Якою була для ужгородської «Говерли» перша половина сезону 2012/2013

І справа не тільки в суддівських помилках, хоча вони свою роль безперечно зіграли. Повідомлення в ЗМІ про невиплату зарплати окремим футболістам, а також проблеми зі стадіоном говорять не на користь «Говерли». Клубу потрібно пройти ще чималий шлях, щоб досягти рівня міцних середняків Прем‘єр-ліги.

Показники команди в поточному сезоні

Трансферна діяльність

Впевнено вигравши Першу лігу, тренерський штаб «Говерли» не побажав повторювати помилок «Нафтовика», «Олександрії», «Львова», які намагались грати в еліті тим же складом, яким здобували путівку у вищий дивізіон. Керівництво клубу одразу «налякало» вболівальників майбутніми гучними трансферами, щоправда, подібні заяви були більше схожі на браваду, враховуючи, що часу на доукомплектацію залишалось не так то вже й багато. Крім того, для залучення до своїх лав гравців дійсно високого рівня потрібно робити пропозиції, від яких вони не змогли б відмовитись. В таку здатність команди, яка ще місяць тому грала в Першій лізі, вірилось слабко.

Втім, «Говерла» все-таки зуміла здивувати. Першим зірковим гравцем (тут варто уточнити – на рівні азійського футболу) став сербський захисник Боян Малішич, який в минулому сезоні в складі узбецького «Насафу» здобував під керівництвом Анатолія Дем’яненка Кубок Азійської конфедерації футболу. Як і всі представники Балкан, Малішич потужний, чіпкий, вміє грати головою, однак при цьому не володіє достатньою швидкістю, та не завжди приймає вірні рішення під час гри.

Другий трансфер «Говерли» справді можна назвати гучним. Склад ужгородської команди поповнив колишній гравець дортмундської «Боруссії», іспанського «Бетису» та збірної Німеччини Давід Одонкор. Не дивлячись на те, що півзахиснику всього 28 років, здається, що він давно перейшов в розряд ветеранів. Однак, як виявилось згодом, є ще порох у порохівницях. В цей же час «Говерла» взяла в оренду півзахисника команди київського "Динамо" Євгена Макаренка, котрий свій шанс зіграти проти найсильніших українських команд не впустив.

Перші матчі сезону продемонстрували, що підсилення суттєве, але все ж не достатнє. Тому в серпні прийшла друга хвиля. Досвіду оборонній лінії повинен був додати Віталій Бордіян, розквіт кар’єри якого відбувся в "Металісті". Варіативність в півзахисті була набута завдяки приходу іспанця Хорді Лопеса, грека Сотіріоса Балафоса, вірменина Артура Єдігаряна. Підсилити напад "Говерла" розраховувала за рахунок француза Дем’єна Ле Таллека і досвідченого болгарина Свєтослава Тодорова.

Як бачимо, закарпатці підійшли до трансферної кампанії відповідально і зуміли суттєво оновити склад, який став відповідати мінімальним вимогам Прем’єр-ліги. Єдина проблема - новачкам доводилось вступати в бій, не встигши толком десантуватись в Ужгороді. Саме це і стало причиною семи стартових поразок.

Фізична готовність

Не дивлячись на те, що дебютанти вищого дивізіону зазвичай знаходяться в нерівних умовах зі старожилами через відсутність часу на передсезонну підготовку, Олександр Севидов все ж зумів закласти своїй команді необхідну базу, завдяки якій «Говерла» в кожному матчі билась до останнього. Як зазначалось вище, стартові невдачі можна списати на відсутність повного розуміння між новачками, котрі до того ж розмовляють різними мовами.

Те, що сил вистачило до кінця року продемонструвала битва з «Динамо» у 18-му турі. Ужгородці, не зважаючи на важкий стан поля, змусили киян добряче побігати, щоб здобути три очки.

Тактична гнучкість

На старті сезону Олександр Севидов вирішив ризикнути та зіграти в два нападники. Однак атакуюча міць Косиріна та Микуляка не змогла компенсувати проблеми в центрі поля та обороні.

Починаючи з четвертого туру «Говерла» перейшла на більш надійні 4-5-1. В ролі наконечника передбачався досвідчений Косирін, однак травма форварда зробила основним Олега Міщенка. Згодом на вістрі ужгородської атаки став діяти Ле Таллек. Втім, за рахунок активності Трухіна та Одонкора тактика «Говерли» під час гри могла трансформуватись в 4-3-3. Маючи в своєму складі двох яскраво виражених вінгерів, «Говерла» атакувала за рахунок флангів. Як наслідок саме з країв прийшли більшість голів ужгородської команди.

В центрі поля Севидов використовував двох гравців орієнтованих на оборону – Райчевіча і Балафоса, а також футболіста, який мав би допомагати форварду з глибини. Частіше з перших хвилин виходив Єдігарян, однак більше користі приносив Хорді Лопес. Якісь інновації в обороні тренерський штаб не вводив: два центральних захисники, два флангових, які при нагоді повинні йти вперед.

