Закарпаття. Ворочівська скеля й нині приваблює любителів піших мандрів

Криза і нестабільність в Україні добралися вже і в сферу організації відпочинку та оздоровлення людей. Але навіть за такої ситуації для мешканців Ужгорода та його околиць, наших гостей популярним місцем короткого відпочинку, екскурсій, безумовно, є знаменитий Невицький замок та прилегла до нього царина до ріки Уж.

Теплої пори тут завжди людно. Пояснення просте — незначна відстань до Ужгорода (менше 10 км), легко подорожувати навіть пішки (а це зараз модно).

Один із нескладних туристичних маршрутів (всього 3—5 км) — від Невицького замку в напрямку до села Ворочово. У північній частині цієї царини, на лівобережжі ріки Уж, є лісова доріжка, яка пролягає Бунчаковим полем до природної та історично знаменитої Ворочівської скелі (нижньої), красу якої передав у своїй картині під такою ж назвою всесвітньо відомий наш земляк, народний художник СРСР Йосип Бокшай. Картина зберігається у художньому музеї Ужгорода. Розкішна природа та зручне місце під скелею приваблює туристів — любителів так званого дикого відпочинку, купання, рибальства, мандрівок околицями з метою збирання грибів, ягід, тим більше підвісний міст (лавка) через ріку Уж дозволяє легко добратись будь-яким транспортом (або пішки) до с. Кам’яниця, а значить і до Ужгорода.

Пригадую, у чехословацький період на Закарпатті біля Ворочівської скелі у літню пору на тривалий період з’являлось наметове містечко. Тут збирались молоді люди у червоних сорочках. Ми, юнаки та підлітки з Ворочова, які випасали корів у цьому місці, з цікавістю спілкувались з ними, придивлялись до їхніх захоплень. Це були активісти із Соколівського руху. Як відомо, фізкультурне товариство «Сокіл» було засноване у Празі 1862 року, головою його став доктор Мирослав Тирш. На Закарпатті в 1920 році виникли організації «Сокола» в Берегові, Мукачеві, Ужгороді, пізніше — у Хусті, Тячеві, Сваляві, Перечині та Великому Березному. Основні принципи Соколівського руху, які сформулював Мирослав Тирш, — пропаганда фізкультури, патріотичне виховання, демократія, соціальна справедливість та братська дружба. Додам, що царина біля Ворочівської скелі названа «Підсокіл» («Пудсокул»).

Ворочівська скеля (нижня) відома як історичне місце боїв у березні 1939 року між воїнами фашистської угорської армії, яка наступала на села Ужанської долини, та відступаючою із Закарпаття Чехословацькою армією. Мої односельці  знають про ці події зі спогадів ветеранів села Ворочово Івана Петрища, Юрія Гутича та Андрія Дюрички.

Околиці Ворочівської скелі з її екзотичною природою (лісистими горами, розкішними гаями, повними ягід, грибів, ліщинових горіхів) та звивистою течією ріки Уж були вибрані для будівництва санаторію-профілакторію «Скалка» Ужгородського державного університету. Він був дуже популярний не тільки серед працівників і студентів університету, а, без перебільшення, і серед працівників вишів і науковців колишнього СРСР. Тут не тільки відпочивали, а й успішно проводили всесоюзні наукові з’їзди, школи, конференції з різних галузей науки. Шкода, що «Скалка» тепер майже не працює…

Юрій ЦМУР, уродженець села Ворочово, Перечинський район

"Новини Закарпаття"