Концесія без оцінки, підписана «липовим» директором, – знову актуальна?

У минулому номері «Закарпатки» ми вже писали, що керівництво ужгородського водоканалу б’є на сполох і просить підтримки в ЗМІ та громадськості: наше комунальне підприємство за схемою рейдерського захоплення таки хоче прибрати до рук київське ТОВ «Чиста вода-Ізюм».

Концесійний договір із грубими порушеннями законодавства вони «продавили» перед самою зміною влади міста в 2010-му, однак прокуратура опротестувала відповідне рішення, і договір концесії визнали недійсним. Багато судів водоканал виграв, тема затихла. А з початку цього року й досі знову йде нехороший рух…
Чому водоканал так боїться інвестора, попри те, що визнає неможливість кардинальних змін у якості водопостачання без серйозних фінансових вливань? Бо конкретно за цим концесіонером тягнеться підозрілий шлейф. Як розповів під час прес-конференції директор КП «Водоканал м. Ужгорода» Юрій Омеляненко (і цю інформацію легко перевірити через Інтернет), засновником ТОВ «Чиста вода-Ізюм» є Віталій Колесников та кіпрська компанія. Вони – співвласники кількох фірм такого роду, однак у курортному Бердянську, приміром, господарювання цього концесіонера влітку призвело до відключення міста від води. «Вони не платили ні податків, ні за електроенергію. За 3 роки 40 млн грн боргів набралося. І такі люди хотіли прийти сюди! Громада міста зацікавлена допомогти КП, щоб воно не опинилося в руках пройдисвітів», –  наголошує Юрій Віталійович.  
Історію протистояння водоканалу й небажаного «інвестора» журналістам розповіла начальник юридичного відділу КП Олеся Подсоліна. «Концесійний договір на 10 з’явився 4 листопада 2010-го. Усе робилося поспіхом, із численними порушеннями. За законом концесіонер повинен платити державі за взяте в концесію комунальне майно, а щоб знати, скільки саме, – спочатку слід провести оцінку об’єкта. Це 600 – 800 сторінок тексту з точними розрахунками. Але оцінку ніхто не робив, а суму концесійної плати визначили «зі стелі» – причому разів у 4 меншу, ніж мала б бути. Власне договір підписав директор водоканалу …Орловський, якого ніхто на підприємстві не знає. І в той же день представники «інвестора» стали вимагати передати їм ключі й документи КП. Оскільки прокуратура внесла протест, рішення про передачу водоканалу в концесію призупинили. Ми подали 18 позовних заяв до Ужгородського міськрайонного суду й повільно, але впевнено почали скасовувати не тільки спірне рішення міської ради, а й окремо кожен його пункт. 17 судів виграли, ніяких апеляцій від «Чистої води» не надходило. 18-та справа стосувалася призначення директора водоканалу – підтвердилося, що контракт із ним уклали незаконно, реально ця людина ніколи не керувала підприємством. Останній суд був у 2011-му. Пройшло 3 роки, ми спокійно працювали, а в кінці лютого 2014-го раптом з’являється представник «Чистої води» і заявляє, що він усе-таки хазяїн водоканалу. В господарському суді ми ще мали 4 нерозглянуті справи, у трьох із яких водоканал виступав третьою стороною на боці Ужгородської міськради, а одна стосувалася незаконності концесійного договору в плані непроведення експертної оцінки та невідповідності концесійного платежу. ТОВ «Чиста вода-Ізюм» подало апеляцію до Львівського суду з тим, що КП … не мало права скаржитися на ТОВ, бо його права, мовляв, не ущемляли. Але за законом якщо майно підприємства передається концесіонеру, то КП підлягає ліквідації!» – каже Олеся Володимирівна.
За її словами, у Львові явно відчувається несприйняття позиції ужгородського водоканалу – навіть у дрібницях. Приміром, КП просило вести запис засідання, а апелянт виступав проти, і суд став на його сторону. Тож під час касації в Києві юристу водоканалу доводилося всі свої твердження відстоювати заново. Або ж такий факт: із 2011-го ТОВ «Чиста вода-Ізюм» не проходить щорічну обов’язкову перереєстрацію, не платить податки та пенсійні внески. Навіть листи, надіслані на їхню київську адресу, повертаються. Представники ужгородського водоканалу озвучили це, і суддя попросив представника фірми привезти документи. Утім, і на наступне засідання, і потім той приїздив без них. І нічого…
«Зараз створюється враження, що нікому КП «Водоканал м. Ужгорода» не потрібне, крім нас самих. Ще в травні ми подали чергову заяву до правоохоронних органів, але результатів – ніяких. Ми розуміємо, що праві з усіх сторін, і віддати підприємство такому ТОВ «роги й копита» для всіх нас –  найгірший варіант. Написали звернення з цього приводу до Президента, СБУ,  Генпрокурора й парламенту. Може, зусиллями всієї країни доб’ємося справедливості», – підсумовує Олеся Подсоліна.

Мирослава ГАЛАС, "Закарпатська правда"