Дитина заслуговує на сім'ю: як у Миколаєві просувають усиновлення та альтернативні форми виховання.

Відкрита війна в Україні значно ускладнила ситуацію з захистом дітей, які залишилися без батьківської опіки. Багато сімей позбулися своїх домівок, а інші опинилися в складних життєвих умовах, внаслідок чого зростає кількість дітей, які потребують допомоги з боку держави.

Наразі у Миколаївській області понад 500 дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування. Водночас найкращими для розвитку дитини вважають сімейні форми виховання -- усиновлення, прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу та патронат.

У цій статті "МикВісті" розглядається, як функціонує система сімейного виховання у Миколаєві, скільки дітей знаходяться під опікою служби у справах дітей, що таке патронат, а також чому питання захисту прав дітей стало особливо актуальним на фоні війни.

Подружжя з Херсонщини Віра та Олександр Кожушки тривалий час проживали за кордоном, однак напередодні повномасштабного вторгнення повернулися до рідного Берислава. Власних дітей вони не мали, тому вирішили створити прийомну родину і взяли на виховання трьох дівчат.

Через повномасштабну війну сімʼя дев'ять місяців перебувала в окупації. Після звільнення Херсону наприкінці 2022 року вони виїхали до одного з сіл на Херсонщині, однак згодом зрозуміли, що там недостатньо можливостей для розвитку дітей, і переїхали до Миколаєва.

У Миколаєві служба у справах дітей запропонувала родині організувати дитячий будинок сімейного типу та розширити кількість вихованців. В результаті Віра та Олександр вирішили взяти під опіку ще шестеро дітей, віком від одного до дванадцяти років. Спочатку сім'я тимчасово проживала в гуртожитку, а згодом для них було придбано власний будинок.

Жінка поділилася, що їй вдалося швидко знайти спільну мову з дітьми. Вони познайомилися під час їхнього лікування в лікарні, де вона часто їх відвідувала, і з часом між ними склалися довірливі стосунки.

-- Ми поїхали познайомитися з дітьми, і вони нам дуже сподобалися. З першого дня було відчуття, ніби ми знайомі вже давно. Ми відвідували їх у лікарні, поки оформлювалися документи, і поступово прив'язалися одне до одного. Тоді й остаточно вирішили забрати дітей у родину. Тепер вони навчаються і живуть разом з нами, -- поділилася Віра Кожушко.

Нині подружжя виховує дев'ятьох дітей різного віку. За словами Віри Кожушко, труднощі у вихованні є завжди, адже кожна дитина потребує індивідуального підходу. Водночас у родині намагаються організувати побут так, щоб кожен відчував підтримку та увагу. Старші діти допомагають молодшим із навчанням, разом проводять час, займаються творчістю та підтримують одне одного.

У своєму новому помешканні сім'я оселилася вже більше шести місяців. Це житло було придбано завдяки державній підтримці та資金ам місцевого бюджету Миколаєва. Подружжя також отримує фінансову допомогу як батьки-вихователі, а також соціальні виплати для забезпечення своїх дітей.

Юлія Кравченко, начальниця служби у справах дітей Миколаївської міської ради, розкрила деталі процесу придбання житла для дитячих будинків сімейного типу, яке фінансується за рахунок державної субвенції. Вона зазначила, що коли в громаді з'являється родина, готова заснувати дитячий будинок сімейного типу, міська рада ініціює заявку на отримання фінансування з державного бюджету. Після отримання субвенції розпочинається відбір житла, яке відповідає критеріям для проживання великої родини.

-- Дитячий будинок сімейного типу -- це родина, що приймає на себе відповідальність за виховання дітей, які залишилися без батьків або не мають належного піклування. У разі, якщо сім'я готова прийняти від восьми до десяти дітей, ми забезпечуємо її житлом. Вибираємо будинки, які знаходяться в хорошому стані, не потребують ремонту і підходять для комфортного проживання великої родини, -- зауважила Юлія Кравченко.

Після того, як родина оселиться, служба у справах дітей разом із соціальними службами займається підбором дітей, які можуть бути прийняті до цієї сім'ї. Паралельно проводиться забезпечення будинку необхідними меблями та побутовою технікою.

Юлія Кравченко зазначає, що перед створенням дитячого будинку сімейного типу кандидати проходять перевірку. Вони подають довідки про стан здоров'я та відсутність судимостей, а також проходять обов'язкове навчання. Досвід виховання дітей бажаний, але є обов'язковий.

-- Ми консультуємо родини на всіх етапах і надаємо підтримку разом із центром соціальних служб. Наразі потреба в таких сім'ях залишається актуальною, оскільки через війну зросла кількість дітей, які потребують державної підтримки, -- каже вона.

