Представник омбудсмана зазначив: "Не існує жодних звичаїв, що дозволяють дітям ночувати на землі та вдихати дим від спаленого гуми."

На Закарпатті фіксують найбільшу кількість випадків з порушення прав дітей, але система поволі вчиться чути тих, хто потребує захисту

У 2025 році Офіс омбудсмана зафіксував безпрецедентну кількість моніторингових візитів на Закарпатті, які були присвячені порушенням прав дітей. Історії, які стали відомі, вражають своєю жахливістю. Наприклад, нещодавній випадок із родиною, яка має 12 дітей: одного з хлопчиків довелося госпіталізувати через інфекцію, спричинену укусом щура, а його сестра стала матір'ю в 13 років. Такі шокуючі ситуації, за словами Андрія Крючкова, представника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Закарпатті, не є поодинокими.

Нещодавно діти з родин, які опинилися в складних обставинах, почали звертатися до Крючкової через соціальні мережі. Наприклад, 14-річна дівчина з Ужгорода поділилася своєю історією, адже її сім'я тривалий час жила без електрики та опалення. В результаті їм надали допомогу. Проте загалом існує проблема: на місцях, у громадах, знають про такі ситуації, але часто ігнорують їх.

Спілкуємося з представником омбудсмена щодо викликів, які стоять перед багатодітними родинами в Закарпатті, а також обговорюємо можливі шляхи вирішення цих питань.

РЕКОРДИ, ЯКИМИ НЕ ВАРТО ПИШАТИСЯ

Закарпатська область наразі займає сумнівну лідерську позицію в Україні за кількістю моніторингових візитів представників Офісу омбудсмана. У 2025 році було проведено 335 таких візитів, з яких 84 були присвячені виключно питанням, що стосуються дітей. Це найвищий показник в країні; на другому місці з 56 візитами стоїть Харківська область, де також фіксуються порушення прав дітей у громадах.

Мене цікавить, чи ця цифра свідчить про наявність серйозних проблем у захисті прав дітей на Закарпатті, чи ж це результат ефективної роботи Офісу омбудсмана в регіоні?

- Думаю, є проблеми, адже Закарпаття - найменша за кількістю населення область країни. І водночас кількість звернень до Офісу омбудсмана зросла з 800 у 2022 році до понад 4400 у 2025-му. Але варто взяти до уваги й ріст поінформованості про захист прав. Люди перестали мовчати, а діти почали просити про допомогу прямо у Фейсбуці чи Інстаграмі.

МЕТА СПОСТЕРЕЖЕННЯ - ЗАХОПИТИ ВЛАДУ В ДІЮ

Так нещодавно до представника омбудсмана на Закарпатті звернулася 14-річна дівчинка з Ужгорода.

"Вона просто написала мені в соцмережі: "Допоможіть нам", - розповідає Крючков. - Дівчинка походить з великої родини, яка опинилася в скрутному становищі: борги за електрику перевищують 80 тисяч гривень, а в домі немає опалення... Ми провели моніторинговий візит, поспілкувалися з родиною і зв'язали їх із представниками міської ради. Після втручання Офісу омбудсмана їм надали консультації щодо оформлення документів на отримання допомоги, реструктуризації боргів за електроенергію, відновлення тепла в будинку та знайшли меценатів для проведення ремонту. Саме це є метою моніторингу – стимулювати владу до дій."

Представник омбудсмана підкреслює, що в країні був розроблений механізм для ідентифікації сімей, які опинилися в тяжких життєвих ситуаціях. Це дозволяє оперативно надавати необхідні соціальні послуги, щоб забезпечити безпечні умови проживання для дітей та захистити їхнє життя і здоров'я.

Після нашого звернення до Центру надання соціальних послуг Ужгорода, родині вдалося отримати допомогу у виготовленні необхідних документів та оформленні статусу багатодітної сім’ї. Цей статус надає певні пільги на оплату комунальних послуг і відкриває можливості для отримання державної допомоги. Раніше ці люди не знали про подібні можливості, - зазначає Крючков. - У нас також є ще три такі родини: одна в Костринській громаді та дві в гірському селі Люта.

