Економічний підйом, демографічні виклики та вітряні турбіни на вершинах гір.

Відкрита розмова на складні закарпатські теми з очільниками регіону

Із начальником Закарпатської ОВА Мирославом Білецьким та головою обласної ради Романом Сараєм ми поспілкувалися в рамках щорічного форуму ідей та рішень Re:Open Zakarpattia, що відбувся минулими вихідними. У власкора Укрінформу було 40 хвилин на хард-ток з очільниками регіону: про вітряки в горах, кризу населення й робочих рук на фоні зростання та розширення виробництва у краї. Також поговорили про ветеранську політику в області. Зокрема, чиновники назвали успішні кейси підтримки чинних та колишніх військовослужбовців, апробовані на Закарпатті й затверджені на загальноукраїнському рівні.

КОЛИ МРІЯТИ ПРО СВОБОДУ ВІД ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСУВАННЯ

Ця розмова для мене є чудовою можливістю порушити питання про проблеми в регіоні, які потребують активного обговорення. Діалог між владою та бізнесом існує, але з громадянським суспільством ситуація виглядає не надто оптимістично. Наприклад, ми в Укрінформі не змогли отримати інтерв'ю ані від представників обласної військової адміністрації, ані від облради стосовно ситуації з вітровими електростанціями. Тому ми спробуємо обговорити це сьогодні в рамках панельної дискусії на форумі. Перше, що я хочу вас запитати, - це про стан релокації та індустріалізації в регіоні, який почали називати "бумом" або "феноменом Закарпаття як нового Донбасу". Минулого року ви згадували на цьому форумі, що завдяки релокації бізнесу Закарпаття знизило потребу в державних дотаціях з майже 70% до 25%, що стало справжнім проривом, "економічним дивом Закарпаття". Чи продовжує ця цифра зменшуватися, чи залишилася на рівні минулого року?

Мирослав Білецький:

Ця статистика є актуальною на сьогоднішній день. Я переконаний, що ці показники з часом покращаться, і ми зможемо стати самостійним регіоном у фінансовому плані, залежачи менше від державного бюджету.

Місяць тому я переглядав статистичні дані, і на той час ми мали 363 релокованих підприємств. Сьогодні їх вже 371. Ця цифра постійно змінюється. Важко передбачити, чи ми досягнемо незалежності від дотацій через рік або півроку. Проте я впевнений, що дуже скоро всі підприємства зможуть працювати на повну потужність. На цей процес впливають різноманітні фактори: кількість робочих місць, середня зарплата в регіоні тощо.

Наприклад, незабаром почне свою діяльність підприємство "БФ-термінал", яке забезпечить близько 1500 нових робочих місць. Вітрові електростанції поки що не працюють на максимумі своїх можливостей. Також планується запуск "Біофарми" — інноваційного підприємства, що створить 150 робочих місць. Отже, зростання продовжується і має стабільний характер.

Роман Сарай — это произведение, которое привлекает внимание своей уникальной атмосферой и захватывающим сюжетом.

Додам, що в 2024 році Закарпатська область виділила 2,5 мільярда гривень з бюджету на державний військовий ПДФО. Завдяки зростанню власних надходжень нам вдалося врегулювати обласний бюджет. Отже, ця сума (рівень дотацій з державного бюджету, - ред.) залишилася незмінною. Якби цього не сталося (якби не вилучали ПДФО, - ред.), показник був би значно кращим.

ВІТРОЕНЕРГЕТИКА: УСІ ПРАВА ПЕРЕНЕСЕНІ ДО МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

Ви вже згадали одного з трьох найбільших релокантів, компанію "Френдлі Віндтехнолоджі". Однак, це питання заслуговує на окрему увагу, оскільки компанія пов'язана з низкою скандалів у Закарпатті. Її діяльність зосереджена на виробництві вітротурбін і встановленні вітропарків у гірських районах, що викликає значні суперечки. Вітрова енергетика стала надзвичайно актуальною темою в регіоні: є активні прихильники та запеклі опоненти, що призводить до конфліктів. Проте отримати коментарі від обласної влади щодо цього питання вкрай складно. Тож у мене до вас перше запитання: чому спостерігається така брак комунікації з боку ОВА та обласної ради стосовно впровадження вітропарків?