У 2025 році в Миколаєві було придбано дві оселі для великих прийомних сімей, які були евакуйовані з Херсонщини.

Юлія Кравченко також підкреслила, що якщо батьки не бажають змінювати свій спосіб життя і не створюють належних умов для своїх дітей, то держава має право вжити заходів щодо вилучення дитини, щоб забезпечити її безпеку та захистити її інтереси.

Станом на лютий 2026 року на обліку служби у справах дітей Миколаївської міської ради перебувають 837 дітей.

Серед них 574 особи — це діти-сироти та діти, які позбавлені батьківської опіки, що знаходяться на первинному обліку. Крім того, 263 дитини опинилися в складних життєвих умовах. У дитячих будинках в даний момент проживають 14 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема, тих, хто має хвороби, що вимагають постійного медичного контролю.

Зараз у Миколаєві є 6 прийомних сімей та 14 дитячих будинків сімейного типу. У службі зазначають, що це один із найвищих показників в Україні. Родини, які наважуються взяти на виховання дітей, отримують всебічну підтримку -- як від держави та міської влади, так і від благодійних організацій.

Загалом минулого року до сімейних форм виховання влаштовано 101 дитину зі статусом сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. З них п'ятьох дітей усиновили громадяни України, 74 дитини передано під опіку, ще 20 -- влаштовано до прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.

У 2025 році 12 дітей були повернуті до своїх біологічних батьків. З цієї кількості 11 дітей перебували в установах соціально-психологічної реабілітації, а одна дитина знаходилася в Рівненському обласному спеціалізованому будинку дитини, який має центр реабілітації.

На початок лютого 2026 року в органах опіки та піклування перебуває 21 сім'я, яка має намір усиновити дитину.

Патронатне виховання — це спеціальна форма тимчасової підтримки для дітей, які через важкі життєві обставини не можуть проживати з батьками. У таких випадках дитину не відправляють до інтернату чи спеціалізованих установ, а розміщують у родині патронатного вихователя. Це особа, яка на професійній основі приймає дитину до свого дому, надаючи їй безпечне середовище, належний догляд і емоційну підтримку. Поки дитина перебуває в цій родині, соціальні служби займаються її біологічними батьками, щоб допомогти їм вирішити проблеми та повернути дитину в рідний дім.

Основною перевагою патронату є те, що дитина залишається у звичному сімейному оточенні, в межах своєї громади, має можливість навчатися в звичайній школі або відвідувати дитячий садок, а також зберігати контакти з рідними.

У Миколаєві ця ініціатива вже приносить плоди – чотирьом дітям вдалося відновити зв'язок з батьками або родичами.

Патронат є оплачуваною роботою. Вихователь отримує три мінімальні зарплати, що складає 25 941 гривню, а його асистент – одну мінімальну зарплату в розмірі 8 647 гривень.

Крім того, держава надає соціальні виплати на кожну дитину: від 7 тисяч гривень для малюків до 6 років, до 8,7 тисячі гривень для дітей у віці від 6 до 18 років, а для дітей з інвалідністю – до 12 тисяч гривень. Займатися підприємницькою діяльністю можна як фізична особа або як фізична особа-підприємець, відповідно до обраних видів діяльності.

Стати патронатним вихователем може особа, яка досягла повноліття і готова професійно займатися цією справою. Важливо, щоб у неї були відповідні житлові умови, зокрема окрема кімната для дитини та доступ до санвузла. Також необхідно мати повнолітнього помічника, який пройде спеціальне навчання. Патронат надає можливість підтримати дитину в складний період її життя і зберегти їй шанс на повернення в рідну сім'ю.

Дитина повинна виховуватися в родинному середовищі — саме так це прописано в міжнародних нормах, які підтримують Організація Об'єднаних Націй і ЮНІСЕФ.

Представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Миколаївській області Спартак Гукасян наголосив, що інтернати слід розглядати лише як крайній і тимчасовий захід. Тому для Миколаївщини пріоритетом є розвиток сімейних форм виховання, що є стратегічно важливим напрямком.

Він зазначив, що система опіки над дітьми повинна поступово переходити до сімейних моделей виховання. Саме сім'я створює для дитини емоційний комфорт, формує відчуття прив'язаності, знижує ймовірність психологічних травм та сприяє підготовці до самостійного дорослого життя. Проте прийомні батьки часто зустрічаються з численними викликами.

За його словами, прийомні батьки фактично виконують одразу кілька ролей -- кризових психологів, соціальних працівників і наставників для дітей.

