Чи залишиться "бусифікація" на місці? Які проблеми виникають внаслідок спроб покарати ТЦК?

У Верховній Раді планують внести до Кримінального кодексу додаткові дві статті.

Законодавці вирішили навести порядок у сфері мобілізації. У парламенті було представлено законопроєкт №12442, який передбачає відповідальність для працівників територіальних центрів комплектування та лікарів військово-лікарських комісій за незаконну мобілізацію. "Не можна, щоб громадяни несли відповідальність за порушення правил військового обліку, тоді як працівники ТЦК та ВЛК залишалися безкарними", -- підкреслив один із ініціаторів законопроєкту Максим Бужанський.

Зауваження справедливе, адже, так звана, "бусифікація" дійсно стала негативним тригером в суспільстві, який вправно використовують російські пропагандисти. Та чи "лікується" системна проблема лише двома новими статтями в Кримінальному кодексі? Питання досліджував "Телеграф".

Згідно з висловлюваннями одного з ініціаторів законопроєкту, народного депутата від "Слуги народу" Георгія Мазураша, цю ініціативу підтримували в Генеральному штабі.

На спільному засіданні правоохоронних органів та оборонного комітету було обговорено проблеми "бусифікації" та інші зловживання, що маскуються під мобілізаційні заходи, які суттєво погіршують ситуацію в країні. Генерал Баргилевич (Анатолій Брагилевич, начальник Генштабу ЗСУ) висловив свої пропозиції щодо введення кримінальної відповідальності за правопорушення, вчинені керівниками ТЦК та СП, а також головами і членами ВЛК. Цю інформацію підтвердив Мазурашу в коментарі для "Телеграфу".

Занепокоєння Генерального штабу цілком зрозуміле, оскільки формальне виконання мобілізаційного плану співробітниками ТЦК без належної якості призову не приносить жодної користі фронту. Більше того, практика демонструє, що "бусифікація" не є вирішенням усіх проблем у цьому процесі. Наприклад, Одеська та Закарпатська області, згідно з даними "Телеграфу", до минулорічного травневого оновлення мобілізаційного законодавства мали одні з найнижчих показників виконання плану. У той же час, ці регіони успішно перевиконали плани за популярними відео в TikTok.

Як зазначається в пояснювальній записці до законопроєкту, його "розроблено з метою забезпечення належного виконання уповноваженими особами вимог мобілізаційного законодавства, а також дотримання прав і свобод громадян під час проведення мобілізаційних заходів". Чудово! Це ж саме те, що треба, щоб покінчити з "бусифікацією". Чи ні?... Придивимося пильніше.

Парламентарі пропонують доповнити КК України двома статтями, яких раніше там не було.

Покарання для ТЦК буде встановлено новою статтею Кримінального кодексу 426-2, згідно з пропозицією законопроєкту. Ініціатори законодавчої ініціативи планують, що під час воєнного стану військові службові особи можуть отримати покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до восьми років за незаконну мобілізацію громадянина, якого не підлягає призову згідно з чинним законодавством. У свою чергу, можливе також покарання за надання необґрунтованої відстрочки від мобілізації особі, яку слід призвати до служби.

Однак, при формулюванні такої суворої статті постають два ключових запитання.

По-перше, ТЦК несе відповідальність у випадку, якщо відбувається порушення встановлених норм призову стосовно осіб, яких за законом не слід призивати. Як зазначають юристи, ця ситуація справді викликає занепокоєння.

Наприклад, є випадок з батьком, у якого багато дітей. Він подав усі необхідні документи та заяву на відстрочку, але йому відповіли, що їх це не цікавить, і його все одно мобілізують. Коли він прийшов до військової частини, подав свою заяву, то через три-чотири місяці його звільнили з тією ж документацією. Протягом цього часу він отримував зарплату, додаткові винагороди, проходив навчання і харчувався тричі на день. Хто ж понесе відповідальність за це? Адже витрати на таких осіб складають величезні суми: на кожного з них держава витрачає від півмільйона до мільйона гривень. Чи справедливо, що для того, щоб начальник територіального центру комплектування міг звітувати про мобілізацію, держава втрачає мільйон гривень? – зазначив у інтерв'ю "Телеграфу" адвокат Ростислав Кравець.

А що з тими, кого можна мобілізувати? Чи можна їх призивати з порушеннями? Принаймні, за їхню "бусифікацію" законопроєкт "антибусифікації" не передбачає жодних санкцій для ТЦК.

У цьому контексті йдеться про рівень суспільної загрози: особа не підлягає призову, однак її все ж закликають. Це є загрозою. В іншій ситуації, особа, здавалося б, підпадає під призов, але існують певні формальні недоліки, які не мають кримінальної відповідальності, -- зазначає столичний адвокат Дмитро Бузанов у коментарі для "Телеграфу".

