Шекспірівське питання «бути чи не бути?» не втрачає своєї актуальності

Особливо в контексті подальшої долі законопроекту «Про обіг земель сільськогосподарського призначення».

Аж надто багато доповнень та змін останнім часом пропонується внести до цього законопроекту. Їх навіть не десятки – сотні.

Активність, яку демонструє українська громадськість у цьому плані, цілком зрозуміла. По-перше, земельне питання привертає увагу багатьох наших співвітчизників. По-друге, земельна реформа належить до числа найбільш вагомих і складних. Вона напрямки торкається інтересів 12 млн. учасників  земельного ринку - власників земельних паїв і тих численних орендарів, які хочуть скористатися ними у своїх бізнесових інтересах.

Йдеться не лише про фермерів, яких сьогодні в Україні близько 40 тис. До цієї когорти належать також сільгосппідприємства, які активно використовують у своїй діяльності орендні відносини. Понад усе це стосується агрохолдингів.

Відтак, задовольнити інтереси всіх сторін земельних відносин повною мірою непросто. Звідси й труднощі, з якими стикаються розробники законопроекту «Про обіг земель сільськогосподарського призначення».

Експерти земельного ринку вважають, що згадана активність останніх місяців не випадкова. Державне агентство земельних ресурсів, яке підготувало цей законопроект, має серйозний намір невдовзі дати йому путівку в життя. Документ уже пройшов апробацію в ряді  міністерств та відомств і скоро може потрапити на розгляд до Кабінету Міністрів.

За інформацією виконуючого обов’язки керівника Управління ринку та оцінки земель Держземагентства Юрія Микитенка, зелену картку законопроекту вже показали Міністерство фінансів, Міністерство економічного  розвитку і торгівлі, Міністерство соціальної політики, Міністерство доходів і зборів, Антимонопольний комітет, Державна служба з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва. «Сьогодні він перебуває на погодженні в Міністерстві юстиції», - додає Юрій Микитенко.

Нагадаємо, що це вже, таки би мовити, друга спроба. Попередник нинішнього законопроекту – проект Закону України «Про ринок земель» - хоч і витримав випробування першим парламентським читанням, але потім, за рішенням Верховної Ради, остаточної підтримки не знайшов.

Чи не виявиться гливким і другий млинець? Про позитиви та негативи законопроекту йшлося під час конференції «Використання земель сільськогосподарського призначення: проблеми та шляхи їх вирішення», яка 18 вересня відбулася в Києві. Захід проходив у форматі спільного засідання комітетів підприємців АПК при Торгово-промисловій палаті (ТПП) України та Запорізької ТПП.

У своєму виступі головний юридичний радник Проекту USAID «АгроІнвест» Павло Кулинич наголосив, що законопроект «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» виявився аж надто ємним. Він складається з 21 статті, його основна частина вміщується на 15-ти сторінках, а перехідні положення – на 14-ти.

Висновок Павла Кулинича: з таким документом селянам буде нелегко працювати. Отож і важко втілювати в життя. Наявність багатьох новацій потребує їх імплементації до чинного законодавства, а це може ускладнити ухвалення законопроекту Верховною Радою.

Законопроект покликаний сприяти обігу земель в Україні. Водночас він накладає цілу низку обмежень на цей же обіг. Зокрема, він чітко визначає, що українські сільгоспугіддя не можуть купувати іноземці. Натомість таке право поширюється на державу в особі органів виконавчої влади, територіальні громади в особі сільських, селищних та міських рад, Державний земельний банк та на громадян  України, які не мають подвійного громадянства.

З іноземцями зрозуміло – їх свідомо обмежують у правах на землю, яка перебуває в сільгопобробітку. Українське суспільство занепокоєне тим, що громадяни інших країн, маючи достатні кошти, можуть за безцінь скупити наші чорноземи. Але незрозуміло, чому в таких правах суттєво обмежуються наші співвітчизники.

Річ у тому, наголосив Павло Кулинич, що «згідно зі статтею 11-ю законопроекту, переважне право на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває у приватній власності, у перший період експозиції (2 місяці) мають держава, територіальна громада, Державний земельний банк у зазначеній послідовності. І лише у другий період експозиції (коли вищезгадані суб’єкти відмовляються від придбання ділянки) переважне право на придбання земельної ділянки одержують власники суміжних земельних ділянок та орендарі».

Павло Кулинич резюмував – таке лобіювання державних інтересів не сприятиме встановленню чесної конкурентності, а отже, і формуванню ринкової ціни на землю. Це можливе лише за наявності аукціонних продаж.

На переконання Павла Кулинича, не виправдовує себе і та норма законопроекту, що встановлює максимальну площу земель сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у приватній власності. Згідно з 18-ю статтею, вона може становити 100 га.

Думка Павла Кулинича: «Я сумніваюся, що ця норма є оптимальною. Україна є неоднорідною країною і тому треба враховувати її регіональні особливості. Наприклад, у степовій зоні ця норма могла б дорівнювати 600 га, бо там багато земель, які перебувають в обробітку».

Натомість до норми, яка передбачає обмеження площі, орендованої однією особою або однією структурою в масштабах України, до 100 тис. га, у Павла Кулинича зауважень немає. «Це докорінно не вплине на ситуацію в українському агросекторі. До того ж багато агрохолдингів через економічні причини вже відмовляються від земельного надлишку».

