Як поїхати з Ужгорода до Праги за 400 гривень і безкоштовно пообідати у Відні

Це реально!

Журналіст «Нового каналу» розповіла, як, маючи всього 200 євро, цікаво провести час в Чехії, Словаччині, Австрії, Німеччині та Швейцарії.

Уже другий рік поспіль журналіст «Нового каналу» Марія Себова в рамках спецпроекту «Європа за копійки» програми «Абзац!» Вирушає в бюджетну подорож. Цього разу Марія, почавши свій шлях в Ужгороді, побувала в Чехії, Словаччині, Австрії, Німеччини та Швейцарії. При цьому вона повинна була укластися всього в 200 євро.

«Кожен раз, коли вирушаю в чергову подорож, мені стає трохи страшно, чи зумію прожити два тижні на зовсім невеликі гроші, – зізналася Марія. – А потім з’являється азарт і впевненість, що це у мене вийде».

– Бюджет моєї поїздки, як і минулого разу, був 200 євро, – розповідає Марія Себова. – Завдання ускладнювалось тим, що за ці гроші я повинна була зробити гастротур, максимально продегустувавши національну кухню. Спочатку я вирішила, що при такому завданні потрібно економити на проживанні – воно мені має обійтися безкоштовно. Щоб знайти житло, користувалася соціальною мережею для мандрівників. Свої пропозиції там розміщують люди, готові безкоштовно прийняти гостей у себе вдома на кілька ночей. Правда, в цьому році на сайті запровадили нововведення – в тиждень можна відправити лише десять запитів. За інші заявки потрібно платити. Можливість знову безкоштовно шукати пропозиції з’являється тільки через тиждень. Якщо хочеш мати необмежену кількість запитів, то в рік потрібно заплатити 18 євро. У мій бюджет це не вписувалося.

– При відправленні таких запитів не трапляється непередбачених ситуацій?

– На жаль, від цього ніхто не застрахований. Подібне трапилося зі мною за кілька днів до приїзду в Братиславу. Господар квартири, де я повинна була зупинитися, відмовився розмістити мене, і терміново довелося шукати житло. Можливості безкоштовно відправити запит в соціальні мережі у мене вже не було, але я все ж знайшла лазівку. На сайті цієї ж соціальної мережі на своїй сторінці створила так звану «публічну поїздку», з датами, де і коли буду перебувати в Братиславі. Була потрібна всього одна ніч.

Мені написала людина, який запропонував у нього зупинитися. Правда, ця ночівля виявилася, мабуть, самої екстремальної за весь час подорожі. Господарем квартири в Братиславі виявився молодий чоловік, який економить абсолютно на всьому. Наприклад, коли я пішла приймати душ, він попросив закрити ванну пробкою, щоб вода не зливалася. Він потім використовує її як технічну. Холодильником зовсім не користується. Зберігає там взуття. Каже, що таким чином захищає екологію планети, економлячи її ресурси. Цей молодий чоловік веган. Єдина вимога до людей, які в нього зупиняються, – не вживати їжу тваринного походження за весь час перебування в Братиславі.

– І ви дали йому таку обіцянку?

– Дала, але, на жаль, стримати її не змогла. Я замовила національну страву, в якій не передбачалася наявність м’яса, але коли принесли галушки, то виявилося, що до них йде піджарка з бекону. Чесно кажучи, словацька національна кухня досить своєрідна. Мені порадили спробувати смажений пиріжок з горіховою начинкою. Досить дивний смак. До речі, звертаючись до господарів квартир, я просила приготувати для мені одну з місцевих страв.

– І що, були бажаючі?

– Звичайно. Найгостиннішим виявився житель Цюріха. Він запросив пожити у нього і сказав, що із задоволенням буде готувати. Це було швейцарське фондю з декількома видами сиру і чудовим вином. У Мюнхені мене і оператора Євгена Смирнова, який розділяв всі тяготи нашої поїздки, запросила до себе в гості велика баварська сім’я. У них виявилася розкішна квартира в центрі міста. Вранці всі зібралися за столом на традиційний баварський сніданок, а ввечері я сама вирішила пригостити їх вечерею.

Ще в Україні задумала приготувати для однієї з сімей український борщ. Спеціально для цього в валізі два тижні возила буряк і томатну пасту, куплені в Ужгороді. Передбачала, що в Європі може не виявитися цих продуктів або вони будуть продаватися не за помірними цінами. Німці досить стриманий народ, тому було цікаво спостерігати за їхньою реакцією.

– Скільки часу пішло на підготовку до подорожі?