ПЕКЛО У ВЕЛИКИХ ЛУЧКАХ: ЯК ЕТНІЧНІ "ЗВИЧАЇ" СТАНОВЛЯТЬСЯ ПРИКРИТТЯМ ДЛЯ КРИМІНАЛЬНОЇ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ

Нещодавно набув широкого розголосу направду страшний випадок із порушенням прав дитини на Закарпатті: мова про родину з 12 дітьми у ромській громаді Великих Лучок. Діти проживали в жахливих умовах: пʼятеро найменших спали на одному дивані в споруді, яку важко назвати будинком, там була земляна долівка і прогоріла буржуйка, яку топили сміттям. Вони грілися і дихали чадним газом від спаленої гуми.

- Я вже казав, що ми взяли в поле зору цю родину після того, як медики з обласної лікарні кілька разів писали в громаду, а тоді вже у всі інші інстанції, щоб із їхнього закладу забрали дитину, яку лікували від інфекції після укусу щура. Забрати хлопчика в дитбудинок не можна було, бо після нашого візиту там усували прогалини в роботі - був неналежний ремонт закладу, грибок на стінах. У громаді відповіли, що повернути дитину можна за місцем мешкання, бо умови проживання там "відповідають притаманним цій етноменшині". Це було найцинічніше в цій історії - реакція місцевих служб: посадовці роками писали фіктивні акти обстеження, виправдовуючи антисанітарію та небезпеку "способом життя та традиціями, притаманними меншині". Ми тоді різко зреагували, бо не існує традицій, які б дозволяли дитині спати на землі чи дихати горілою гумою. Це - недбалість дорослих, яку система намагалася легалізувати, - наголосив Крючков.

За інформацією, наразі діти цієї родини знаходяться в різних закладах області. Ведеться судовий процес про позбавлення матері батьківських прав.

"СТРІЛОЧНИКИ" НА МІСЦЯХ: ЧОГО КОШТУЄ ЧИНОВНИЦЬКА БАЙДУЖІСТЬ

Андрій Крючков підкреслює, що безпрецедентні 84 моніторингові візити в Закарпатті продемонстрували фактичну ситуацію з дотриманням прав людини в регіоні.

- Ми виявляли критичні ситуації - і критичність у тому, що більшість чиновників у громадах просто перекладають на державу всі дії щодо захисту прав дітей. Наприклад, їм простіше вилучити дітей із сімʼї та влаштувати їх в інституційні заклади. Або ж імітувати роботу соціального працівника та не звертати увагу на проблеми. Дуже яскравий приклад був у Кольчинській громаді. Там без батьківського нагляду жив хлопець 14-ти років. Його час від часу забирала "швидка" з інтоксикацією після вживання алкоголю. Про це інформували громаду. Утім, влада зреагувала на це лише після того, як він облив бензином свій будинок та підпалив його - хлопець зробив це, аби привернути до себе увагу. Після того його помістили в інституційний заклад.

Крючков підкреслює, що ситуація на місцях є вкрай складною, адже відповідальні особи в громадах або ігнорують свої обов'язки, або вже протягом багатьох років звітують про те, що все в порядку. В результаті, про реальний стан справ стає відомо завдяки небайдужим громадянам або сусідам.

В окремому випадку, що трапився у 2021 році в Сюртівській громаді, вітчим вбив 10-річну дівчинку, завдавши їй 75 ударів стільцем. Коли я ознайомився з висновками судмедекспертизи, мене переповнили сльози. Виявилося, що у дитини не залишилося жодного непошкодженого органу, абсолютно жодного!

Крючков наголошує: перед трагедією біологічний батько звернувся в обласну службу захисту дітей з тим, що відносно його дитини здійснюється домашнє насильство.

