Коли міф переважає над реальністю: оповідь про Івана Силу.

Хто сьогодні в Україні не чув про Івана Фірцака? Навіть якщо ім'я Фірцака вам невідоме, напевно, ви знаєте про Івана Силу - персонажа з популярного фільму з Дмитром Халаджи в головній ролі. Про Івана Фірцака вже написано чимало статей у вітчизняних ЗМІ, і щороку, з нагоди його дня народження (28 липня), з'являються нові матеріали про легендарного Івана Силу. Але наша мета - не повторювати цей одноманітний контент, а спробувати подивитися на його постать під новим кутом зору.

Історія Івана Фірцака нагадує мені легенду про колись знаменитого радянського екстрасенса і ясновидця Вольфа Мессінга. Чому? Справа в тому, що багато з незвичних фактів із життя цього "естрадного телепата" були вигадані журналістом Михайлом Хвастуновим, який очолював науковий відділ газети "Комсомольская правда". Після зустрічі з Мессінгом у підмосковному санаторії та кількох бесід, Хвастунов зрозумів, що в його руках опинилася справжня знахідка, і написав "автобіографію" Мессінга під назвою "О самом себе" (1965). Згодом сюжети з цієї книги стали основою для телефільмів та передач, у яких стверджувалося, що Мессінг нібито зустрічався з такими історичними постатями, як Ейнштейн, Гітлер, Сталін, Берія та інші, які насправді ніколи не мали з ним справи і навіть не чули його імені.

Ужгородський журналіст Антон Копинець втілив образ Михайла Хвастунова, легендарного закарпатського силача та циркового артиста Івана Фірцака.

На "Історичній правді" 14 грудня 2012 року вийшла анонімна колонка, присвячена завершенню зйомок фільму "Іван Сила". У ній згадується:

Сорок років тому в ужгородському видавництві "Карпати" побачила світ повість місцевого журналіста Антона Копинця під назвою "Кротон (Іван Сила)". Це сталося через два роки після смерті відомого атлета, що, безсумнівно, стало поштовхом для публікації твору. У передмові автор зазначає: "Повість здебільшого заснована на реальних фактах, але також містить легенди та перекази, передані з уст народу". Книга Копинця на сьогоднішній день є єдиним джерелом, що висвітлює біографію цього прославленого спортсмена, адже вона створена на основі його власних спогадів.

Антон Копинець (1941-1980) мав нагоду особисто спілкуватися з легендарним Фірцаком і записав його життєві історії, які він чув безпосередньо від цього старого силача. Його праця була створена в 1969 році, а видана в 1972-му. Після того як у 2014 році вийшов фільм "Іван Сила", у Києві була презентована книга Копинця під назвою "Іван Сила на прізвисько Кротон", яка являє собою повну версію без спотворень радянської цензури.

Використовуючи першу книгу Копинця як натхнення, закарпатський автор та драматург Олександр Гаврош створив дитячу повість під назвою "Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу", що була опублікована в 2007 році. На основі цієї повісті був знятий фільм "Іван Сила".

Ключовою фразою в статті про Івана Фірцака в українській Вікіпедії є: "За книжкою Антона Копинця "Іван Сила на прізвисько "Кротон"", яка має ознаки як документальної, так і художньої, і містить чимало не підтверджених даних..." А ще там же: "За деякими даними, 1928 року був визнаний найсильнішою людиною планети".

Вага такої інформації (за книжкою, за деякими даними) не може бути значущою. Принаймні для серйозного видання, яким є "Чемпіон". Інформація має бути підтверджена документами: матеріалами преси, афішами, світлинами, кінозйомками, протоколами та статистикою спортивних змагань, спогадами різних очевидців або учасників подій тощо. А зі слів "о самом себе" та джерел "за деякими даними" або "за непідтвердженими даними" можна створювати лише міфи та легенди. Якими б вони не були приємними для нас - це не наш жанр.

Отже, якщо хтось буде незадоволений цим матеріалом, будь ласка, не пишіть у коментарях "цю статтю написав неосвічений", а краще надайте обґрунтовані аргументи та докази щодо ваших заперечень.

Про Івана Фірцака після виходу фільму "Іван Сила" (2013) було багато написано в українських ЗМІ. Але переважно автори переписували один в одного те, що було викладено в книзі Антона Копинця.

