Таких «люстраторів» і «радівців» треба усією громадою вимітати з нашої хати!

Коли, ким та, в який спосіб створена «Народна рада Закарпаття»? Хто і за якими критеріями обирав її членів? Як подають ЗМІ, це відбулося шляхом складання і подачі списків “люстраторів” і “новорадівців” сумнозвісним мукачівським кланом з наступним “обранням” на мітингу чисельністю 120-150 осіб в Ужгороді. Про яку “легітимність” таких виборів можна говорити? Хто перевіряв призначених “люстраторів” на предмет їхньої чесності, порядності, професійної відповідності тощо?

...Нещодавно ЗМІ Закарпаття повідомляли про те, що представники так званої  «народної ради» І. Габор, В. Піпаш, В. Ільницький зустрічалися з головою облдержадміністрації В. Лунченком і передали йому список посадовців, які підлягають звільненню, з умовою, якщо він цього не зробить — з ним буде інша розмова!
Перш за все, виникає питання: коли, ким та, в який спосіб створена ця «рада»? Хто і за якими критеріями обирав її членів? Як подають ЗМІ, це відбулося шляхом складання і подачі списків “люстраторів” і “новорадівців” сумнозвісним мукачівським кланом з наступним “обранням” на мітингу чисельністю 120-150 осіб. Про яку “легітимність” таких виборів можна говорити? Хто перевіряв призначених “люстраторів” на предмет їхньої чесності, порядності, професійної відповідності тощо? Тому, перш, ніж люструвати інших, слід починати з себе — кожному з членів т. зв. люстраційного комітету» і так званої «народної ради».
Візьмімо для прикладу одного з названих “люстраторів” — І. Габора, який, нібито, “обраний” ще й головою якоїсь ради. Треба мати багато терпіння і часу, щоб лише перерахувати всі місця роботи цього “люстратора” і “головрадівця”. Рідко, коли він затримувався на основному місці роботи хоча 6 1-2 роки — і це багато про що говорить. Та найцікавіше те, що за останні 9 років він двічі звільнявся з роботи за грубе порушення трудового законодавства по одній і тій же статті Кодексу Законів України про працю — ст. 40 п. 4 — за прогули без поважних причин! Вперше це сталося 12 січня 2005 р., коли доцента кафедри соціальної роботи Хустської філії ВНЗ “Україна” Габора Івана Івановича звільнили з роботи за прогули без поважних причин, вдруге — 5 вересня 2010 р., коли в.о. заступника директора з науково-організаційної роботи Національного музею народної архітектури і побуту України І. І.Габор був звільнений з роботи так само — за прогули без поважних причин.
Рідкісний випадок, щоб людину з вищою освітою (не алкоголіка і не наркомана) двічі звільняли з роботи по одній і тій же статті — за прогули без поважних причин і, особливо, — що цієї честі удостоївся викладач вищого навчального закладу — педагог і наставник молоді!
Але повернімося до рідного Тячівського району “люстратора”.
Після звільнення з посади викладача Дубівського машинобудівного технікуму, у березні 1991 р. вірний ленінець Габор Іван Іванович призначається зав. оргінструкторським відділом Тячівського райвиконкому. Це у час, коли національно-патріотичні організації та свідомі українці боролися за незалежність України, а окремі, найсвідоміші, виходили з лав злочинної КПРС! Але й тут палкий пропагандист марксистсько-ленінського вчення протримався недовго — вже через 11 місяців його звільняють і призначають на іншу посаду — зав. Дубівським відділом соцзабезпечення Тячівського райвиконкому. Що натворив на цій, як і на попередній посаді, новітній “люстратор”, могли б розказати ті, хто з ним працював і спілкувався, для громадськості це було б дуже цікаво! Бо з останньої посади через два роки його звільнили “за власним бажанням у зв’язку з переходом на іншу роботу”. Яка це була “інша робота”, свідчить запис у трудовій книжці: у день звільнення (1 серпня 1994 р.) він прийнятий на роботу водієм ТОВ “Олена” (фірма “Олена” створена І. Габором у рідному селі Дубове, названа іменем його дружини Олени). Ось так із зав. відділом соцзабезпечення району Іван Іванович пішов “добровільно” працювати водієм власної фірми!