Білецький:

- У нас триває процес децентралізації, і величезні повноваження переклали на територіальні громади. Це і плюс, і мінус, тому що їм віддали бюджети, але в них є потреба забезпечити свій розвиток. І коли територіальна громада не має як розвиватися, вона чіпляється за будь-що. Ми надали повноваження головам територіальних громад, депутатам територіальних громад, і вони визначаються. Саме через місце, де встановлювати ВЕС, і ведуться оці-от дискусії. Тому в першу чергу треба говорити з тими людьми, хто приймає ці рішення. Якщо їх ухвалює голова адміністрації, то про це говорити має він або голова ради. Якщо ж це рішення голів територіальних громад, яким ми делегували такі повноваження, то вони мають це пояснити, і вони пояснюють.

Розглянемо, наприклад, голову територіальної громади в Колочаві. Ми регулярно надаємо йому фінансову підтримку з обласного бюджету, оскільки він не має можливості заробляти кошти на рівні громади. Національний природний парк "Синевир", який колись сприяв формуванню бюджету, більше не виконує своїх зобов'язань, обравши модель діяльності "я наукове підприємство і податки не сплачую". Внаслідок цього голова громади стикається з труднощами у складанні бюджету та забезпеченні соціальних потреб. Я йому кажу: "Спробуй отримати гранти". Він дійсно виграв декілька, але там потрібно 15% співфінансування. І, попри те, що він отримав багато грантів, реалізувати їх не вдається. Як же йому вижити в таких умовах?

Інший аспект: хоча енергетична незалежність є пріоритетом для нашої країни, в даний момент ми обговорюємо питання, чи є вітрові електростанції позитивним чи негативним явищем. Якщо місцева громада вважає, що це корисно і відповідає чинному законодавству, я готовий це підтримати. Якщо ж ні, то моя позиція буде протилежною.

Складское помещение:

Вчора, під час розмови з нашими друзями з австрійської федеральної землі Тіроль, ми запитали їх: "Як вам вдалося досягти 30% економіки за рахунок відновлюваних джерел енергії? Як ви змогли досягти генерації 1,5 ГВт — еквіваленту півтора атомних блоків — з відновлюваних джерел? Яким чином ви збудували майже тисячу гідроелектростанцій на своїх ріках?" Вони дали нам зрозумілу відповідь: "Тридцять років тому ми стикалися з такою ж проблемою, як і ви. Спілкуйтеся, пояснюйте, комунікуйте — і ви досягнете успіху. На кожній річці, що протікає через 5 км, ви зможете мати мінігідроелектростанцію, що забезпечить ваші громади доходами від генерації, автономність у споживанні енергії та безліч інших позитивних аспектів. Звичайно, це потрібно робити з урахуванням екологічних вимог."

СКІЛЬКИ ВІТРЯКІВ ПЛАНУЄТЬСЯ НА ЗАКАРПАТТІ

Можливо, у вас є більше відомостей, ніж у нас, про кількість вітрових електростанцій, які збираються збудувати в Закарпатті. У 2022 році говорили про близько ста вітряків, тепер же йдеться вже про 200, 220 або навіть 300 установок у горах. То скільки ж насправді планується вітрових електростанцій на Закарпатті?

Білецький:

Яка кількість рішень ухвалять територіальні громади? Скільки депутатів висловляться "за", а скільки "проти"? Чи маємо ми цю інформацію?

- Наразі знаємо про три громади, де ці рішення прийнято.

Білецький:

- А як ми можемо знати, що буде в майбутньому?

Але ж ви на чомусь базуєте свої міркування?

Білецький:

Все залежить виключно від рішення місцевої громади. Важливо, як депутати проголосують і висловлять свою підтримку словами: "Так, це нам потрібно". Якщо хоча б один з них не підніме руку, то більшість не буде досягнута, і питання залишиться невирішеним. Скільки саме їх буде: 300, 400, 500 чи 10 — це важко передбачити. Так ми лише підживлюємо напругу в суспільстві.

Добре: чи справді можливо, що мова йде про 220 вітряків?

Білецький:

Це дійсно важко відповісти. У мене немає такої інформації.

Подивіться, питання вітрових електростанцій було розглянуто ще в 2014 році. Було створено відповідний план, який отримав схвалення обласної ради. Виглядає на те, що роботи над цим питанням почалися ще у 2012 році, і Тур'ї Ремети були включені в цей проект. Ми вже більше десяти років обговорюємо цю тему. План був затверджений, інвестор був залучений, але в результаті все зупинилося! Ситуація виглядає досить прикро... Нам слід зосередитися на тому, як забезпечити енергетичну незалежність. Потрібно знайти баланс між екологічними потребами, економічними інтересами та незалежністю. Я не стверджую, що це має відбуватися за рахунок нашої природи або гір. Я щиро підтримую екологію Закарпаття, адже сам виріс серед цих гір. Проте потрібно бути готовими до певних ризиків, але в межах розумного, згідно з чинним законодавством та так, щоб це не шкодило природі.