Серед великого масиву однотипних за змістом текстів про Фірцака я виділив два найбільш оригінальних та цікавих матеріали. Перший з них під назвою "Іван Фірцак-Кротон: три життя Івана Сили" ("Історична правда", 29.07.2024) належить ужгородському письменнику Володимиру Кришенику. А автором другого тексту, під назвою "Син Івана Сили був чемпіоном з боксу і створив осередок ОУН" ("Радіо Свобода", 28.07.2024), є той самий Олександр Гаврош. Про другий матеріал ми поговоримо нижче - коли мова піде про сина Івана Фірцака. А щодо статті Володимира Кришеника (власне, то був передрук його тексту з часопису "Екзиль", 2018), то вона дала мені правильний кут, під яким треба дивитись на історію Івана Фірцака.

Володимир Кришеник, земляк Фірцака, який мав можливість спостерігати за ним у дитинстві, влучно підмічає: "Наче в одній особі поєдналися троє: звичайний селянський господар Іван Фірцак, згодом відомий цирковий атлет Іван Сила та, нарешті, легендарний силач Кротон. Кожен з них жив у свій час". Цей поділ не є хронологічним, адже життя атлета розпочалося і завершилося в селі Білки на Закарпатті. Це скоріше концептуальний розподіл, що чітко відокремлює реального Івана Фірцака від міфічного Кротона, легенда про якого виникла вже після його смерті.

Отже, канва життя Івана Федоровича Фірцака виглядає наступним чином.

Він з'явився на світ 28 липня 1899 року в великому селі Білки, що на той час входило до складу комітату Береґ Угорського королівства в межах Австро-Угорської імперії, а нині розташоване в Хустському районі Закарпатської області. Його сім'я була селянською і належала до середнього класу. Прізвище Фірцак явно свідчить про його русинське походження.

З раннього віку він відзначався значною фізичною силою. У 20 років вирушив на заробітки до Праги, коли Закарпаття було частиною Першої Чехословацької Республіки. Спочатку працював вантажником на заводі, а згодом — на залізничному вокзалі. Крім цього, активно займався спортом, зокрема важкою атлетикою, гирьовим спортом та бойовими мистецтвами.

Після аматорського спорту перейшов до професійного цирку - що цілком природно. Працював у празькому цирку "Герцферт", з яким нібито об'їздив 64 країни світу. Виступав з вражаючими силовими номерами.

Він уклав шлюб з чеською гімнасткою Руженою Зікловою, і у них народилося восьмеро дітей: Іван, Ольга, Мілан, Софія, Зірка, Віра, Петро та Богдан.

Наприкінці 1930-х років він вирішив достроково розірвати свій десятирічний контракт із цирком, зобов'язавшись виплатити власникові значну компенсацію в розмірі 100 тисяч крон через суд. Після цього повернувся до рідного села Білки, де провів решту свого життя, переживши угорську окупацію після розділу Чехословаччини, Другу світову війну та встановлення радянської влади.

Після завершення війни деякий час Іван Фірцак обіймав посаду керівника сільського відділення міліції. Після цього він разом із дітьми демонстрував силові виступи в селах Закарпаття. Іван Фірцак помер 10 листопада 1970 року у своєму рідному селі Білки. Його поховали на цвинтарі в присілку Телятинець.

Це сухі факти, що не викликають подиву та сумнівів. Не викликають таких почуттів й різні сюжети побутового характеру. Такі, наприклад, як те, що на сніданок богатир з'їдав яєшню з 40 яєць; що він міг спокійно тримати на витягнутих руках 30-літрові чавунні бідони з молоком; що був здатен зрушити з місця дерев'яну хату тощо. На те він і силач.

А ось певні розповіді, які не мають підтверджень, проте суперечать відомій інформації, змушують згадати фразу з матеріалу про Фірцака на сайті Karpat.in.ua від 29.07.2020. Там влучно сказано: "Після повернення додому він стає героєм різних небилиць". Наведемо лише декілька з таких небилиць - на всі місця та часу не вистачить.

Примітно, що про всяк випадок, є теза, що після встановлення радянської влади НКВС конфіскував у Кротона всі його нагороди, відзнаки й навіть фотографії. Тож які можуть бути підтвердження - вірте байкам. Можливо, тим, які сам Фірцак розповідав за пивом підпилій компанії у кафе "Зірка" в Білках у 1966 році, коли його вперше побачив 11-річний Володимир Кришеник (про це він пише у згаданій статті).

