Коли вже викосять «цінну» рослину комунальники Ужгорода?

А тим часом ужгородці, попри те, що офіційно купатися в Ужі заборонено, пробираються біля цих небезпечних гігантів до води, загаряють поруч на бережку. Що поробиш, спека, як і голод – не тітка...

...Про борщівники на набережних Ужгорода «Закарпатка» хотіла писати ще минулого тижня. Але побачивши у вівторок комунальників на тракторі та з косами, котрі розпочали боротьбу з небезпечним бур’яном, ми вирішили, що проблема знята. Однак не так сталося, як гадалося. Студентську набережну викосили, зупинившись якраз перед полем, де борщівники квітнуть буйним цвітом. А на Слов’янській набережній зарості знищили …до половини. На насіння цю «цінну» рослину залишили, чи як?

Начальник відділу благоустрою департаменту міського господарства Ужгородської міськради Олександра Турянчик пояснила: на Студентській набережній усю свою територію вони покосили. А на закид журналіста стосовно залишеної «плантації» борщівників у заплаві неподалік Падіюну відповіла: ту територію ще торік віддали під гольфове поле, і саме новий власник має тримати її в порядку.  Якщо ж комунальники почнуть там наводити лад, їх звинуватять у нецільовому використанні коштів. Стосовно Слов’янської набережної, то, за словами Олександри Турянчик, наразі просто не вистачає людей, щоб «добити» там бур’яни. Працівників перекинули на  покос  газонів, адже трава вигорає. «Якщо не цього тижня, то наступного точно завершимо там роботи», – запевнила вона.

А тим часом біля Ужа відростають борщівники вже й на території, де їх викосили, а залишені «на насіння» буйно квітнуть і вимахали понад 2 метри. Ужгородці, попри те, що офіційно купатися в Ужі заборонено, пробираються біля цих небезпечних гігантів до води, загаряють поруч на бережку. Що поробиш, спека, як і голод – не тітка… І оскільки багато хто навіть не здогадується про загрозу, яку таять ці «зонтики», акцентуємо на ній увагу.  Кілька років тому фахівці з обласної державної станції захисту рослин розповідали автору цього матеріалу, що борщівники на Закарпаття завезли в 1974-му десь із Київщини як силосну культуру й просто-таки примушували людей сіяти їх. Рослина справді давала велику зелену масу, однак після того, як багато селян пообпікалися нею, та ще й з’ясувалося, що молоко корів від такого корму набуває гіркуватого присмаку, її перестали культивувати. Проте насіння розсіялося, і ми отримали дуже живучий небезпечний бур’ян. 

Лікарі ж кажуть, що до опікового відділення ОКЛ у період цвітіння борщівника з року в рік звертаються потерпілі з фотохімічними опіками ІІ-ІІІ стадії – з незначними ушкодженнями люди, як правило, справляються самі. Варто знати, що ділянка шкіри, яка контактувала з соком борщівника, уражається після паралельного опромінення ультрафіолетом – десь через годину це місце червоніє, починає свербіти, а наступного дня з’являються набряк та пухирці, заповнені світло-жовтою рідиною. Можливі й алергічні реакції, а також підвищення температури, нудота. А відтак якщо ви ненароком торкнулися борщівника й помітили це – закрийте уражену ділянку від сонця й якомога швидше ретельно промийте її під проточною водою, щоб видалити їдкий сік. Потім зверху накрийте асептичною серветкою. Якщо вам удасться 2-3 дні уникати опромінення ультрафіолетом (а сонячні промені проникають навіть крізь тканину), то опік може й не проявитися.

Мирослава Галас, "Закарпатська правда"