Ужгород. ТОВ на Корзо ліквідували, магазин продали, людей звільнили…

Але без відома власників.

Ще у вересні минулого року в «Закарпатській правді» йшлося про перипетії навколо магазину «Корзо», що в центрі старого Ужгорода. Десь тими днями  мав відбутися суд, який міг повернути людям незаконно відчужене майно. Як склалася доля багатостраждального магазину, з’ясовуємо сьогодні.

Нагадаємо, що в 1995 році було створене  ТОВ «Магазин «Взуття» на вул. Корзо, 17 в обласному центрі, за яким на правах власності закріпили 269,3 кв. м приміщень. Половину з них у грудні 2005-го виконком видав у власність пані З., яка тривалий час виконувала й функції директора магазину. Власниками інших 134,65 кв. м стали 10 осіб, кожен із яких вніс свою частку до статутного фонду ТОВ і здавав свої метри в оренду бажаючим підприємцям. Місце для магазину виявилося більш ніж вдалим, адже  Корзо – це нескінченний потік покупців. Вочевидь, спокусившись цим, директор закладу вдалася до дій, які юристи називають неправомірними. Так чи інакше, в липні 2011 року пані З. продала 134 кв. м, котрі їй не належали, пану З. Підставою для продажу став фіктивний протокол загальних зборів засновників. Однак, як виявилося вже згодом, ніхто, окрім Г., котра також була співвласником магазину і є донькою вищезгаданої пані З., про них не мав ані гадки. Утім, цей документ існує. Як уже потім з’ясувала експертиза науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС у Закарпатській області, підписи начебто присутніх на зборах засновників «відтворено струмним способом за допомогою знакодрукуючого пристрою, а відбиток печатки нанесений штемпельною фарбою за допомогою мастичного кліше». Цікаво, що договір купівлі-продажу майна був засвідчений нотаріусом Ужгородського МНО С., яка, до речі, в подальшому так само посвідчила й подальші документи, пов’язані із магазином. Ласий шматочок продали всього за… 142 тисячі гривень, що на той час становило близько 18 тисяч доларів.  До речі, свою, таку ж саму за площею частку трохи пізніше пані З. продала за 3 мільйони гривень.Увесь цей час засновники товариства й гадки не мали, що майно їм уже давно не належить. Правда випливла, коли пані З., зробивши за кошт засновників ремонт у магазині, не дала їм ключі до нових замків, а про ліквідацію ТОВ співвласники дізналися з ... Інтернету.  Тоді ж, а це липень 2013-го, провели загальні збори і новим директором обрали пані Б., яка й почала вимагати від попередньої директорки всю документацію товариства, пов’язану зі здійсненням господарської діяль¬ності: звіти про фінансову та бухгалтерську діяльність, договори, баланси тощо. Оскільки їх не надали, засновники звернулися в міліцію й за фактом справи відкрили аж три кримінальні провадження. Досудове розслідування виявило, що  «З., перебуваючи на посаді директора ТОВ, … будучи службовою особою та виконую¬чи організаційно-розпорядчі обо¬в’язки по здійсненню оперативного керівництва, включаючи фінанси, привласнила та розтратила кошти ТОВ «Магазин Взуття» на загальну суму 95 000 гривень». Однак із незрозумілих причин кримінальне провадження закрили. Повернути його на доопрацювання вдалося тільки через суд та прокуратуру.

І з того часу й по сьогоднішній день потерпілі оббивають пороги судових інстанцій, намагаючись довести свою правоту та повернути власність. Окрім численних засідань, у людей – й інші проблеми. Мало того, що  наша «справедлива» Феміда вже більше року їх ніяк не може визнати потерпілими, й вони залишилися без засобів до існування, їм не повернули навіть трудові книжки. Їх досі так і не знайшли. Серед засновників є й літні люди, в багатьох – діти. Оскільки немає трудових книжок, вони не можуть влаштуватися на роботу, стати на облік у Центрі зайнятості, отримати пільгову путівку тощо.  Тим часом магазин уже кілька разів переходив із рук у руки, що взагалі невідомо, як може бути, поки справа знаходиться в суді. Підприємець, котрий придбав підвал під магазином, надає пані З. і К0 свого адвоката. Потерпілі кажуть, що саме він наступний претендент на їхню власність, бо інакше чого б йому цим займатися. До того ж, як стверджують позивачі, чоловік неодноразово звертався до них із пропозицією продати свої частки ТОВ, стверджуючи при цьому, що це й так його власність (!?). Причому приходив не сам, а в супроводі колишньої директорки З., із якої, власне, все почалося. Багаторазові звернення до пані З., її доньки – як голос волаючого в пустелі. Люди розгублені та зневірені й не знають, від кого чекати допомоги.  До того ж під заставу майна взято мільйонний кредит у банку.

Тим часом Ужгородський міськрайонний суд під головуванням судді П. Микуляка прийняв рішення на користь ТОВ. Інша сторона його оскаржила, тож чергове  засідання по цій справі відбудеться вже в понеділок, 7 липня.

«Закарпатка» стежитиме за розвитком подій і надалі повідомлятиме про них читачів.

Людмила Руда, "Закарпатська правда"