсус перестав бути актуальним. Наразі ми активно переосмислюємо наше співробітництво з бізнесом. По-перше, ми прагнемо надати їм нові можливості через нашу академію. По-друге, ми оголошуємо про запуск основного механізму підтримки академії — стипендіальної програми. Таким чином, будь-який бізнес, незалежно від розміру, може заснувати стипендію і підтримати конкретну молоду людину, яка залишилася в Україні або повернулася. Цього року у нас навчається близько 20 студентів, які повернулися з-за кордону заради навчання в академії. Це вселяє надію і радує свідомий вибір цих молодих людей.

Фінансова структура академії на даний момент має таку форму: фонд UMAEF (Ukraine Moldova American Enterprise Fund) забезпечує приблизно 40% необхідних коштів, що сприяють виконанню основних завдань. Інші 60% складаються з державних і місцевих бюджетів, благодійних внесків від студентів, а також фінансової підтримки приватних партнерів і інших донорів. У цьому році внесок студента становить 55 000 грн на рік, що охоплює часткову оплату за проживання, харчування та медичне страхування. Проте, якщо студент не має можливості здійснити цей внесок, ми завжди готові запропонувати допомогу у вигляді додаткових стипендій, щоб фінансові труднощі не стали перешкодою для вступу обдарованої молоді. Наразі у нас існує досить стійка модель, в якій, коли один учасник вибуває, інші завжди готові підтримати.

-- Уточню, а з державного бюджету ви в який спосіб отримуєте кошти?

Ми отримуємо ці ресурси завдяки програмі розвитку лідерства, ініційованій секретаріатом Кабінету Міністрів України. Використовуючи ці фінанси, ми реалізуємо соціальні проєкти в Україні та організовуємо експедиції до країн Європейського Союзу, де відстоюємо наші національні інтереси. Це один з наших ключових щорічних проєктів. Експедиції не проводилися лише під час пандемії Covid та в перший рік повномасштабного вторгнення.

Ви розробили перший в Україні телеграм-бот, призначений для благодійних ініціатив. Яке зараз ставлення в академічному середовищі до платформи телеграм?

Цей бот більше не активний. Загалом Академія має негативне ставлення до Telegram. Ми припинили всі офіційні комунікації через цю платформу.

Чи існують в Україні інші навчальні заклади, подібні до вашого? А що з іншими країнами? Я чув, що такі є в Ізраїлі.

На сьогоднішній день подібних ініціатив в Україні не існує. Хоча є надія, що вони можуть з'явитися в майбутньому, особливо з огляду на те, що країна переживає тривалі військові конфлікти. Нам необхідно уважно і комплексно працювати з молоддю. Академія є одним із найефективніших інструментів у цьому напрямку, адже протягом року навчання вона здатна допомогти людині сформуватися і стати цілісною особистістю.

Мені дуже хотілося б, щоб у майбутньому, коли держава матиме можливість і бажання, ми змогли розширити наш досвід, розвинути академію та інші подібні програми, щоб залучити велику кількість молоді. У нас вже є необхідні ресурси та досвід, налагоджена методологія, команда, викладачі та інструктори. Крім того, ми маємо понад 1350 випускників, які можуть стати відмінними менторами й наставниками.

Які у вас стосунки з Міністерством освіти? А як щодо інших вищих навчальних закладів?

Ми маємо дружні стосунки та співпрацюємо в рамках проектів. Наприклад, у нашій програмі з лідерства в університеті Warwick проходила навчання команда з міністерства освіти. Міністр надає нам свою підтримку, а його син, до речі, минулого року завершив навчання в академії, де здобував знання в Ужгородському осередку.

Ми усвідомлюємо, що Міністерство освіти стикається з фінансовими труднощами, тому наразі не плануємо звертатися за підтримкою. Однак у майбутньому, коли економічна ситуація покращиться і з’явиться можливість для фінансування академії, вважаю, що великі проєкти варто реалізовувати у співпраці з міністерством. Лише спільно з державою можна досягнути впливу на всеукраїнському рівні.

-- Чи думали в академії про те, як зараз об'єднувати молодь із прифронтових територій і ту, що виїхала? А після закінчення війни -- і з деокупованих територій?

-- Ми не втрачаємо зв'язок із молоддю з прифронтових територій, плюс у нас є клуб випускників. Ми підтримуємо комунікацію і з тими випускниками, які виїхали за кордон, збираємо кілька разів на рік за кордоном, щоб не втратити контакт. Це важливо, бо у кожного своє життя. Найменше, що ми можемо зробити, -- не втратити комунікацію й оцю залученість до країни, щоб людина по можливості допомагала. От це дуже важливо.

Щодо територій, які перебувають під окупацією, вважаю, що це вкрай складне завдання. Його слід вирішувати, об'єднавши зусилля всіх, хто працює з молодим поколінням та прагне розробити ефективну стратегію, адже це надзвичайно важлива проблема.

Чи проводили ви дослідження серед своїх студентів щодо джерел, з яких вони отримують новини? Які медіа вони читають, переглядають чи слухають?

-- Більшість насправді з телеграму черпає. І це правда. Якщо говорити про медіа, за їхніми словами, вони зараз дивляться дуже багато ютуб-блогерів. Пам'ятаю, до повномасштабного вторгнення в нас один із топів був Майкл Щур. Зараз не скажу, ми не робили опитування суто по медіа.

Ви зазначали, що ведете переговори з підприємствами стосовно стипендійних програм. Скільки студентів отримують фінансування від бізнесу?

Ми щойно розпочали реалізацію цієї програми. 28 червня відбудеться перша подія, присвячена старту нашої благодійної стипендійної ініціативи. Наша мета полягає в тому, щоб компенсувати втрати фінансування, які виникли через призупинення донорської підтримки (20–30%), залучивши кошти з бізнесу. Ми прагнемо зібрати 120 стипендій на наступний рік. Наразі активно працюємо над залученням українських компаній та підприємців до цієї справи. Хоча це амбіційна мета, вона абсолютно досяжна. Ми лише починаємо рухатися в цьому напрямку, але віримо, що це правильний шлях.

Бізнес повинен активно підтримувати освіту, ініціативи молоді та неприбуткові організації, які справді здатні змінювати суспільство. Це стає особливо важливим у нинішніх умовах, коли міжнародна підтримка зменшується. Звісно, деякі організації можуть не витримати випробування часом, можливо, через недостатню цінність, яку вони створюють для суспільства. Проте існує безліч чудових ініціатив, які реально потребують бізнес-підтримки. Можливо, вони просто не змогли донести свої месиджі чи налагодити знайомства з потенційними партнерами. Тому важливо налагоджувати зв’язки між усіма учасниками. Наша академія готова активно працювати в цьому напрямку, усвідомлюючи, що без самодопомоги жодні міжнародні донори не зможуть нам допомогти.