У редакції законопроекту від 5 квітня 2013 року була встановлена мінімальна плата за використання земельних ділянок, в тому числі й на умовах оренди. Вона дорівнювала 3% від нормативної грошової оцінки цих ділянок. Однак у редакціях законопроекту, датованих 20 липнем та 2 вереснем поточного року, цього показника вже немає.

«Від такої норми, - зазначив Павло Кулинич, - не варто відмовлятися. Вона хоч якось захищає інтереси власників паїв».

Законопроект передбачає внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито». Згідно з ними, при продажу земельної ділянки  протягом першого року з моменту її набуття у приватну власність продавець сплачує 100% від нормативної грошової оцінки цієї ділянки. Протягом наступних 10 років передбачається поступове зменшення цього розміру.

Учасники конференції погодилися з тим, що така новація спрямована проти можливої спекуляції на земельному ринку. Не виключають, що в перші роки знайдеться чимало покупців, які купуватимуть ділянки не для сільгоспвиробництва, а для подальшого перепродажу за вищою ціною.

Однак Павло Кулинич впевнений, що цей антиспекулятивний механізм не забезпечить бажаного результату. Землі в Києві, Київські області та в багатьох інших українських регіонах і містах вартуватимуть набагато більше за їх нормативну грошову оцінку. Тож при перепродажу їх власники завжди матимуть значний зиск, і це підштовхуватиме їх до спекулятивних дій.

Протягом поточного року законопроект «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» вже двічі доопрацьовується. І в кожній його новій редакції зберігається норма, за якою правом купівлі земельної ділянки можуть скористатися лише ті громадяни України, які зареєстровані та не менше трьох років проживають в населеному пункті, поблизу якого виставлена на продаж земельна ділянка, мають досвід роботи в сільському господарстві. А в останньому варіанті законопроекту покупець землі має ще й проживати не далі ніж за 20 км від неї.

Багато фахівців схиляється до думки, що таке обмеження є штучним і таким, що не має перспектив. Павло Кулинич аргументує наступним чином – чому потенційний покупець обов’язково має жити в населеному пункті 3 роки, а не 1 рік чи 1 місяць? Інше питання – хто і в який спосіб вимірюватиме ті 20 км? І що робити, якщо ця відстань складатиме, скажімо, 21 км?

Запровадження перелічених обмежень, на переконання Павла Кулинича, значно звузить можливості земельного ринку, уповільнить роботу його механізмів. У результаті українське суспільство одержить нові проблеми, нерідко – соціального характеру. Зокрема, житель будь-якого міста, втрачаючи роботу в своєму населеному пункті, не матиме можливості започаткувати господарювання в іншому регіоні.

Так само відсутнє обґрунтування терміну оренди землі. Розробники законопроекту пропонують встановити його на межі 15 років. На думку Павла Кулинича: «Всіх заганяти в 15 років – це неправильно. Слід передбачити винятки. Саме життя до цього підштовхує, бо ситуації бувають різними».

У Держземагентстві прагнуть, аби законопроект «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» мав не лише економічне, але й соціальне спрямування. Саме тому, згідно з його положеннями, орендарі мають забезпечити сільське населення робочими місцями та стабільним заробітком. При цьому до уваги мають братися площі орендованих земель, регіональні особливості сільгоспвиробництва та система розселення.

У таких випадках кажуть – намір хороший, але нездійсненний. Річ у тому, що сільгоспвиробництво, яке вибудовується на ринкових засадах, саме визначає кількість найманих працівників. До того ж ферми сімейного типу часто взагалі їх не потребують або винаймають лише у певні сезони. Такої думки, зокрема, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Микола Миркевич.

Учасники конференції гостро виступили проти й такої новації законопроекту, як внесення доповнень до Земельного кодексу України, за якими Державний земельний банк має одержати статус суб’єкта права власності щодо земель, переданих Кабінетом Міністрів до його статутного капіталу та придбаних у громадян та юридичних осіб. Тобто, передані до статутного капіталу державні землі перестають бути державними: вони фактично перетворюються на приватну власність банку.

Щодо цього керівник приватно-орендного підприємства «Агровиробнича фірма «Злагода», що у Василівському районі Запорізької області, Катерина Васильєва сказала – якщо це станеться, то Державний земельний банк вийде за межі повноважень, окреслених законом «Про банки та банківську діяльність». Він буде не лише обслуговувати кошти фізичних та юридичних осіб, надавати їм позики, а й займатися господарською діяльністю.

Президент Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Роман Корінець впевнений, що слабкі місця законопроекту «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» – не вина його розробників. Проблема полягає у відсутності довгострокової національної програми розвитку АПК, яка б визначила, кому держава надаватиме пріоритет – фермерським господарствам чи агрохолдингам. «Якби ми мали чітко окреслену позицію у цьому питанні, - сказав Роман Корінець, - ми мали б і такий самий чітко виписаний законопроект».

Під час конференції окреслилися два бачення можливого розвитку подій. Павло Кулинич висловився за подальше доопрацювання законопроекту «Про обіг земель сільськогосподарського призначення». Натомість Микола Миркевич висловився різкіше: «Якщо цей законопроект буде прийнятий, то фермери прийдуть до Верховної Ради і будуть її розхитувати».

Яка з цих позицій переможе? Це хоч і не шекспірівське питання, але за своєю гостротою нічим йому не поступається і тому потребує якнайскорішого вирішення.  

Максим НАЗАРЕНКО,

Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань

24 вересня 2013, 11:01
Karpatnews.in.ua — Новини Ужгорода, Мукачева, Закарпаття та України