ЄВРОПЕЙЦІ ЦЕ ПРОХОДИЛИ, НАМ ТАКОЖ ЦЕ ТРЕБА ПРОЙТИ

Які, на вашу думку, можуть бути межі цього явища? Те, що сьогодні відбувається на Руні, коли через обхід законних процедур оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВД) знайдено альтернативний шлях через Державну інспекцію архітектури та містобудування (ДІАМ), і вже розпочато будівництво без належної оцінки, викликає питання. Наскільки це нормальне явище?

Білецький:

- Ну, якщо зараз є закон, який сказав, що це законно, і ні один суд це не заборонив, тоді це законно чи ні?

Проте, чи є це дійсно виправданим? (Це стосується дозволу ДІАМ визнати фундамент вітряної установки окремою будівлею, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля та може зводитися без проведення відповідної оцінки, - ред.).

Білецький:

- Дивіться, Україна має бути енергетично незалежна від Росії раз і назавжди. Це має бути. І ми маємо шукати цей баланс разом, із холодною головою, холодним серцем. Наші всі європейські партнери говорять, що вони це все проходили, і нам також це треба пройти. Не треба загострювати ситуацію там, де не треба. Там, де воно не може будуватися, ми не будемо будувати - не ми, а власники цих підприємств, це 100%. Але там, де є можливим, то давайте це робити, давайте цю незалежність реалізовувати.

- Ще одне питання: спростуйте або підтвердіть розмови про те, що вітряки на Закарпатті будуються не стільки заради виробництва електроенергії для внутрішнього споживання, скільки для виробництва "зеленого водню" (плани побудови на Закарпатті такого заводу були вперше озвучені минулої осені на іншому форумі в області) із подальшим транспортуванням до ЄС.

Білецький:

В Європі водень поки що залишає лише експериментальні стадії.

Чи з'явиться водневий завод у Закарпатті?

Білецький:

- Я про це не знаю. В найближчі 10 років я вам гарантую, що цього технічно не може бути.

Звісно, дякую. Пане Романе, чи не хотіли б ви додати щось? Можливо, ви зможете вказати кількість вітрових електростанцій, які планується звести в Закарпатті?

Складское помещение:

- Додам, що нині ми знаємо дуже багато проєктів, які не реалізувалися. У тому числі, в першу чергу, через позицію громад. Наприклад, дуже відомий кейс - спроба побудови вітропарку на території Міжгірської громади. Він не відбувся через позицію громади. І тому наше тверде переконання, що саме вона є первинною. Якщо громада проти, нічого не відбудеться. Ніякий інвестор нічого там не побудує.

СИТУАЦІЯ З ВИЇЗДОМ ЗА КОРДОН СТАБІЛІЗУВАЛАСЯ

- Минулого року теж у рамках нашої з вами розмови були озвучені цифри про те, що третина місцевих мешканців виїхала з початку повномасштабної війни. Чи ця криза поглибилася за 2025 рік? Чи продовжують виїжджати закарпатці - особливо із законом про виїзд чоловіків 18-22 років?

Білецький:

Ситуація залишається під контролем. Наразі близько 300 тисяч закарпатців перебувають за межами країни. Однак варто пам'ятати, що закарпатці завжди шукали роботу за кордоном — навіть до початку війни близько 200 тисяч людей постійно проживали поза межами Закарпаття. Це був звичний процес міграції. Зараз певна частина населення виїхала після того, як чоловікам віком 18-22 років дозволили виїзд, але я не вважаю, що це означає, що вони не повертаються. Я б не сказав, що відбулися якісь суттєві зміни у цих цифрах — їх, по суті, немає. Навпаки, ситуація з економічною стабільністю в регіоні викликала інтерес у наших закарпатців, які працюють за кордоном, і ми активно працюємо над тим, щоб переконати молодь залишатися вдома.

- Що цікавить молодь, яка хоче повернутися на Закарпаття?

Білецький:

- Заробітні плати, які в нас є, перспектива росту, кар'єри. Закарпатцям важко зробити кар'єру на заробітках. Ти обмежений оплатою транспорту, житла, компослуг, соціальних послуг, медичного страхування... А тут усе це забезпечує держава.

І зараз підприємства, які працюють на Закарпатті, та ж "Біофарма", пропонує 2,5 тис. доларів зарплати на деяких напрямках. Це дуже хороша заробітна плата, потрібні лише знання.

Ми постійно забезпечуємо наявність 500 місць у шелтерах для евакуаційних поїздів.