Згідно з нашими аналізами та дослідженнями цієї проблематики, ключовими викликами є психологічні травми у дітей, труднощі в адаптації, бюрократичні бар’єри, брак спеціалізованої підтримки та необхідність тривалого супроводу для родин, -- підкреслив Спартак Гукасян.

Окрім того, Віра Кожушко, мати дитячого будинку сімейного типу, зазначає, що в інтернатах діти часто виростають з певними медичними діагнозами, які їм ставлять ще в юному віці, і не завжди є можливість їх вилікувати. Тож у сім'ї прагнуть зосередитися на кожній дитині, щоб підтримати її розвиток і допомогти подолати труднощі.

-- На мою думку, сімейні форми виховання набагато кращі, ніж інтернати. У таких закладах діти часто зростають із певними діагнозами, які їм ставлять, і це може впливати на їхнє подальше життя. А в сім'ї ми намагаємося допомогти їм розкритися і дати можливість мати майбутнє. Це тяжка праця і до цього потрібно готуватися. Якщо є бажання і людина відчуває, що впорається, то боятися не треба. З будь-якою дитиною потрібно працювати, -- розповіла Віра Кожушко.

Жінка зазначила, що для покращення розвитку дітей, яких вона опікується, були залучені репетитори. Діти навчалися в інклюзивних класах, де з ними працювали спеціалізовані педагоги та фахівці з інклюзивного центру. Після деякого часу комісія провела повторне обстеження дітей, і приблизно через два роки вдалося скасувати частину раніше встановлених діагнозів.

Під час воєнного стану на Миколаївщині зросла кількість випадків порушення прав дітей, особливо тих, які залишилися без батьківського піклування.

Найчастіше порушують права на безпеку і життя, сімейне виховання, належні умови проживання, освіту, а також доступ до медичної та психологічної допомоги.

Діти-сироти та ті, хто не мають батьківської опіки, залишаються особливо вразливими. У ході наших моніторингових досліджень ми спостерігаємо, що війна збільшила ймовірність повторного потрапляння дітей до інтернатів, їхнє переміщення без адекватного супроводу, а також умови, в яких вони опиняються, часто є неприйнятними, -- підкреслив Спартак Гукасян, представник Омбудсмана.

Він нагадав, як у лютому 2025 року під час перевірки філії "Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям" у Миколаєві виявили проблеми з умовами, у яких перебували діти. Зокрема, були недоліки в організації простору та догляді за дітьми, а також у забезпеченні умов, які відповідають їхнім потребам. Після цього дітей перевели до спеціалізованих закладів у Рівному та Тернополі, де для них створили більш безпечні та комфортні умови.

Схожа ситуація сталася й з вихованцями Миколаївського центру соціально-психологічної реабілітації дітей. У зв'язку з небезпекою їх тимчасово розмістили в Антонівському мистецькому ліцеї. Проте зимові умови там виявилися недостатньо комфортними для тривалого перебування дітей, які потребують реабілітації. В результаті, їх згодом перевезли до Закарпатської області, де вони зараз проживають у більш безпечних і стабільних умовах.

Керівниця відділу у справах дітей Миколаївської міської ради Юлія Кравченко поділилася баченням на наступний рік щодо забезпечення захисту дітей та підтримки сімейних форм виховання.

-- "Наша головна мета – забезпечити, щоб діти не опинялися в притулках, а мали можливість залишатися в сім'ї, поки їхні батьки справляються з важкими життєвими ситуаціями. Безпека дітей є для нас найважливішою", -- підкреслила Юлія Кравченко.

Вона підкреслила, що придбання хоча б одного будинку для нового дитячого будинку сімейного типу у 2026 році стане значущим кроком у розвитку.

"Хоча наразі ми не в змозі організувати масову купівлю житла, придбати навіть один будинок буде чудовим кроком. У нас вже є потенційні покупці з міста Херсон, які з нетерпінням чекають можливості переїхати і прийняти дітей," – зазначила вона.

У 2026 році буде продовжено програму оздоровлення дітей, для якої заплановано виділити 16 мільйонів гривень з місцевого бюджету. Хоча остаточне фінансування ще не затверджене, Юлія Кравченко висловила сподівання, що кошти надійдуть принаймні на рівні минулорічних витрат.

-- Схема оздоровлення дуже зручна: дітей забирають із Миколаєва і відвозять у Закарпаття. Це дає їм можливість відпочити та набратися сил, -- пояснює начальниця служби.

Підсумовуючи, Юлія Кравченко наголосила, що головна ціль роботи на 2026 рік -- щоб дитина жила в родині, за винятком випадків, коли перебування у сім'ї небезпечне.