- Це була пʼятниця, а з суботи на неділю вітчим убив її ніжкою від стільця. Знаєте, чому ніхто не поїхав і не відреагував на заяву біологічного батька? Ні служба в справах дітей, ні поліція? Як написали в поясненнях, поліція не поїхала, тому що не було транспортного засобу, аби доїхати з Ужгорода до села, це 15 км відстань. А служба в справах дітей Сюртівської громади не поїхала, тому що в сільській раді зламався транспортний засіб. Це вже 5 км. Така ціна життя цієї дитини.

Представник омбудсмана зазначає, що голова територіальної громади відповідальності не поніс. Керівниця служби в справах захисту дітей після резонансу звільнилася й виїхала за кордон. На представників поліції наклали дисциплінарне покарання.

Звісно, вітчим отримав свій вирок - його засудили до довічного ув'язнення. А мати загиблої дитини нещодавно отримала умовний термін, оскільки виховує ще двох дітей.

У більшості населених пунктів функціонує система, що забезпечує захист прав дітей.

Утім, серед усіх 64 закарпатських громад відверто занехаюють права дітей лише в чотирьох, каже Крючков. У більшості місцева влада більш-менш працює, а десь навіть є прикладом для інших.

Наприклад, очільник Костринської громади особисто взяв на себе ініціативу та надає підтримку родині в селі Люта. Незважаючи на те, що йому було б простіше створити комісію, тимчасово відібрати дітей та відправити їх до інтернату, він вирішив взяти відповідальність на себе. В результаті комісія ухвалила рішення залишити дітей у родині. Завдяки допомозі благодійних організацій, громада забезпечила сім'ю будівельними матеріалами та ліжками для дітей. Тиждень тому ми спілкувалися, і батьки почали покращувати умови життя. Вони готують їжу та дбають про дітей, оскільки голова громади постійно контролює цю ситуацію. У громаді також було прийнято на роботу соціального працівника, який регулярно відвідує цю родину.

Крючков зазначає, що в Горінчівській територіальній громаді функціонує ефективна система захисту прав дітей, незважаючи на те, що ці громади не є забезпеченими.

У випадку, коли виникає потреба у тимчасовому вилученні дітей з проблемних сімей, їх не направляють до інституційних закладів за межами Горінчівської громади. Натомість було створено єдиний центр соціально-психологічної реабілітації, де діти можуть залишатися до 90 днів. Протягом цього часу батьки мають можливість вирішити проблеми, які ставлять під загрозу безпеку і здоров'я дітей, такі як подолання залежностей, пошук роботи тощо.

Крючков зазначає, що в процесі адміністративної реформи було необхідно провести реорганізацію районного інституційного закладу або ж ліквідувати його.

Було ухвалено рішення про реорганізацію. Варто зазначити, що половина фінансування цього закладу надходить з місцевого бюджету, а іншу половину забезпечує благодійний фонд. Діти проживають у цьому закладі, за ними здійснюється нагляд і обслуговування. Тут працюють психологи. Хоча ситуація не ідеальна, проте створено умови, які сприяють ефективному захисту прав дітей.

У Закарпатті, як зазначає чиновник, подібного більше не зустрічається ніде, окрім Горінчова.

- Я можу сказати більше, - зазначає Крючков. - Існують випадки, коли діти з родин, які стали внутрішньо переміщеними особами, знаходили тут прихисток. Ми усвідомлюємо, що під час переселення вони потрапляють у надзвичайно складні життєві обставини, оскільки сім'я втрачає все: дім, роботу, соціальні зв’язки... Психологічний стан у таких ситуаціях може бути настільки важким, що деякі батьки починають вживати алкоголь. У Горінчові виявили одну таку родину, і дітей тимчасово забрали до цього закладу – батько за цей час зміг пройти лікування від залежності. Громада підтримала родину і забезпечила дітям можливість рости в біологічній сім'ї, що завжди є найкращим варіантом.

КОЛИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ - ДЕСЯТИЛІТНІЙ ХЛОПЧИК

Існують випадки, коли, за словами Крючкова, громади демонструють серйозні порушення: співробітники звітують керівникам про виконання своїх обов’язків, тоді як Офіс Уповноваженого виявляє, що фактично жодної роботи не проводиться.

Ми продемонстрували голові Вільховецької громади реальний стан справ у питаннях дотримання прав людини, і це його вразило, оскільки його підлеглі доповідали абсолютно інше. У відповідь на наші дії ці чиновники намагалися виправдатися, стверджуючи, що ми спеціально намагаємося зганьбити громаду. Я розумію, що на плечах голови лежить безліч обов'язків: надзвичайні ситуації, бюджетні питання, внутрішньо переміщені особи, мобілізація, відключення електроенергії тощо. Але саме тому він делегує повноваження щодо захисту прав дітей відповідним посадовцям. У результаті наших дій в цій громаді були ухвалені кадрові рішення.

Представник омбудсмана каже: якщо ці функції головою громади не делеговані працівникам - він сам повинен їх виконувати.

- А є громади, як Кольчинська, де соціальний працівник звільнився - і на його місце просто не беруть нікого. Тобто цю роботу місяцями ніхто не виконує, - зазначає Крючков.

Він ділиться інформацією про обставини, що склалися у Великоберезнянській територіальній громаді, де під час одного з моніторингових візитів було виявлено родину, яка опинилася в тяжких життєвих умовах.

Коли ми відвідали цю родину, з’ясували, що діти залишилися без належного батьківського догляду. Мати була відсутня, а в домі проживало вісім дітей, і відповідальність за них лягла на плечі десятирічного хлопчика. Його однорічна сестричка не мала доступу до засобів гігієни, в оселі панував холод, а їжі не було зовсім. Важливо відзначити, що хлопчик намагався впоратися з цією ситуацією якомога краще. Він одразу ж розповів, яке дитяче харчування та розмір підгузків потрібні для його сестри. Ми допомогли з цим і запитали, що ще їм потрібно. З нашого здивування, дитина склала список: гречка, яйця, олія, а також додала: «Якщо можна, купіть трохи цукру». Він не просив солодощів, таких як шоколадки чи цукерки. Коли ми принесли частування, хлопчик акуратно розділив їх між усіма на кілька днів. Це надзвичайно вражаюче для дитини його віку!

Крючков зазначив, що моніторинговий візит відбувся 9 жовтня. Натомість 8 жовтня у цій родині працювали служба у справах дітей, поліцейські та представники Центру соціальних послуг.

Вони спостерігали за тими ж обставинами, що й ми. Проте жодних дій не було вжито. Про цю родину їм стало відомо ще у 2015 році, коли там, здається, проживало всього п'ятеро дітей. На момент нашого візиту їх уже стало десятеро, з яких двоє досягли повноліття, а мати була вагітна з одинадцятою дитиною. Протягом усіх цих років ситуація залишалася незмінною. Коли під час нашого візиту ми звернулися до поліції, "швидкої" та місцевої громади, соціальні працівники не змогли виїхати, оскільки перебували на ретриті, фінансованому міжнародним благодійним фондом.

Очевидно, що дітей з цієї сім'ї було забрано, і тепер вони знаходяться в державних інституційних закладах. Це означає, що, незважаючи на виплату зарплат працівникам, які повинні контролювати подібні ситуації, відповідальність знову перекладається з громади на державу.

СВІДОЦТВО ПРО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНА ОТРИМАЛА ПІСЛЯ СМЕРТІ

Але бувають ситуації ще гірші, розповідає далі Андрій Крючков.

Найбільш тривожна ситуація, яку ми зафіксували, сталася у Великодобронській територіальній громаді. Ми дізналися про неї після трагічної смерті 10-місячної дитини, яка настала внаслідок відсутності медичної допомоги. Сім'я проживала в ромському поселенні в громаді, але виїхала до Кременчука на заробітки, працюючи на смітнику. Коли дівчинка захворіла, мати не звернулася за медичною допомогою, оскільки боялася, що дитину можуть забрати: жодна з них не мала документів, що підтверджують особу.