Вже через деякий час він [само]призначається директором своєї фірми, де “пропрацював” рекордно довгий час — 8 років. Люди, які мали стосунки з цією фірмою, можуть розповісти як про махінації та махінаторів, так і про кримінальні справи, і про обмани партнерів та різні афери. Так званому люстраційному комітету було б цікаво пролюструвати діяльність І. Габора у цій фірмі з часу її створення до наших днів.
Ще належить з’ясувати, де, коли, при яких обставинах і за які заслуги комерційного директора фірми “Олена” І. І. Габора знайшов тодішній голова Закарпатської ОДА В. І. Балога і призначив на посаду начальника управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації! Цей акт власник торговельної імперії “Барва” і губернатор області водночас вчинив через два місяці після звільнення І. Габора з попередньої роботи за статтею 40, п. 4 Кодексу 3аконів про Працю України — за прогули без поважних причин! Ось такий підбір кадрів і така мораль!  Але й на цій посаді великий “захисник” людей праці довго не затримався: вже через рік і два місяці, у квітні 2006 р., його звільнили. У згаданому управлінні досі працюють люди, які з жахом згадують 14 місяців правління І. Габора та спадщину, яку він залишив наступникам.
Чотиримісячні пошуки нової роботи привели майбутнього “люстратора” в Ужгород, де тодішній ректор М. Вегеш влаштував його на 0,5 ставки доцента кафедри соціальної роботи. Як працював напівставковий доцент в університеті і яких успіхів домігся — знають члени відповідної кафедри та його кумове з тодішнього керівництва університету….
Волею долі люстратору пощастило ще раз: у червні 2009 р. спритного чоловічка призначають виконуючим обов’язки заступника директора з організаційно-наукової роботи Національного музею народної архітектури і побуту України. При цьому він залишився працювати на 0,5 ставки і в УжНУ. Як встигав неборак щотижня з Києва до Ужгорода на роботу — збагнути важко, це могли б пояснити керівники названих установ та відповідні контролюючі органи!
Наслідком «бурхливої» діяльності І. Габора в Києві стало його звільнення з роботи через рік і три місяці за статтею 40 пункт 4 Кодексу Законів України про працю — за прогули без поважних причин! Вдруге за короткий час великий “люстратор” наступив на одні й ті ж граблі!
А чи й вдруге? Адже факти короткотермінового перебування І. Габора на численних посадах у багатьох організаціях є доволі промовистими!
Кажуть, що І. Габор довгий час очолював в області філію якоїсь партії (здається, УНП). Яких успіхів домагався на посаді першого секретаря обкому відповідної партії великий партійний діяч, свідчать результати багатьох виборів: ця партія в області набирала близько 1 % голосів, а в рідному Тячівському районі закарпатського генсека — ще менше! Оце така ефективність його партійної діяльності — подібно до того, як і на основній роботі!
Було б цікаво дізнатися і про “наукові” досягнення І. Габора, починаючи від його кандидатської дисертації, здається, з марксистсько-ленінської філософії і впродовж багатьох років, бо ніхто з філософів та представників інших суспільних наук не може пригадати жодної наукової статті цього “вченого”, не кажучи вже про хоча б однісіньку його книжку. Тут теж неозоре поле для люстрації “наукових” здобутків “люстратора”.
Де зараз “трудиться” наш герой — невідомо. Відомо тільки, що пнеться з усіх сил на посаду начальника управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, на якій він, як зазначено, у свій час “працював” трохи більше року, залишивши по собі недобрі спогади та купу проблем, які й досі доводиться розгрібати нинішнім керівникам управління. Ось для чого, виявляється, потрібна І. Габору роль “люстратора” і “голови ради”!
У цих намаганнях всіляко підтримує його інший “люстратор” і “член ради” В. Піпаш, багаторічна деструктивна діяльність якого відома і також заслуговує на увагу та повинна стати предметом відкритої люстрації — щоб громадськість Закарпаття знала своїх “героїв”.
Куди ми рухаємося знову? За що на Майдані гинули люди? Щоб до влади й надалі приходили пройдисвіти і негідники, пристосуванці, перевертні і казнокради? Прокиньтесь, люди! Таких “люстраторів” і “радівців” треба усією громадою вимітати з нашої української хати, гнати в шию! І чим скоріше, тим краще!

Іван МАЦЕЛЮХ, UA-Reporter.com.ua