- Щодо ВПО. Кількість вимушено переселених людей з інших регіонів у нас збільшилася?

Білецький:

Ні, статистика залишилася незмінною. У Закарпатті на обліку перебуває 123 тисячі осіб. Ще приблизно 100 тисяч не зареєстровані, оскільки не відчувають потреби в соціальних пільгах. Серед цих 123 тисяч — 18,5 тисяч людей похилого віку, 35 тисяч дітей і 55 тисяч осіб працездатного віку. На жаль, протягом останніх чотирьох років, згідно з даними Служби зайнятості, працевлаштувалося лише близько 2 тисяч людей. Можливо, реальна кількість працюючих переселенців вища, адже деякі з них могли знайти роботу безпосередньо і не відзначені у статистичних даних.

На даний момент ми маємо 101 місце для тимчасового поселення вимушених переселенців, які ми називаємо шелтерами. У цих місцях в даний час проживає 5 тисяч осіб. Крім того, ми регулярно резервуємо 500 місць для можливого прийому евакуаційних поїздів у разі необхідності.

Найбільше мене хвилюють люди похилого віку — ці 18,5 тисяч осіб. Навіть якщо половина з них зможе повернутися, інші вже не матимуть куди йти... Це стає моїм викликом як голови адміністрації — забезпечити їм гідні умови життя до самого кінця. Вони заслуговують на свій власний простір. Питання соціального житла, на мою думку, є найважливішим у контексті внутрішньо переміщених осіб на Закарпатті.

- Соціальне житло - це ті ж самі шелтери, які залишаться їм, коли - ймовірно, можливо, колись - закінчиться війна?

Білецький:

Потрібно, щоб була впевненість у тому, що ця особа зможе залишитися там на все своє життя.

ХТО БУДЕ ЗАЙМАТИСЯ РОБОТОЮ НА ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВАХ?

Повертаючись до теми, що ми обговорювали раніше, мені цікаво почути вашу думку про молодь, яка виїхала за кордон і тепер проявляє інтерес до нових зарплат у Закарпатті. Маю знайомих, котрі працюють на великих заводах, і їхня заробітна плата становить приблизно 23 тисячі гривень. Це трохи більше ніж 500 доларів США, і з такою сумою, маючи сім'ю, вижити досить складно. Виникає запитання: як у таких умовах заповнювати підприємства робочою силою? Звичайно, люди прагнуть виїхати за кордон, адже там вони можуть отримувати значно більші зарплати. Чому, незважаючи на "економічне диво" та "новий Донбас", ситуація з середніми зарплатами у нас залишається настільки невтішною?

Білецький:

На даний момент середня зарплата в нашій області становить 20 362 гривні, що на 5 гривень перевищує загальноукраїнський рівень.

Це чудово. Проте, коли мова заходить про економічний розвиток та бум, варто також згадати ці 500 доларів...

Білецький:

Основна проблема полягає в тому, що мешканці Закарпаття порівнюють свої доходи з зарплатами родичів, які живуть за межами країни.

- І це справді викликає образу, якщо чесно.

Білецький:

Однак не варто забувати, що ми обговорюємо європейські зарплати. Поки що нам важко зрівнятися з ними. Проте, якщо врахувати, що за даними Держстату ми займаємо 10-те місце в країні, а перед нами знаходяться такі промислові центри, як Дніпро, Харків і Київ, це дуже добрий результат. У Західній Україні лише Львів випереджає нас. Чи це справді погано?

Це справді вражаюче! Проте середня заробітна плата в 500 доларів залишає бажати кращого.

Білецький:

Згоден з вами. Чесно кажучи, я також бажаю, щоб закарпатці мали набагато більше можливостей, але наразі ми маємо таку реальність. І не можна сказати, що ми у найгіршому становищі.

Минулого року в Україні розгорівся великий скандал через наміри одного з виробників найняти працівників з Бангладеш, оскільки місцеві жителі не бажали працювати, і виробництво простоювало. Ця ініціатива викликала справжній буревій обурення, і, зрештою, працівники з Бангладеш так і не прибули. Проте в умовах гострої нестачі робочої сили виникає запитання: хто ж буде забезпечувати роботу на всіх цих нових та місцевих великих підприємствах?

Білецький:

Рік тому я відвідав підприємство в Тячеві, де власник провів для мене екскурсію по виробничому цеху. Це був величезний простір, приблизно 3000 квадратних метрів, заповнений верстатами та кріслами, але абсолютно безлюдний. Людей не було видно. Щодо зарплати, то середній рівень на підприємстві становить 26 тисяч гривень, а також є можливості для кар'єрного зростання та підвищення окладів. Тоді виник скандал з бангладешцями, але ми довели, що в Закарпатті є реальні робочі місця, і це стало очевидним для всіх.