Дитина загинула. Коли тіло привезли до Великодобронської громади для поховання на батьківщині, їй нарешті видали свідоцтво про народження.

Хочу особливо підкреслити: свідоцтво про народження дитини видали лише через два тижні після її смерті! Без цього документа її не можна було поховати. Це справжній абсурд, але в Україні такі ситуації мають місце. Якщо б органи, що надають соціальні послуги, вжили необхідні заходи для оформлення документів та допомоги, дитина могла б залишитися живою.

Після втрати життя в цій самій родині знайшли ще одну дитину, семирічну, - також без жодних документів. На той момент Центр соціальних послуг забезпечував підтримку виключно літнім людям, а фахівця для роботи з дітьми не було.

- На даний час уже є фахівець із соціальної роботи, починають працювати. Але історія з померлою внаслідок хвороби дівчинкою - приклад, що показує: якби цей надавач послуг був у громаді і працював, дитина залишилася б жива, - наголошує Крючков.

Він наводить ще один зафіксований приклад, коли дитина своєю смертю буквально врятувала менших братів та сестер.

- В Ужгороді ми виявили критичний випадок щодо домашнього насильства в сімʼї. Співмешканець матері примушував 12-річного хлопчика жебракувати біля торгового центру в Ужгороді. І карав, якщо той не приносив у кінці дня 300 грн: привʼязував мотузкою вниз головою і бив арматурою. Це бачили молодші діти. Якось після таких побоїв хлопчик не витримав і заявив у поліцію. Дитину було вилучено з родини - але лише її одну. Інші четверо залишалися. Коли ми здійснили моніторинговий візит у кінці грудня 2024-го року, то виявили, що за два тижні до цього через ненадання медичної допомоги померла від пневмонії 12-місячна дитина. Коли "швидка" приїхала за тілом, медики констатували, що решта троє дітей теж хворі й уже перебувають у важкому стані. Якби лікарі не забрали їх, невідомо, як це би скінчилося. Так виходить, що ця 12-місячна дитина врятувала трьох інших, заплативши своїм життям, - розповідає Крючков.

РОМСЬКА МЕНШИНА - НАЙВРАЗЛИВІША

Цікавимося, чи всі представлені випадки пов'язані з ромськими родинами.

Не обов'язково, що останній інцидент в Ужгороді стосується ромів. Проте в цілому ромська національна меншина є найбільш вразливою у питанні захисту прав дітей. Відомо, що це багатодітні сім'ї, які мешкають у тимчасових умовах і, як правило, не мають стабільної роботи. Найгострішою проблемою залишається відсутність документів, що позбавляє їх будь-якого державного захисту. Без документів вони стають невидимими для системи. Ця ситуація створює серйозні труднощі в Закарпатській області, де, за історичними обставинами, проживає найбільша ромська громада, що налічує 124 поселення. Закарпаття не в змозі самостійно вирішити цю проблему. Необхідна допомога на державному рівні. Потрібно впровадити механізм, що спростить процес документування для представників ромської спільноти, адже в інших країнах існують подібні практики. У 2023 році Омбудсман України Дмитро Лубінець ініціював реалізацію пілотного проєкту з документування, залучаючи експертів з Ради Європи та міжнародних організацій "Чіріклі" і "Neeka". Ми довели, що об’єднавши зусилля державних органів, таких як ДМС, Міністерство юстиції та ДРАЦ, це можливо.

За словами Крючкова, тоді було забезпечено документами 300 ромських родин.

- Ми продемонстрували, що це реально здійснити. Але центральні органи виконавчої влади не підтримали нашу ініціативу, і жодних заходів досі не вжито. Тому ми продовжуємо виявляти сім'ї, які не мають документів, - зазначає він.

Представник Уповноваженого підкреслює, що ця проблема має загальнодержавний характер і є важливим аспектом наших умов для інтеграції в Європейський Союз.