Таким чином, деякі твердження виглядають надуманими, зокрема, інформація про те, що Фірцак став чемпіоном Чехословаччини з важкої атлетики у 1922 році (підтвердження цього факту знайти не вдалося). Або ж захоплююча розповідь про поєдинок Фірцака з чемпіоном світу або Великої Британії у важкій вазі Джоном Джексоном. Цю історію наводить Олександр Рудяченко у статті "Легенда батярської вдачі" (Укрінформ, 28.07.2018): "Натовп збирався, аби побачити напівміфічного атланта. І навіть після місяця щоденних виступів у розпещеному Лондоні 1930 року, його шоу проходили при повних залах, а місцева преса активно підживлювала інтерес до гастролерів з Праги. Тож, зацікавлена слов'янським феноменом, королева Великої Британії Марія Вікторія, яка відпочивала зі своїм чоловіком Георгом VI та двором у курортному Блекпулі, запросила гостей на виступ у місцевий цирк - Тауер (The Blackpool Tower Circus)".

Справа в тому, що Георг VI піднявся на трон 11 грудня 1936 року, а його дружина носила ім'я Єлизавета. Теоретично, в байці про Фірцака могла б з'явитися його мати Вікторія Марія, яка була дружиною короля Георга V. Припустімо, що це так. Але проблема в тому, що в 1930-ті роки не існувало жодного боксера на ім'я Джон Джексон (або Джон Джебсон, як вказано у Вікіпедії), ані серед чемпіонів світу у важкій вазі, ані у Великій Британії. Відповідні дані можна знайти просто в Вікіпедії.

Фірцак-Кротон, за свідченнями, завдав Джексону-Джебсону єдиного удару, який призвів до перелому його грудної клітки. Після цього інциденту Джексон вистрибнув з вікна, а його прихильники, у свою чергу, вдарили Фірцака каменем, що спричинило серйозну травму голови і потребу в установці пластини — можливо, золотий або платиновій. Інша версія подій стверджує, що сам Джексон під час бою завдав ушкодження Фірцаку. Проте через попередні неточні дані вся ця інформація виглядає досить підозрілою.

Дивно, але всі посилання на "відомий празький цирк "Герцферт" в Google стосуються лише матеріалів про Івана Фірцака, більш відомого як Кротон.

"Завдяки своїй неймовірній силі, вражаючим трюкам та рекордам, які не мають аналогів, Фірцака прозвали на честь античного героя Кротона", зазначає Вікіпедія. Однак, варто зауважити, що Кротон не був античним героєм, а скоріше простим персонажем з давньогрецької міфології, який загинув від руки Геракла через те, що заступився за свого тестя, котрий украв корів у Геракла. Цю деталь також підкреслив Володимир Кришеник. Моя думка: менеджери Фірцака, можливо, зробили посилання на знаменитого силача Мілона Кротонського або просто переплутали факти через недостатні знання.

Яка цінність цієї заяви: "У 1928 році Іван Фірцак-Кротон отримав титул найсильнішої людини світу"? Хто і в якому місці надав йому це визнання?

Однак справжнє захоплення викликала в мене афіша виступу Івана Фірцака, що відбувся 3 лютого 1931 року в місті Мононгахела (штат Пенсильванія, США) у залі Elk's Ballroom. На ній, поруч з зображенням Фірцака, який ламає ланцюги на своїй грудях, було написано: Mr. Kroton, чемпіон світу, нагороджений першим призом у Парижі. Глядачі могли насолодитися двома годинами вражаючих демонстрацій сили. Вартість квитків для дорослих складала 75 центів.

Це дуже цікавий та пізнавальний артефакт. Адже з нього видно, що Іван Фірцак безсумнівно гастролював у США. Згадка про Париж наводить на ще одну тезу з Вікіпедії: "став переможцем конкурсу краси тіла в Парижі". Але як і напис "чемпіон світу" (з якого виду спорту?), ця інформація послуговує виключно для зацікавлення публіки маленького містечка, передмістя Пітсбургу. Закон жанру: коли на афішах дореволюційних цирків писали: "Чемпион мира и окрестностей".

Іван Фірцак, без сумніву, був надзвичайно талановитим атлетом. Однак він не був єдиним у своєму роді. У той час по цирках і аренах світу виступали й інші видатні богатирі, такі як Олександр Засс (відомий як Самсон), Зіше Брайтбарт (прозваний Залізним Королем, про якого знято фільм "Непереможений" у 2001 році), Іван Заїкін, Джо Грінштейн (Могутній Атом) та багато інших. Всі вони демонстрували подібні трюки та на афішах носили титул "Найсильніша людина на Землі". Це було не офіційне звання, а своєрідна рекламна назва, що використовувалася для залучення глядачів.