- Цю ідею з набором робітників із країн третього світу - відкинули?

Білецький:

На мою думку, кожен приватний підприємець має право діяти в рамках чинного законодавства так, як він вважає необхідним і можливим. Якщо ми зацікавлені в зборі податків, нам слід створити такі умови, аби підприємець, інвестуючи свої кошти в певний проект, не залишався в бездіяльності, спостерігаючи за порожніми виробничими приміщеннями та бездіяльними машинами. Якщо він бачить потенціал у своїй справі, ми повинні розглянути способи, як його підтримати. Загалом, ідея була досить перспективною, але її реалізація виявилася проблематичною, оскільки викликала негативну реакцію в державних структурах.

Ветеранські простори повинні функціонувати в кожній громаді.

Отже, очевидно, що на даний момент бангладешців у нас не буде. Проте є ще одна важлива тема, яку слід обговорити — це питання ветеранів. Скільки ветеранів наразі проживає в Закарпатті? І одразу ж варто зазначити, що в області є лише два міста, де діють хаби для ветеранів: Ужгород і Мукачево. Оскільки Закарпаття переважно сільський регіон, багато хлопців живуть у селах, де практично немає інфраструктури для соціалізації та розвитку. Які кроки можна вжити, щоб поліпшити умови життя ветеранів у нинішніх умовах в області?

Білецький:

На сьогодні в Закарпатті проживає 23 408 осіб, які завершили службу в Збройних силах України та отримали статус ветеранів. Серед них 1087 людей з інвалідністю, з яких 16 жінок. Ми щиро піклуємося про всіх ветеранів. Щодо ветеранських хабів, про які ви згадуєте, дійсно, їх організовують самі ветерани, і ми активно їх підтримуємо. Вже функціонують такі хаби в Ужгороді та Мукачеві, а незабаром ще один відкриється в адміністративному будинку колишньої райадміністрації Воловця. Планується також створення ще одного хабу в Берегові, над чим працюють хлопці з Карпатської Січі.

Що робимо ми? Ми створили ветеранський простір "ВДОМА", це комунальна установа при Закарпатській обласній адміністрації.

Чи є центри ВДОМА присутніми в усіх куточках області?

Білецький:

В кожній територіальній громаді повинні бути ці об'єкти (на Закарпатті їх налічується 64, - ред.). Проте наразі їх лише 50.

Складское помещение:

У 2023 році Закарпатська обласна рада заснувала комунальне підприємство "Ветеранський простір "ВДОМА", яке очолив ветеран Руслан Пишка. Він зібрав команду за принципом "рівний-рівному", адже військові зазвичай звертаються за допомогою до своїх побратимів, які можуть їх зрозуміти. Мета полягає не лише в тому, щоб ветерани шукали підтримку, а в тому, щоб працівники проекту активно приходили до них, надавали всю необхідну інформацію та допомагали з соціалізацією. Вони інформують про доступні програми, можливості працевлаштування, реабілітації та занять спортом. Сьогодні в комунальному підприємстві працюють 75 співробітників, з яких лише п'ятеро виконують офісні функції, а решта 70 мають "польову" діяльність.

У Закарпатській обласній лікарні імені Новака, Виноградівській районній лікарні та Воловецькій лікарні призначені спеціалісти, які займаються питаннями військових. Це чудові приклади того, як в медичних закладах, де проходять лікування або реабілітацію військовослужбовці, працюють менеджери, які забезпечують їх супровід та підтримку.

Білецький:

На завершення хотів би згадати про декілька важливих досягнень у сфері підтримки ветеранів. По-перше, ми розпочали виплату по 50 тисяч гривень усім, хто повернувся з полону. Це фінансування з обласного бюджету. Наразі держава взяла на озброєння цей приклад і забезпечує такою ж підтримкою всіх ветеранів на загальнонаціональному рівні.

Крім того, варто згадати про стенти для серця. НСЗУ покривала витрати на них лише для пацієнтів, які вже перенесли інфаркт. Однак ми вирішили діяти проактивно і почали фінансувати ці стенти з обласного бюджету у випадках, коли вони були необхідні. Ця ініціатива виявилася настільки вдалою, що держава вирішила її підтримати, і з наступного року НСЗУ забезпечить оплату стентів по всій країні. Це позитивно, адже дуже добре, коли успішні практики з регіонів стають основою для впровадження на державному рівні.

Зображення, представлені організаторами щорічного форуму ідей та рішень Re:Open Zakarpattia.