Щодо "силової" мобілізації, я вважаю, що це не лише порушує норми чинного законодавства, але й здоровий глузд. На жаль, правоохоронці часто ігнорують ці порушення, можливо, сподіваючись, що "війна все виправдовує". Я планую запропонувати розширити рамки цього законопроєкту, щоб впровадити жорсткішу відповідальність за такі ганебні та шкідливі дії з боку осіб у формі, які називаються "бусифікацією", -- поділився своїми думками Мазураш.

По-друге, існує певна неясність у положенні, що стосується відповідальності виключно військових службовців за незаконну мобілізацію. Як зазначив речник Міністерства оборони Дмитро Лазуткін, в територіальних центрах комплектування (ТЦК) по всій Україні працює 36 тисяч осіб, з яких 7 тисяч є цивільними працівниками. Це означає, що 29 тисяч військових, які працюють у ТЦК, можуть бути притягнуті до відповідальності за порушення в сфері мобілізації, тоді як цивільні працівники залишаються поза цією відповідальністю. Чи справедливо це?

Зрозуміло, що в цьому контексті враховано, що цивільні особи, ймовірно, не приймають рішення, які суперечать законодавчим нормам щодо призову на військову службу під час мобілізації. Проте, як зазначив Мазураш, це моменти, які можна доопрацювати та вдосконалити, якщо проект буде прийнято за основу.

- Наказ про направлення, прийняття або призов на військову службу приймає саме начальник ТЦК, а він військова службова особа, -- пояснює Бузанов.

Покарання для військово-лікарських комісій. Згідно з новою статтею Кримінального кодексу 337-1, законодавці пропонують вводити санкції для медичних працівників, які порушують порядок проведення ВЛК. Вони намагаються "лікувати" хворих, визнаючи їх "здоровими" і відправляючи на службу, або ж, навпаки, вигадують неіснуючі недуги для здорових громадян, аби звільнити їх від призову. Яскравим прикладом є справа колишнього керівника КП "Київський метрополітен" Віктора Брагінського, який виїхав за кордон на основі сфальсифікованого рішення ВЛК.

За подібні вчинки медичні працівники можуть отримати покарання у вигляді позбавлення волі на термін від трьох до восьми років.

Отже, даний законопроєкт справді адресує кілька суттєвих питань, що стосуються якості призовників для військовослужбовців.

- Він направлений більше на недопущення призову тих, хто заброньований, має медичні покази, право на відстрочку, тощо. Але він не направлений на кінець "бусифікації", -- зазначає Бузанов.

Зокрема, як "лікувальний засіб" проти "бусифікації" депутати "пропонують" суспільству даний законопроєкт.

На думку юристів, чинні законодавчі положення цілком забезпечують можливість притягнення до відповідальності працівників ТЦК та медичних експертів ВЛК.

Наприклад, у статті 426-1 Кримінального кодексу "Перевищення повноважень військовою службовою особою" зазначено, що за такі дії може бути призначено покарання до 12 років ув'язнення.

Або ж стаття 366 "Службове підроблення", яка може бути використана щодо лікарів військово-лікарських комісій за "включення до офіційних документів завідомо неправдивих даних".

Незважаючи на те, що варто зазначити, що діючі статті закону передбачають наявність шкоди, у разі її відсутності кваліфікації також немає. У новому законопроєкті йдеться про порушення порядку медичного огляду, що призвело до незаконного призову або його відсутності. У цьому випадку шкода відсутня, тому ситуації не є аналогічними. Проте, якщо цей законопроєкт буде ухвалено, захист намагатиметься застосувати ту кваліфікацію, яка існує на даний момент, адже вона передбачає менш суворе покарання, -- зазначає Бузанов.

Нарешті з'явилася стаття 146, що стосується "Незаконного позбавлення волі чи викрадення особи".

Отже, ключове питання полягає не в якості самих законів, а в їхньому виконанні.

Не виникає питання щодо законодавчого регулювання в цій ситуації. Головна проблема полягає в тому, що територія ТЦК фактично є "сакральною коровою", яку не торкаються, і де не діють загальні правила. Діюче кримінальне законодавство там насправді не застосовується, -- зазначає в інтерв'ю "Телеграфу" Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини. - Таким чином, навіть якщо будуть ухвалені окремі закони, наприклад, про відкриття воріт ТЦК чи дозвіл на відеозйомку в цій установі, це залишиться безглуздим. Який сенс ще раз прописувати в законодавстві, що свавільне позбавлення волі або жорстоке поводження і катування заборонені?

Автори ініціативи визнають, що після першого читання законопроєкт може зазнати ще важливих змін. Більш того, за даними "Телеграфу" в Раді найближчим часом зʼявиться альтернативний законопроєкт на цю ж тему. То ж поки що "ліки" від "бусифікації" не знайдені.