Вшанування пам'яті Героя України, капітана Віталія Невінського (позивний "Гурман")

Він захищав своїх воїнів під час бою, перетворюючи нових рекрутів на справжніх товаришів, і до самого кінця залишався на фронті.

Віталій Невінський, відомий під позивним "Гурман", був не просто військовослужбовцем, а й людиною з великим серцем, чия доброта і відданість вразили багатьох. Як командир гірсько-штурмової роти 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади та капітан Збройних сил України, він проявив незламний дух і мужність. На жаль, у віці 26 років він загинув, боронячи свою країну під Бахмутом.

Віталій мав здатність приймати рішення в критичних ситуаціях, коли від кожної миті залежали долі багатьох людей. У перші дні масштабного вторгнення його підрозділ опинився під атакою касетних боєприпасів з реактивної системи "Град". Перші вибухи пролунали за кілька сотень метрів позаду. Віталій швидко віддав наказ зупинитися. Наступний залп влучив саме в ту точку, де бійці опинилися б, якби не зупинилися.

Віталія згадують як сміливого та талановитого офіцера, який користувався повагою серед своїх підлеглих. Для нього не було жодної різниці між "старими" та "новими" військовими. Він рішуче відмовлявся вживати термін "мобілізовані" щодо новобранців.

"Ви будете жити в одних окопах, їсти з однієї тарілки і як навчите новеньких, такими бойовими побратимами їх зробите", - говорив він своїм бійцям.

У його роті служили і ветерани війни на Донбасі, і молоді військовослужбовці. Досвідчені бійці передавали знання молодшим, учили їх діяти під час артилерійських обстрілів, облаштовувати позиції, допомагати пораненим. Сам Віталій наголошував: у підрозділі панує взаємоповага, а не страх.

Віталій з'явився на світ 26 серпня 1996 року в містечку Гусятин, що на Тернопільщині. Він здобував освіту в ліцеї, де акцентували увагу на військовій та фізичній підготовці, а пізніше продовжив навчання в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після завершення навчання він проходив службу в 128-й окремій гірсько-піхотній бригаді, а з 2018 року приєднався до гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Віталій активно брав участь в операції Об'єднаних сил, а згодом піднявся до посади командира гірсько-штурмової роти.

Повномасштабне вторгнення Росії Віталій зустрів на Дніпропетровщині. Разом із підрозділом вирушив на Запорізький напрямок, де прийняв перші бої з російськими військами, які наступали колонами бронетехніки поблизу Мелітополя.

Його підрозділ воював на Запорізькому, Херсонському та Донецькому напрямках. В одному з боїв Віталій отримав осколково-фугасне поранення під час виведення особового складу і техніки із захопленого ворогом населеного пункту. Після лікування він не проходив повної реабілітації - одразу повернувся на передову.

Навесні 2022 року рота під його командуванням проявила себе під час наступальних дій на Запорізькому напрямку. Бійці знищили ворожу техніку, захопили неушкоджену бойову машину піхоти БМП-3, просунулися вперед на вісім кілометрів і звільнили населений пункт. За цей успіх Віталій Невінський був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Його професійність і лідерство привернули увагу іноземних журналістів. На позиції його підрозділу приїжджали представники міжнародних медіа, а сам молодий офіцер потрапив на першу сторінку американського видання "The New York Times".

Згодом Віталій взяв участь у запеклих боях на Херсонському фронті, де отримав контузію. Після проходження лікування він знову повернувся до своїх підлеглих. Побратими пам'ятають його як командира, який завжди був поруч із бійцями і керував операцією з передових позицій. Останній бій капітана Невінського відбувся поблизу Бахмута, у селищі Підгородне.

З початку грудня 2022 року його підрозділ здійснював оборонні дії в багатоповерхових будинках на околицях міста. Військові постійно зазнавали атак ворога, витримуючи удари танків, мінометів та артилерії. Вони діяли в умовах браку боєприпасів та ускладненої логістики. Шлях, яким доставляли необхідні ресурси для захисту та евакуювали поранених, був під контролем вогню противника.

Один із найзапекліших боїв відбувся 15 грудня. Напередодні противник зумів витіснити сусідні підрозділи, наблизившись на кілька сотень метрів до командного пункту роти. Військові готувалися до рукопашної сутички, але під час ранкового мінометного обстрілу одна з мін розірвалася неподалік від Віталія. Він зазнав тяжких поранень і, на жаль, помер на руках медичного працівника.

Захисника України поховали 23 грудня 2022 року на Пантеоні Героїв у Тернополі. Віталій залишив після себе дружину та маленького сина.

За виявлену особисту відвагу, героїзм та самовідданість у служінні українському народу Віталію Невінському посмертно надано звання Героя України з присвоєнням ордена "Золота Зірка" (29 вересня 2023 року).

У 2023 році йому посмертно присвоїли звання Почесного громадянина міста Тернополя. Віталій Невінський "Гурман" залишився в пам'яті побратимів як командир, який умів вести за собою, берегти своїх людей і до останнього залишатися там, де був потрібен найбільше.

Вічна слава Герою!

Зображення: 128-а окрема гірсько-штурмова бригада Закарпаття.

За матеріалами: Суспільне Ужгород, Мукачівська міська рада, 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада

Цей матеріал був підготовлений Українським національним агентством Укрінформ у співпраці з Українським інститутом національної пам'яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.