З тієї ж міфічної опери і такий сюжет. Коли угорці після окупації Закарпаття в 1939 році захотіли конфіскувати у Фірцака автомобіль "Форд", він розтрощив його кувалдою. За це був покараний: його посадили до в'язниці й побили. Мабуть, то був той "Форд", який Іванові нібито подарували 1927 року в Америці (за непідтвердженими даними). За іншою версією, того "Форда" Фірцаку подарували в Німеччині, коли він на спір з власником автосалону виніс машину на спині.

Проте не викликає сумніву ствердження, що Іван Фірцак знав багато мов. Адже, будучи уродженцем Закарпаття, він за визначенням зростав та жив у мультилінгвістичному середовищі, і для нього українська, чеська, угорська, німецька мови були близькими змалечку. Тому, поїздивши світом, він міг без проблем на таку базу додати ще кілька мов.

Ось захоплюючий спогад Володимира Кришеника про виступ уже літнього Івана Фірцака у його рідному селі. Це сталося під час урочистого відкриття нового стадіону, названого на честь космонавта Павла Поповича в Білках. "Він рвав ланцюги, гнув величезні залізні предмети на своїй шиї, піднімав гирі та вбивав товсті цвяхи в міцну дошку ударом долоні, потім витягував їх зубами. Вершиною шоу стало перекочування колеса автомобіля через його незахищене богатирське горло. У виставі йому допомагали його власні діти."

Щодо дітей, варто зазначити, що подібна неточність інформації торкнулася й сина богатиря Івана-молодшого. Як зазначають джерела, він нібито був чемпіоном УРСР з боксу, а в статті "Легенда батярської вдачі" йдеться про те, що в 1948 році 18-річного Івана Фірцака-молодшого звинуватили у націоналізмі через його необережне виконання закарпатських народних пісень. На цій основі було сфабриковано справу про його причетність до ОУН, і йому присудили... розстріл. Проте, на щастя, в останній момент вирок змінили на 25 років ув'язнення в таборах, що призвело до його заслання в ГУЛАГ.

Проте стосовно Івана Фірцака-молодшого (1929-1996) ми маємо коректну інформацію, викладену Олександром Гаврошем у розлогому матеріалі на сайті "Радіо Свобода". На відміну від байок про силача Кротона, цей матеріал багато ілюстрований фотографіями та документами. Там, до речі, зазначено, що Іван-молодший у травні 1947 року переміг на боксерському чемпіонаті Закарпатської області (з цитатою з газети "Закарпатська правда" від 25.05.1947). Таки не чемпіон України, вже ближче до правди.

Цей матеріал розкриває, що Івана-молодшого засудили не через виконання закарпатських народних пісень, а за його спробу створити осередок ОУН у Білках разом із сусідами Ольгою Кришеник і Іваном Павлюком. Примітно, що в документі про обрання запобіжного заходу (фото з архіву Закарпатського обласного управління СБУ) зазначено: "спеціальність - боксер", "син борця", "місце роботи - сирзавод с. Билки Іршавського району". Це справді важливі деталі. Цей документ має більше ваги, ніж чутки та вигадки. Хоча в масовій свідомості його вплив може бути не таким потужним — це очевидно.

Ось кілька незаперечних фактів про вшанування пам'яті видатного атлета. У селі Білки, де проживав спортсмен, функціонує музей, присвячений Фірцака-Кротону, а на будівлі місцевого Будинку культури розміщено пам'ятний бронзовий барельєф, що відображає його постать. 26 липня 2009 року, в рамках святкування 110-ї річниці з дня народження Івана Фірцака, в центрі села було урочисто відкрито пам'ятник на його честь. Цей монумент створив скульптор Микола Глеба з цільного гранітного блоку вагою 7,5 тонн. Для створення пам'ятника позував Василь Вірастюк. Вулиці на честь Івана Фірцака були перейменовані в Ужгороді (2016), Мукачеві (2017), Києві (2023) та Краматорську (2023).

Гідними нащадками Івана Фірцака сьогодні є видатні українські стронгмени Василь Вірастюк, Олександр Лашин, Олексій Новіков та інші. Але з міфами їм буде важче: адже їх кар'єри зафіксовані у безлічі відео, фото та текстової інформації - тому простору для вигадок та фантазій немає.

Сенс нашого альтернативного погляду на постать Івана Фірцака не в тому, щоби якось принизити його досягнення або у чомусь викрити. Але, якщо ми руйнуємо радянські міфи штибу "матчу смерті", то маємо прагнути бути об'єктивними і стосовно самих себе. Принаймні на спортивному сайті, який сповідує принцип фейр-плей.