Оптимальний склад

Основним голкіпером перед початком Чемпіонату вважався Олександр Надь, однак в перших п’яти матчах «Говерла» пропустила 14 м’ячів. Втім, через травму партнера в основі закріпився Дмитро Бабенко. Хоча б один матч відстояти на нуль йому так і не вдалось, однак надійності він безперечно додав.

Шляхом експериментів в обороні Севидов зупинився на четвірці Бордіян, Малішич, Єлісеєв, Макаренко. Останній, до слова, в «Динамо» рахувався як півзахисник, але перекваліфікація вийшла доволі успішною. В центрі поля беззаперечним лідером був Мірко Райчевич, який не зважаючи на те, що діяв на позиції опорного півзахисника, відзначився чотирма м’ячами. З кожним матчем більш впевнено грав Балафас. Третім гравцем в центрі поля поперемінно грали Єдігарян, Лопес та Печонкін.

Кращий гравець осінньої частини

Зазвичай футболістам з Першої ліги досить складно перелаштуватись на гру в еліті. Однак, Дмитро Трухін довів, що навіть в зрілому віці (нашому герою 29 років) можна на рівних грати з кращими гравцями країни. Півзахисник - єдиний зі складу «Говерли», хто зіграв у всіх матчах першої частини сезону. Без сумніву, він став одним з найкорисніших гравців свої команди – на рахунку Трухіна один гол та шість результативних передач. Більше лише у Даріо Срни. Не виключено, що зимою Дмитра спробують підписати більш успішні в цьому сезоні клуби, однак, якщо «Говерла» все-таки розраховує поборотись за збереження прописки, свого лідера вона не продасть.

Фото - Анна Барко

Перспективи, а з ними і розчарування

Будемо відверті, перспективи «Говерли» навесні важко назвати безхмарними. Занадто багато ужгородці втратили літом та восени, через що покинути трясовину буде надзвичайно складно. Відставання від рятівного 14-го місця наразі складає вісім очок, оптимізму не додає і той факт, що зіграно матчі з «Шахтарем» і «Динамо». Втім, 12 матчів достатньо для того, щоб відіграти фору, скажімо, у «Кривбасса» чи «Ворскли» («Карпати» під орудою Костова виглядають більш надійно).

Багато залежатиме від стартового поєдинку з «Зорею». Щоб розраховувати на позитивний результат, в першу чергу, необхідно приділити увагу під час перерви обороні. 27 матчів поспіль з пропущеними м’ячами – це занадто. Вирішити проблему за рахунок внутрішніх резервів скоріш за все не вдасться, ось тут і зіграє свою роль реальне бажання керівництва клуба відповідати високим стандартам. Зуличити нових, а головне, сильних гравців до команди з не найкращою репутацією навряд чи можливо. Тому виправдати кадрові проблеми суддівсьою змовою не вийде.

Коментар спеціаліста

Олександр Чижевський, оборонець ужгородського «Закарпаття» (2007-2011):

- За якістю гри «Говерла» заслуговує бути вище, ніж на 15-му місці. Команда демонструє добротний футбол, не засиджується в обороні, постійно намагається атакувати. Втім, мабуть, Олександрові Севидову не вистачило часу, аби відлагодити командну взаємодію повноцінно. В період міжсезоння в Ужгороді з’явилося чимало нових футболістів, які увійшли до основного складу. Щоб зігратися повноцінно, треба два-три місяці тренуватися разом. В цілому ж, думаю, такі футболісти як Одонкор і Ле Таллек посилили «Говерлу». Доморощених гравців в Ужгороді нема, а приїжджі українці такого рівня коштують надто дорого. Тому ці придбання виправдані з усіх боків.

Негативним чином на грі команди позначилися й затримки з заробітною платою. Як не крутіть, але найперше футболісти грають за гроші. Мало того, що в Ужгороді є проблеми зі стадіоном і тренувальними полями, так ще й виплатою заробленого виникають прооблеми. Можу собі уявити моральний стан приїжджих футболістів, коли вони переживають схожі речі.

Кількох очок команда не дорахуалася через суддівство. Ні, катастрофічним у ставленні до «Говерли» арбітраж не був. Принаймні, я з такою точкою зору не згоден. Були окремі матчі, в яких судді допускали результативні помилки не на користь «Говерли». Мова про незарахований після виконання штрафного удару Міщенком гол у Маріуполі і про пенальті, коли м’яч потрапив у голову оборонцеві, а суддя побачив там торкання руки, в Луцьку.

Загалом турнірне становище «Говерли» скрутне. Їй буде важко уникнути розставання з елітним дивізіоном. Шанси є завжди, але відставання від основних конкурентів доволі велике. Після зимового антракту ужгородці можуть стати міцнішими. Але ж і суперники не дріматимуть…

Статистика гравців (враховуючи матчі Кубка України)