Водія обвинувачували у втечі з блокпоста, але суд встановив, що поліція не змогла підтвердити навіть факт вимоги зупинитися - sud.ua.

Міжгірський районний суд Закарпатської області не виявив достатніх доказів на підтвердження того, що водій отримав законну вимогу від поліцейського про зупинку та навмисно її проігнорував, у зв'язку з чим справу було закрито.

Обставини справи

Згідно з протоколом адміністративного правопорушення від 11 лютого 2026 року, серія ЕПР1 № 588473, о 08:50 того ж дня особа, яка керувала автомобілем марки "Kia Sportage", на блокпосту на околицях населеного пункту Торунь (в межах Міжгірської селищної громади Хустського району Закарпатської області), нібито проігнорувала законну вимогу зупинитися і поїхала в невідомому напрямку, тим самим порушивши пункт 2.4 Правил дорожнього руху України.

Під час судового засідання обвинувачувана не визнала свою провину у пред’явлених їй звинуваченнях. Вона пояснила, що 11 лютого 2026 року, приблизно о 08:00, проїжджаючи повз блокпост на околиці села Торунь, стала перед дорожнім знаком "СТОП-КОНТРОЛЬ". Помітивши, що співробітники прикордонної служби не реагують на її зупинку та не перевіряють документи, вона вирішила продовжити рух у бік міста Хуст. Водночас вона зазначила, що на блокпості не було представників поліції. Згодом, на блокпості в околицях села Сойми, її зупинили поліцейські, які стверджували, що вона не виконала вимогу зупинитися на блокпості в селі Торунь.

Юридичне регулювання

Згідно з статтями 245 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд має обов'язок всебічно, детально та об'єктивно вивчити обставини справи. Необхідно з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні, та ухвалити законне і аргументоване рішення.

Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, жодна особа не може зазнати адміністративного впливу інакше, ніж на основі і в спосіб, визначений законодавством.

Частина перша статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за невиконання водієм вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Щоб притягнути особу до відповідальності за вказаною нормою, потрібно зафіксувати існування кількох важливих складових: наявність законної вказівки поліцейського щодо зупинки автомобіля; підтвердження того, що ця вимога була доведена до відома водія; а також факт свідомого ігнорування цієї вказівки з боку водія.

Згідно з пунктом 2.4 Правил дорожнього руху України, водій зобов'язаний зупинитися, якщо цього вимагає поліцейський. Спосіб подання такої вимоги регулюється пунктом 8.9 зазначених Правил, який передбачає, що поліцейський може вказати на необхідність зупинки транспортного засобу, використовуючи сигнальний диск або руку, що вказує на автомобіль. Також до цього можуть бути залучені проблискові маячки, спеціальні звукові сигнали, гучномовці та інформаційні табло.

Оцінка доказів судом

Із матеріалів справи не вбачається, що така вимога була подана у спосіб, передбачений Правилами дорожнього руху України.

На підтвердження винуватості надано лише протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції. Будь-які інші об'єктивні докази, які б підтверджували факт подання поліцейським вимоги про зупинку транспортного засобу та її невиконання водієм, матеріали справи не містять. Зокрема, не долучено відеозапису або фотоматеріалів, відсутні показання свідків, відсутні інші докази, які б підтверджували, що вимога про зупинку була доведена до відома водія.

Протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним і беззаперечним доказом провини особи, оскільки його зміст підлягає перевірці та підтвердженню з використанням інших належних і допустимих доказів. Також рапорт поліцейського не може виступати достатнім доказом сам по собі, оскільки він лише містить службову інформацію, яка не підтверджує об'єктивно факт вчинення адміністративного правопорушення особою.

Твердження особи про те, що вона зупинилася перед знаком "СТОП-КОНТРОЛЬ" і не отримала жодних вказівок від представників поліції або інших уповноважених осіб, не було спростовано матеріалами справи.

Згідно зі статтею 62 Конституції України, обвинувачення не має права базуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо вини особи повинні трактуватися на її користь. Цей принцип відповідає також практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням у справі "Коробов проти України", яке підкреслює, що суд може формувати свої висновки лише на основі доказів, що є достатньо ясними, переконливими та узгодженими.

Що вирішив суд

Аналізуючи всі докази, представлені у справі № 302/218/26, суд прийшов до висновку, що зібрані матеріали не містять належних, допустимих та достатніх свідчень, які б підтверджували факт ігнорування законної вимоги поліцейського про зупинку автомобіля.

У цих умовах не спостерігається події та складу адміністративного правопорушення, яке визначене частиною першою статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Справу щодо адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито через відсутність події та складу правопорушення.