Як заробляють під час канікул закарпатські школярі

Зараз молодь намагається у вільний час зайнятись чимось корисним.

Підприємливі старшокласники шукають підробіток. Правда, варіантів знайти «місце під сонцем» на період канікул не так уже й багато… Тож як заробляють гроші ті, кому не сидиться вдома влітку?

Користь від дарів лісу

Для юні, що проживає у сільській місцевості природа сама дає багато шансів заробити на кишенькові витрати. Грибарством та збиранням ягід займаються, як правило, 12-15-річні юнаки та дівчата. Коли у батьків статки невеликі, а купити собі нову футболку чи джинси хочеться, чому б не спробувати роздобути кошти самотужки?

-Гриби ростуть майже в нас на городі, – каже 13-річний Сашко. – Крім того, знаю хороші місця в горах. Протягом тижня можу продати 3-4 корзини білих. Правда, не завжди урожайний період. Але в лісі є багато літніх грибів, які охоче купують на ринку.

-Продаю малину, ожину, чорниці. За день можу заробити і 150-200 гривень. Витрати на дорогу ніякі, бо з Криви до міста їду велосипедом, тож прибуток у мене «чистий», – радіє 14-річна Олеся.

-Щодня, як тільки розвиднюється, вирушаю до лісу, адже хто перший встиг на грибні місця — того й урожай. У селі кожному грибнику відомі щедрі на печериці, лисички, сироїжки, маслюки чи опеньки місцини, люди знають, що під тією чи іншою сосною має точно вирости боровик. Тож ми ходимо гриби збирати, а от приїжджі їх шукають, – зі знанням справи запевняє Андрій, більш дорослий юнак.

-А я свої перші в житті гроші заробив, продаючи яблука, – згадує 11-річний Іван, пропонуючи придбати в нього минулорічні горіхи. – Тоді мені було всього сім. У бабусі був хороший урожай «білого наливу». Тож разом із другом ми зірвали і продали ранні фрукти. Заробили тоді по 80 гривень. А вже за тиждень у нього дозріли груші. Отже ми реалізували і їх. Гроші поділили між собою і накупили всіляких солодощів. Тепер я вже більш заощадливий і не дуже охоче розлучаюся з тим, що заробляю самотужки.

Звичайно, знаходить молодь і інші шляхи підробітку, скажімо, реалізовуючи рибу, зловлену у чистих карпатських річках. Окремі школярі переконують, що таким чином їм вдається за місяць заробити 3-4 тисячі гривень, а це для молодої людини не так і погано.

Допомога старшим, заробітки

Ще одним, доволі популярним серед юні шляхом поповнення власного бюджету, є платна підсобна праця. Хлопчаки пропонують знайомим забетонувати доріжку, збити дерев’яний сарай чи наколоти дров за відповідну плату. Дівчата, у свою чергу, няньчаться з чужими дітьми, або ж миють іншим вікна чи килими. Правда, таким чином заробити можна не так уже й багато. Інколи батьки, аби привчити своїх чад цінувати гроші, беруть їх із собою на роботу, навіть діляться зарплатою.

-Батько працює на автомийці. Час від часу ми трудимося разом. Під час роботи ми змінюємо один одного, а грошима ділимося порівну. Відколи спробував заробляти, не витрачаю гривні на дурниці. Двічі думаю, перш, ніж купити якусь річ, – розповідає Василь.

-Бабуся прибирає в одному з кафетеріїв міста. Я запропонувала їй допомагати, адже зараз маю вільний час, не потрібно робити уроки. Тепер знаю, яка нелегка в неї праця. Трудимося переважно вночі, коли розходяться клієнти. За кожне прибирання отримую 20 гривень. На цукерки і морозиво вистачає, а ще й відчуваю гордість через те, що можу стати у пригоді близькій людині, – стверджує 15-річна Аліна.

Однак ті діти, чиї батьки часто бувають на сезонних роботах нерідко під час канікул їздять на чужину разом з ними. При цьому хлопці важко фізично працюють нарівні з дорослими на будівництві, а дівчата – на безмежних полях підкопують буряки і картоплю, чи збирають ягоди. Звичайно, така непосильна праця може підірвати здоров’я юних, ще не сформованих підлітків. Але, як не прикро, деякі татусі та матусі не особливо переймаються цим, бо коли у родині фінансова скрута, дорослі використовують будь-який шанс, аби прогодувати родину, навіть залучаючи до праці неповнолітніх дітей.

Вакансії за оголошеннями

Як правило, найбільший відсоток молоді, яка хоче заробити, усе ж шукає роботу за оголошеннями у газетах чи в Інтернеті. Але що ж пропонують юні роботодавці?

Найчастіше школярам доводиться роздавати на вулиці листівки чи флаєри, або ж розклеювати їх на ліхтарних стовпах. Звичайно, другий варіант неетичний і навіть може розглядатися, як пошкодження комунального майна. Тому працедавці самі цим ніколи не займаються. А за 30-40 гривень юний промоутер за годину впорається з неважким завданням. Інколи, правда, пропонують школярам продавати квитки на концерти чи в цирк, або стартові пакети мобільних операторів… Теж прямо посеред вулиці. Проте така робота оплачується, згідно з прейскурантом – тобто, людина отримує певний відсоток від реалізації. А недосвідчена молодь, яка не вміє професійно нав’язати перехожим «товар» залишається майже «з носом» після важкого виснажливого робочого дня, ще й ображена «компліментами» від  не зовсім культурних краян.

 

Більш підприємливі школярі, які мають «за плечима» чималий багаж знань займаються влітку репетиторством. Дорослим же вигідніше заплатити, скажімо, 30 гривень старшокласнику, ніж 50-60 шкільному вчителю за ті ж самі послуги. Ті ж, хто має хист до краєзнавства, охоче влаштовують туристам пішохідні екскурсії до визначних місць, розповідають про церкви, пам’ятники, замки.

Однак таланить далеко не всім.

-Кілька років тому я підробляла дистриб’ютором у одній косметичній компанії, – каже 17-річна Анжела. – Однак, на жаль, із такої роботи нічого путнього не вийшло. У мене майже ніхто нічого не купував, окрім кількох подруг. Заробила, можна сказати, копійки. Тож врешті кинула це заняття.

-На два тижні влаштувався охоронцем у одному з супермаркетів міста. Але коли зрозумів, яка «кухня» в цьому закладі, кинув роботу навіть, не очікуючи, коли мене розрахують, – нарікає 16-річний Павло. – Тепер нічого ніколи в цьому закладі не купую.

Звичайно, непотрібних професій немає і кожна робота для когось є цікавою та приносить задоволення. Проте погано, коли на людину лягає тягар «не своєї» справи, а ще й при цьому платять за працю копійки. Та, з іншого боку, дуже добре, коли підприємлива й винахідлива молодь знаходить шляхи для самореалізації, нехай навіть тимчасово, але самотужки заробляє собі на прожиття. Адже будь-яка робота є кращою за байдикування… хоча й позбавляти юнь дитинства не варто.

Марина АЛДОН, zakarpatpost.net