Внутрішній туризм в умовах війни: наскільки Україна готова до комплексного відновлення?

Туризм має потенціал стати ключовим фактором відновлення України. Однак для досягнення цього важливо впроваджувати комплексні та послідовні заходи.

Війна вплинула не лише на безпеку в країні, але й радикально змінила економічну ситуацію та підходи до розвитку цілих секторів. Туризм виявився одним із найбільш уразливих, але водночас і тим, що показує свою здатність до відновлення. Як голова Тимчасової слідчої комісії, протягом року я мав можливість не лише досліджувати документи та статистичні дані, але й безпосередньо спостерігати за станом галузі на місцях, взаємодіяти з громадами, керівниками туристичних об'єктів, представниками бізнесу та експертами, які нині фактично підтримують внутрішній туризм.

Протягом цього часу ми здійснили візити до кількох регіонів і культурних пам'яток, а також туристичної інфраструктури, зокрема до Дніпра, Полтави, Волині, Хмельниччини, Хотина та Канева. Ці подорожі надають нам значно глибше розуміння ситуації, ніж будь-які аналітичні дані: ми спостерігаємо не лише за потенційними можливостями, а й за системними викликами - такими як зношена інфраструктура, відсутність сучасних сервісів, недостатнє фінансування, а також, що є особливо важливим, брак сучасних інструментів управління та просування.

Однак, статистика свідчить про те, що навіть в складних умовах галузь починає відновлюватися. Динаміка збору туристичного податку демонструє поступове відновлення активності: після падіння у 2022 році до 178,9 млн грн, у 2023 році надходження зросли до 222,6 млн грн, у 2024 році перевищили 270 млн грн, а у 2025 році досягли вже 359 млн грн, що на 31,5% більше, ніж у попередньому році. Це свідчить про те, що внутрішній туризм продовжує жити, і його розвиток, передусім, залежить від українців, які відкривають свою країну знову.

Фактично формується нова карта туристичної України: Київ, Львівщина, Івано-Франківщина, Закарпаття стали ключовими центрами внутрішнього туризму, тоді як частина східних і південних регіонів через бойові дії тимчасово випали з цього процесу. Але навіть у центральних регіонах і на заході ми бачимо не використаний потенціал - об'єкти є, історія є, попит є, але системного підходу до управління і просування поки що бракує.

Важливо відзначити, що у 2025 році фінансування туризму зазнало значного зростання. Обсяг міжнародної технічної допомоги для розвитку цієї галузі склав 126,51 млн грн, що є помітним збільшенням у порівнянні з 26,69 млн грн у 2024 році. Найбільшу частку ресурсів отримала Волинська область — 99,67 млн грн, далі йдуть Івано-Франківська з 18,90 млн грн та Вінницька з 2,6 млн грн. Інші регіони, на жаль, отримують набагато менше: так, Черкаська область отримала лише 1,49 млн грн, а Закарпатська — 1,42 млн грн, що підкреслює нерівномірність у доступі до фінансування. Окрім того, зростає й значення місцевих бюджетів: у 2025 році громади виділили на розвиток туризму 54,89 млн грн, що більше ніж 29 млн грн у 2024 році. Найбільші витрати були зафіксовані в Івано-Франківській області (9,64 млн грн) та Києві (6,16 млн грн).

Разом із тим, коли ти особисто бачиш стан об'єктів, стає очевидно: головна проблема - не лише у фінансах. Ми досі працюємо у застарілій системі, де відсутня повноцінна статистика, не врегульована діяльність значної частини ринку, немає єдиних стандартів якості, а туристичний збір адмініструється неефективно. Значна частина ринку перебуває в тіні, а органи місцевого самоврядування не мають достатніх інструментів впливу.

На мою думку, сьогоднішнім головним викликом є недостатня цифровізація в цій галузі. Ми володіємо неймовірними об'єктами культурної спадщини, проте їх цифрове представлення залишає бажати кращого. У багатьох випадках бракує сучасних платформ для онлайн-продажу квитків, електронного моніторингу відвідувань і аналізу потоків туристів. Державні туристичні об'єкти майже не використовують системний підхід до цифрового маркетингу, не реалізують потенціал міжнародних платформ та не функціонують як єдиний продукт. Через це ми не лише втрачаємо фінансові надходження, а й зменшуємо зацікавленість потенційних гостей.

Ще одним критичним напрямом є фіксація втрат галузі. Станом на кінець 2025 року зафіксовано 453 пошкоджених об'єкти туристичної інфраструктури, серед яких 140 готелів, 78 баз відпочинку, санаторії, табори та інші об'єкти. Найбільше постраждали Донецька, Харківська, Миколаївська, Одеська та Херсонська області. Водночас повна оцінка збитків проведена лише щодо 33 об'єктів, і вже вона перевищує 1,5 млрд грн. Це означає, що реальний масштаб втрат значно більший, і його ще належить зафіксувати для подальшого відновлення.

Саме тому я переконаний: без системних змін ми не зможемо використати той потенціал, який має Україна. Проєкт Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про туризм" та деяких інших законодавчих актів щодо основних засад розвитку туризму" (реєстр. № 4162) є базовим кроком у цьому напрямі. Він передбачає створення Єдиного туристичного реєстру, впровадження сучасної статистики, гармонізацію з європейськими стандартами та формування нової моделі управління галуззю. Але навіть найкращий закон не працюватиме без реального впровадження - на рівні держави, громад і конкретних об'єктів.

Сьогодні внутрішній туризм перестав бути лише питанням відпочинку в традиційному його розумінні. Він став важливим аспектом економічного розвитку громад, створення нових робочих місць, збереження культурної спадщини та формування нової національної ідентичності. Якщо ми зможемо скористатися цією можливістю, туризм може стати потужним чинником відновлення України. Однак для цього необхідні системні зміни: модернізація законодавства, інвестиції в цифрові технології, підтримка місцевих громад і, найголовніше, визнання туризму як стратегічної галузі, а не лише як додаткового елемента економіки.