– Близько місяця. Сама поїздка тривала два тижні. В кінці подорожі я провела підрахунок, і мені ще належить переконатися в тому, що таки уклалася в свій бюджет. На відміну від минулого разу, коли трохи все ж перевищила ліміт. Цього разу я проїхала п’ять країн: Чехію, Австрію, Словаччину, Німеччину і Швейцарію. Автобусний квиток з Відня до Братислави мені вдалося роздобути за один євро! Хоча звичайна ціна не набагато вище – п’ять євро в одну сторону. Лише один раз ми летіли на літаку – з Братислави до Берліна. Полетіти куди-небудь з Відня дуже дорого. Дешевше було доїхати до Братислави, а звідти знайти лоукост за невеликі гроші. Мій переліт обійшовся в дев’ять євро.

Наша поїздка стартувала в Ужгороді. З цього міста в Прагу можна купити так званий єдиний квиток. В Ужгороді ми сіли в автобус і доїхали до Кошице, потім пересіли на нічний поїзд, що прямує в Прагу. Квиток коштує 400 гривень. Єдина незручність, що нічний поїзд сидячий, тому подорож виходить досить виснажливим.

– Де опинилася найдорожча їжа?

– Мабуть, в Швейцарії. Якщо брати меню в ресторанах швидкого харчування, то обід обійдеться не менше 14 євро. Там кави коштує від п’яти до восьми євро. У Цюріху я знайшла найдешевший спосіб пообідати – в студентській їдальні в університеті. За п’ять євро купила пасту з овочами. Але з іншого боку, саме в Цюріху нам вдалося взяти безкоштовно в оренду велосипеди. Виявилося, це муніципальна ініціатива. Велосипед видається на цілий день під заставу 20 євро. Єдина умова – повернути транспортний засіб до дев’ятої години вечора.

Завдяки цьому нам не довелося витрачатися на транспорт, який в Швейцарії шалено дорогий. Нам вдалося навіть з’їздити на велосипедах на швейцарську шоколадну фабрику, яка знаходиться в передмісті Цюріха. В результаті перебування в Швейцарії обійшлося мені в сім євро. Сніданок і вечеря нам готував швейцарець, у якого ми зупинилися. Він же розповів багато цікавого. Наприклад, швейцарці можуть приходити на роботу і о шостій ранку. Тоді їх день триває до чотирьох годин дня, решту часу вони віддають родині. Такий графік роботи в порядку речей.

– Кажуть, вам вдалося навіть потрапити в Віденську оперу?

– Так, причому всього за три євро. При тому, що квитки на спектаклі у Віденській опері коштують 200-300 євро і купувати їх необхідно за місяць. Але не виключена можливість потрапити в Віденську оперу всього за три євро. Такі квитки продаються в день вистави. Є спеціальна каса, де за півтори години до подання вибудовується величезна черга. Квитки на балкон і гальорку стоять три євро, в партер – чотири-п’ять. Незручність в тому, що весь спектакль доведеться стояти. Для таких глядачів відведені спеціальні місця. Ті, хто купує квиток, відразу ж біжать, щоб зарезервувати місце за допомогою шарфика, який залишають там і відправляються гуляти по театру.

– Відень досить дороге місто. Де ви харчувалися?

– Є заклад, який називають «найбільш дружелюбне кафе Відня». Там пропонують найрізноманітніші страви. Суть закладу в тому, що немає фіксованих цін за порцію. Це шведський стіл, де ти можеш брати все що завгодно. Йдучи, платиш, скільки хочеш, але можна і зовсім не розраховуватися. Ніхто не зупинить. Кафе знаходиться в центрі Відня. Їжа там, до речі, досить смачна. У самому центрі столиці Австрії є і ринок, де можна все спробувати. Вірніше, продавці самі не дають проходу покупцям, пропонуючи свої товари. Поки я пройшла ринок від початку до кінця, так напробовалась, що про їжу навіть і думати не хотіла. Це улюблене місце туристів.

У Берліні ми знайшли кафе, про яке далеко не всі місцеві знають. Воно знаходиться в театрі на центральній площі столиці Німеччини. Заклад розрахований на акторів, але ми з оператором спокійно пройшли туди. Салат там можна купити за один євро. Величезний шніцель з гарніром коштує п’ять євро. Для Берліна це небачені ціни.

У Празі я пила місцеве пиво, келих якого стоїть на наші гроші 22 гривні. Замовлення приймають офіціанти, а напій привозить поїзд. У пабі зроблена залізна міні-дорога, відвідувачі в повному захваті. Взагалі, моя нинішня подорож виявилася дуже пізнавальною. Я познайомилася з величезною кількістю цікавих людей і дізналася багато нового. Зараз готую проект, в якому хочу розповісти про літню мандрівку в теплі краї, яку можна здійснити за копійки. Думаю, це буде дуже актуально.

Таїсія БАХАРЕВА, «ФАКТИ»